Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №215/3961/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3961/26

2/215/3240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М., розглянувши згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5581519 від 02 червня 2025 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 02 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 5581519, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 25 000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. За умовами договору стандартна процентна ставка становила 0,95 % за кожний день користування кредитом, а також передбачалася комісія за надання кредиту в розмірі 2 500,00 грн.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в установленому договором розмірі. Водночас відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

27 січня 2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено договір факторингу № C7-270126-1, на підставі якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором № 5581519 від 02 червня 2025 року, укладеним із відповідачем. На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на відповідний перелік боржників та витяг із реєстру прав вимог, а також зазначає, що відповідача було повідомлено про заміну кредитора шляхом направлення SMS-повідомлення на його фінансовий номер телефону.

За розрахунком позивача, станом на 27 січня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 97 000,00 грн., з яких: 25 000,00 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 57 000,00 грн. — заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 500,00 грн. — заборгованість за комісією та 12 500,00 грн. — штраф.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та перехід до нього права вимоги за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором у розмірі 97 000,00 грн., а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 252,18 грн., а всього — 2 914,58 грн.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.08.2026, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.08.2026 справу було відкладено на 09.10.2026 у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідача.

Ухвалою від 09.10.2026 призначено заочний розгляд даної цивільної справи.

У прохальній частині позову представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, а саме за допомогою направлення судових повісток за зареєстрованим його місцем проживання, які повернуті на адресу суду з відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5581519 від 02.06.2025, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», доступ до якої забезпечувався відповідачці через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація ОСОБА_1 здійснювалася при вході відповідача в особистий кабінет, шляхом перевірки ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» правильності введення одноразового ідентифікатора направленого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» на номер мобільного телефону відповідачки, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету, документа. Електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5581519 від 02.06.2025 підписаний з використанням відповідачем електронного підпису 67932.

Відповідно до умов кредитного договору №5581519 від 02.06.2025, паспорта споживчого кредиту, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 25 000,00 грн., строком на 360 днів, із фіксованою стандартною процентною ставкою, у розмірі 0,9500 % в день.

Кредитні кошти в сумі 25 000,00 грн., згідно договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5581519 від 02.06.2025, перераховані ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» через ТОВ «ПЕЙТЕК» ОСОБА_1 02.06.2025 року на карту № НОМЕР_1 .

27.01.2026 між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» укладений договір факторингу №С7-270126-1, відповідно до умов якого, та на підставі платіжної інструкції №37204767222222706 від 27.01.2026, відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги від відповідача ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», а ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги грошових коштів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5581519 від 02.06.2025 від відповідача ОСОБА_1 в сумі 97 000,00 грн.

Із розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5581519 від 02.06.2025, вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27.01.2026 виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 97 000,00 грн., 25 000,00 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 57 000,00 грн. — заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 500,00 грн. — заборгованість за комісією та 12 500,00 грн. — штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначений вище кредитний договір укладено ОСОБА_1 із ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір від 02.06.2025 між вказаними особами, не був би укладений.

Матеріалами справи, підтверджено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номером телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, які відповідач використав, як підтвердження підписання кредитного договору.

Уклавши вказаний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в цьому договорі.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Таким чином кредитний договір від 02.06.2025, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на їх укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Кредитні кошти за вказаним вище договором надавались ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити банківської карти вказаної клієнтом в особисто підписаному договорі та були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд прийшов до висновку про доведеність факту укладання та підписання ОСОБА_1 з ТОВ ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» кредитного договору від 02.06.2025 та невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення позичених в борг коштів та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою.

Що ж стосується переходу права вимоги до позивача за кредитним договором № №5581519 від 02.06.2025 слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Суд завертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Суд наголошує, що перелік №1 до договору факторингу № №С7-270126-1 від 27.01.2026, підписаний між ТОВ "Лінеура Ураїна" та ТОВ "Новий Колектор" 02.06.2025, тобто у межах строку дії договору факторингу від 27 січня 2026 року та вже після укладення кредитного договору від 02.06.2025, що не суперечить закону.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.

Також позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту відповідно умов до кредитного договору №5581519 від 02.06.2025 в розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору №5581519 від 02.06.2025, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2 500,00 грн, передбачена п.1.4 договору, є платою за надання кредиту.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки надання кредиту – це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 2 500,00 грн. є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які саме послуги надаються за комісію пов`язану з наданням кредиту.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами в розмірі 12 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Розділом 6 Кредитного договору №5581519 від 02.06.2025 «Відповідальність сторін» передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами в розмірі 12 500,00 грн., оскільки вони нараховані кредитодавцем у період дії в Україні воєнного стану.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» підлягають частковому задоволенню, оскільки факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення, а також перехід до позивача права грошової вимоги підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25 000,00 грн. та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 57 000,00 грн., а всього — 82 000,00 грн..

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 97 000,00 грн., з яких суд задовольняє вимоги на суму 82 000,00 грн., що становить 84,53 % від загального розміру заявлених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 250,52 грн. (2 662,40 грн. ? 84,53%).

Щодо витрат позивача на направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 252,18 грн., то за умови підтвердження фактичного понесення таких витрат належними доказами та визнання їх судом необхідними витратами, пов`язаними з розглядом справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційна частина таких витрат у розмірі 213,17 грн. (252,18 грн. ? 84,53%).

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 5581519 від 02 червня 2025 року в розмірі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок, з яких: 25 000,00 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 57 000,00 грн. — заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 52 копійки та витрати на направлення копії позовної заяви з додатками в розмірі 213 (двісті тринадцять) гривень 17 копійок, а всього 84 463 (вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят три) гривні 69 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», ЄДРПОУ 43170298, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя