Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №215/6581/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6581/26

2/215/4053/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді - Науменко Я.О., за участю секретаря судового засідання Оніщенко Ю.М.,

розглянувши згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача – адвоката Кадук Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 представник позивача – адвокат Кадук В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення позивачем 23 років, а також стягнути понесені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

З метою встановлення підсудності справи цьому суду та місця реєстрації відповідача у справі відповідно до ст.187 ЦПК України були зроблені запити до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради та Єдиного державного демографічного реєстру. Остання відповідь надійшла до суду 10.08.2026.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 08.10.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, до позовної заяви додала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити (вх. №24617 від 07.10.2026).

18.09.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі заперечував та зазначав, що не оспорює факт свого батьківства щодо позивача, його повноліття та продовження навчання за денною формою, однак вважає, що наведені обставини самі по собі не є безумовною підставою для стягнення з нього аліментів саме у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу). Посилався на положення статей 199, 200 Сімейного кодексу України та зазначав, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності обставин, зокрема продовження навчання після досягнення повноліття, потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливості батьків таку допомогу надавати. При цьому, на думку відповідача, розмір такої допомоги не може визначатися автоматично та має встановлюватися судом з урахуванням конкретних обставин справи. Відповідач зазначав, що відповідно до статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину суд має враховувати обставини, передбачені статтею 182 цього Кодексу, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також інші обставини, що мають істотне значення. Крім того, відповідно до частини другої статті 200 СК України має враховуватися можливість надання утримання другим із батьків. З огляду на це відповідач вважав, що при вирішенні питання про розмір аліментів суд повинен оцінити не лише факт навчання позивача, а й фактичну потребу останнього у матеріальній допомозі, розмір його витрат, наявність у нього власних доходів та інших джерел матеріального забезпечення, а також реальні можливості обох батьків брати участь у його утриманні. Відповідач наголошував на істотному погіршенні стану свого здоров`я та зазначав, що є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленою з 01.09.2026 строком до 01.09.2027, та має ІІ ступінь обмеження здатності до трудової діяльності. На підтвердження зазначених обставин посилався на витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.08.2026 № 233/26/1222/В, яким, за його твердженнями, встановлено стійкі виражені порушення функцій організму, що спричиняють, крім іншого, обмеження здатності до трудової діяльності, пересування, самообслуговування та орієнтації. Зазначав, що встановлена інвалідність є наслідком тяжких поранень і травм, отриманих ним під час виконання бойових завдань. Зокрема, посилався на перенесену 06.01.2023 важку вибухову травму, черепно-мозкову травму, акубаротравму, гостру змішану приглухуватість, посттравматичну торакалгію, множинні вогнепальні осколкові поранення, переломи та опіки, а також на подальші поранення та травми, отримані 17.05.2023, 27.09.2024 та 08.12.2025, наслідком яких стали, зокрема, порушення функції правої верхньої кінцівки, посттравматична невропатія правого ліктьового нерва, порушення функції правого колінного суглоба та переломи правої плечової і лівої малогомілкової кісток. Відповідач зазначав, що наслідки отриманих травм мають тривалий характер та потребують постійного медичного спостереження, лікування і реабілітації. Посилався на рекомендації експертної команди щодо необхідності проведення соціальних, медичних та спортивних реабілітаційних заходів, а також дотримання індивідуальної програми реабілітації та рекомендацій лікарів. При цьому відповідач вказував, що, незважаючи на можливість продовження трудової діяльності, його працездатність об`єктивно обмежена, що підтверджується встановленням ІІ групи інвалідності та ІІ ступеня обмеження здатності до трудової діяльності. Крім того, він продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак у зв`язку зі станом здоров`я значну частину часу перебуває на лікуванні, лікарняних та проходить реабілітаційні заходи. Відповідач також звертав увагу суду на те, що лікування та реабілітація пов`язані для нього з додатковими витратами, у тому числі на медичні заходи, необхідні засоби та проїзд до місця проведення лікування і реабілітації. Зазначав, що не зберігав документи щодо кожної окремої витрати, оскільки до виникнення спору не передбачав необхідності документувати такі витрати для подальшого підтвердження свого матеріального становища в суді. Щодо матеріального становища відповідач зазначав, що його дохід є нестабільним та не має постійного характеру. Зокрема, за період з 01.01.2026 по 01.06.2026 його середньомісячний дохід становив 37 957,46 грн., тоді як у період з липня по вересень 2026 року доходу він не отримував. У зв`язку з цим відповідач вважав, що при оцінці його матеріального становища суд не повинен виходити лише з розміру доходу за окремий період, а має врахувати його нестабільність, періоди повної відсутності доходу, встановлену інвалідність, обмеження працездатності та необхідність несення витрат на лікування і реабілітацію. Відповідач також зазначав, що за умови отримання ним середньомісячного доходу у розмірі 37 957,46 грн. стягнення 1/4 його частини становило б близько 9 489 грн. щомісячно, що, на його думку, є істотним фінансовим навантаженням з огляду на його стан здоров`я, матеріальне та сімейне становище. Окремо відповідач посилався на своє сімейне становище та зазначав, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , яка працює у ТОВ «СЕРВІС РЕСТ ГРУП». Її дохід за період із серпня 2025 по липень 2026, за твердженнями відповідача, становив 67 138,22 грн. Водночас наголошував, що наведена обставина підлягає оцінці саме у сукупності з його станом здоров`я, нестабільністю власного доходу та витратами на лікування і реабілітацію. Крім того, відповідач посилався на положення частини другої статті 200 СК України та вказував на необхідність врахування можливості матері позивача брати участь у його утриманні. Зазначав, що позивач проживає разом із матір`ю, однак доказів щодо її фактичного доходу та розміру участі у забезпеченні повнолітнього сина, на думку відповідача, до матеріалів справи не надано. Також відповідач звертав увагу суду на те, що позивач отримував стипендію, розмір якої за період із вересня 2025 року по квітень 2026 року становив загалом 12 720 грн. У зв`язку з цим вважав, що наявність у позивача власного джерела доходу у вигляді стипендії є обставиною, яка має бути врахована при визначенні його фактичної потреби у матеріальній допомозі та розміру можливого утримання. Відповідач зазначав, що позивачем не обґрунтовано належним чином, які саме щомісячні витрати він має у зв`язку з навчанням та іншими потребами, яка їх загальна сума, яка частина таких витрат покривається за рахунок стипендії та допомоги матері, а також яку саме суму матеріальної допомоги необхідно стягувати з відповідача. Посилаючись на те, що до досягнення позивачем повноліття та після досягнення ним 18 років застосовуються різні правові механізми утримання, відповідач вважав необґрунтованим автоматичне збереження розміру аліментів у вигляді 1/4 частини доходу лише з тієї підстави, що такий розмір аліментів стягувався з нього раніше на утримання неповнолітньої дитини. Відповідач наголошував, що після досягнення позивачем повноліття питання його утримання має вирішуватися з урахуванням положень статей 199 та 200 СК України та актуального матеріального і сімейного становища сторін, а не виходячи з розміру аліментів, який сплачувався до досягнення повноліття. Таким чином, відповідач вважав, що заявлений позивачем розмір аліментів у вигляді 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) не відповідає його реальним матеріальним можливостям та є неспівмірним з огляду на стан здоров`я, встановлену ІІ групу інвалідності, ІІ ступінь обмеження здатності до трудової діяльності, наслідки отриманих поранень і травм, необхідність постійного лікування та реабілітації, нестабільність доходу, сімейне становище, а також можливість другого з батьків брати участь в утриманні позивача. У зв`язку з викладеним відповідач просив відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу). У разі якщо суд дійде висновку про наявність передбачених статтею 199 СК України підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, відповідач просив визначити їх розмір з урахуванням його стану здоров`я, встановленої ІІ групи інвалідності, обмеження здатності до трудової діяльності, необхідності лікування та реабілітації, фактичного матеріального та сімейного становища, наявності у позивача стипендії та можливості матері позивача брати участь у його утриманні. Також відповідач просив при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати його статус особи з інвалідністю ІІ групи та відповідне звільнення від сплати судового збору, а у разі вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу — врахувати його матеріальне становище та необхідність витрачання коштів на лікування і реабілітацію.

У судове засідання, призначене на 08 жовтня 2026 року, відповідач не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Водночас відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому виклав свою позицію щодо заявлених позовних вимог. Причин неявки у судове засідання суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, суд проводить розгляд цивільної справи за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали цивільної справи суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача з урахуванням наступного.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис №296. В графі батько зазначений « ОСОБА_2 », мати « ОСОБА_4 ».

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади № 2026/007155948, сформованим 04 травня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені відомості підтверджують місце реєстрації та проживання дитини.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00058171441 від 06 травня 2026 року, актовий запис про народження ОСОБА_1 складено 23 квітня 2008 року за № 296. У витязі зазначено відомості про дитину, її дату народження, а також відомості про батька – ОСОБА_2 та матір – ОСОБА_4 . Вказані відомості узгоджуються зі свідоцтвом про народження дитини.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 01 квітня 2015 року у справі № 215/3/15 (провадження № 2/215/689/15) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 січня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 15 квітня 2015 року.

З наданої довідки Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» вбачається, що ОСОБА_1 є студентом першого курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю А7 «Фізична культура і спорт», навчається за денною формою здобуття освіти за державним замовленням. Термін навчання визначено з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. Таким чином, зазначений документ підтверджує факт продовження навчання ОСОБА_1 після досягнення ним повноліття.

Відповідно до довідки про доходи № 34, виданої Державним закладом «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», ОСОБА_1 у період з вересня 2025 року по квітень 2026 року отримав дохід у загальному розмірі 12 720,00 грн.

Згідно з посвідченням № НОМЕР_2 , виданим Міністерством молоді та спорту України, ОСОБА_1 присвоєно спортивне звання «Майстер спорту України» з плавання відповідно до наказу № 4173 від 03 липня 2024 року.

З характеристики, виданої Комунальним закладом позашкільної освіти «Дитячо-юнацька спортивна школа № 7» Криворізької міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 з 2015 року займався у відділенні плавання, зарекомендував себе як сумлінний, перспективний та цілеспрямований спортсмен, має високий рівень фізичної та технічної підготовки, дотримується спортивного режиму та дисципліни. У характеристиці також зазначено, що він має звання «Майстер спорту України» з плавання та входить до складу збірної команди України з плавання на 2026 рік.

Відповідно до свідоцтва Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 закінчив у 2025 році Комунальний заклад позашкільної освіти «Дитячо-юнацька спортивна школа № 7» Криворізької міської ради, відділення плавання, та виконав норматив «Майстер спорту України». Свідоцтво видане на підставі наказу від 20 травня 2025 року № 215 «Про вручення свідоцтв про закінчення спортивної школи».

З грамоти Управління молоді і спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації вбачається, що ОСОБА_1 посів І місце у чемпіонаті Дніпропетровської області з плавання на дистанції 200 метрів вільним стилем серед чоловіків із результатом 1:59.90. Змагання проводилися 23–25 квітня 2026 року у місті Дніпрі.

З наданої залікової класифікаційної книжки спортсмена вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час систематично брав участь у змаганнях з плавання, виконував спортивні нормативи та поступово підвищував спортивну кваліфікацію, у тому числі до рівня «Майстер спорту України». У книжці містяться відомості про участь ОСОБА_1 у численних змаганнях з плавання у 2024–2026 роках та результати його виступів.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

За нормами ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як зазначає позивач, у нього виникло право на отримання від відповідача аліментів на період навчання.

Частиною 1 статті 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За приписами статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Положеннями п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З вищенаведеного вбачається, що при вирішенні питання стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та визначення їх розміру має значення зокрема встановлення можливості надання батьками матеріальної допомоги, а також з`ясування потреби дитини, яка продовжує навчання, в отриманні такої допомоги.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність передбачених статтею 199 Сімейного кодексу України підстав для покладення на відповідача обов`язку щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення повноліття продовжує навчання за денною формою здобуття освіти, строк навчання визначено до 30 червня 2029 року, у зв`язку з чим він об`єктивно потребує матеріальної допомоги. При цьому сам факт навчання повнолітньої дитини не є безумовною підставою для визначення аліментів у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 200 СК України їх розмір має визначатися судом з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 цього Кодексу, а також можливості надання утримання другим із батьків.

Визначаючи розмір аліментів, суд бере до уваги матеріальне становище та стан здоров`я відповідача. З наданих ним доказів убачається, що з 01 вересня 2026 року йому встановлено інвалідність ІІ групи строком до 01 вересня 2027 року, а також ІІ ступінь обмеження здатності до трудової діяльності. Вказані обставини пов`язані з наслідками тяжких поранень та травм, отриманих відповідачем, та обумовлюють необхідність подальшого лікування, медичного спостереження і реабілітації. Суд враховує, що хоча відповідач продовжує проходити військову службу, його можливості щодо здійснення трудової діяльності об`єктивно обмежені станом здоров`я, що підтверджується відповідними медичними документами.

Також суд враховує наведені відповідачем відомості щодо його матеріального становища. Згідно з поданими ним даними, у період з 01 січня 2026 року по 01 червня 2026 року його середньомісячний дохід становив 37 957,46 грн., водночас у період з липня по вересень 2026 року доходу він не отримував. Отже, матеріальне становище відповідача не може оцінюватися виключно виходячи із середнього розміру його доходу за окремий період, без урахування періодів відсутності доходу, встановленої інвалідності та необхідності несення витрат, пов`язаних із лікуванням і реабілітацією.

Разом із тим суд не приймає доводи відповідача як підставу для повної відмови у задоволенні позову, оскільки встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач продовжує навчання за денною формою, не має можливості повною мірою забезпечувати себе самостійно та має право на отримання матеріальної допомоги від батька. Отримання позивачем стипендії саме по собі не припиняє обов`язку батьків щодо його утримання та може бути враховане лише при визначенні розміру такого утримання.

Суд також враховує, що позивач проживає разом із матір`ю, яка відповідно до положень частини другої статті 200 СК України також повинна брати участь у його утриманні. При цьому доказів, які б свідчили про повне забезпечення позивача матір`ю або відсутність у нього потреби в матеріальній допомозі, матеріали справи не містять.

Водночас суд бере до уваги, що позивач має високі спортивні досягнення, є майстром спорту України з плавання та входить до складу збірної команди України з плавання, однак зазначені обставини самі по собі не свідчать про наявність у нього достатнього самостійного доходу для повного забезпечення власних потреб та не звільняють батьків від виконання передбаченого законом обов`язку щодо його утримання під час навчання.

Вирішуючи питання саме щодо розміру аліментів, суд виходить із необхідності дотримання балансу між потребами повнолітнього сина, який продовжує навчання, та реальними можливостями відповідача надавати матеріальну допомогу. З урахуванням встановленої відповідачу ІІ групи інвалідності, ІІ ступеня обмеження здатності до трудової діяльності, наслідків отриманих травм, необхідності лікування та реабілітації, нестабільності його доходу, а також наявності у позивача стипендії та можливості другого з батьків брати участь у його утриманні, суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів у 1/4 частині всіх видів заробітку (доходу) є надмірним та не відповідає встановленим обставинам справи.

Разом із тим суд вважає обґрунтованим та справедливим визначити розмір аліментів у 1/8 частині усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Такий розмір, на переконання суду, забезпечує належне врахування права повнолітнього позивача на матеріальне утримання у період продовження навчання та водночас відповідає фактичному стану здоров`я, матеріальному становищу та можливостям відповідача надавати таку допомогу.

При цьому суд зазначає, що визначення аліментів у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача не означає звільнення останнього від обов`язку брати участь в утриманні повнолітнього сина, а є результатом оцінки всіх встановлених у справі обставин у їх сукупності та забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 липня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення позивачем 23 років.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Разом із тим, пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору осіб з інвалідністю I та II груп.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності з 01 вересня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи. Отже, на час розгляду справи та ухвалення рішення відповідач є особою з інвалідністю II групи та відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

З огляду на наведене, підстави для стягнення з відповідача судового збору в дохід держави відсутні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що 02 червня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Кадук Вікторією Вікторівною укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до умов договору розмір витрат на правничу допомогу визначається із розрахунку 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката. Надання правничої допомоги підтверджується актом приймання-передачі правничої допомоги та документами про її оплату.

Згідно з актом приймання-передачі правничої допомоги від 14 липня 2026 року адвокатом надано ОСОБА_1 правничу допомогу у цій справі, зокрема проведено усну консультацію, здійснено збір документів та складено позовну заяву, загальна вартість яких становить 5 324,80 грн. Вказана сума фактично сплачена позивачем адвокату, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Суд враховує, що заявлені позивачем вимоги задоволено частково: замість заявленої 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача суд визначає аліменти у розмірі 1/8 частини такого доходу. Отже, розмір задоволених вимог становить половину від заявленого позивачем розміру.

З огляду на це, враховуючи положення статей 133, 137, 141 ЦПК України, документальне підтвердження понесених витрат, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, тривалість надання правничої допомоги, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд також бере до уваги матеріальне та сімейне становище відповідача, встановлення йому II групи інвалідності з 01 вересня 2026 року, II ступеня обмеження здатності до трудової діяльності, наслідки отриманих ним поранень та травм, необхідність лікування і реабілітації, а також нестабільність його доходу. Вказані обставини додатково свідчать про необхідність визначення розміру судових витрат у розумному та співмірному розмірі, який не створюватиме для відповідача надмірного фінансового навантаження.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 662,40 грн (5 324,80 грн ? 1/2).

На підставі ст.ст. 16,180,188, 191, 199 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 10,12, 19,23, 43, 49, 81, 133, 141, 258,259, 263-268,273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача – адвоката Кадук Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання — задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 17 липня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Кадук Вікторія Вікторівна, місце здійснення адвокатської діяльності за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

СУДДЯ