Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №215/6448/24 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6448/24

2/215/173/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

Представника позивача за первісним позовом,

адвоката - Пістрюги В.В.

Відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 .

Представника відповідача за первісним позовом,

адвоката - Зеркіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку квартири та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання та визнання права особистої приватної власності на майно, яке набуте в період окремого проживання,-

УСТАНОВИВ:

09.20.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною подружжя, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування своєї позовної заяви ОСОБА_2 вказує, що він перебував з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з 23.04.2016. В період шлюбу, а саме 05.11.2021 за спільні кошти сім`ї була придбана квартира АДРЕСА_1 в якій сторони проживали до березня 2024 року та вкладали сумісні сімейні кошти в ремонтні роботи та оздоблювальні роботи у спірній квартирі для можливості належної експлуатації. Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо добровільного поділу спірної квартири, про ОСОБА_1 свої обіцянки не виконала, а тому ОСОБА_2 змушений звернутись до суду щодо поділу спірної квартири в судовому порядку.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

10.02.2025 представником ОСОБА_1 адвокатом Зеркіним А.С. наданий відзив на позовну заяву в якому вказує, що позовні вимоги ОСОБА_2 не визнаються в повному обсязі, оскільки: спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , а не за спільні кошти подружжя; ОСОБА_2 не надав жодних доказів щодо фінансування покупки чи ремонту квартири за спільні кошти; на момент придбання квартири сторони разом не проживали та не вели спільне господарство. Вказані обставини спростовують презумпцію спільності права власності та доводять витрату ОСОБА_1 її особистих коштів на придбання спірної квартири (а.с.114-116).

Відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_2 та його представником не надана.

27.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою про встановлення факту її окремого проживання з ОСОБА_2 з 08.01.2021, у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування своєї зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що з 23.04.2016 перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. 05.11.2021 ОСОБА_1 за її особисті кошти в сумі 125282 грн. була придбана квартира АДРЕСА_1 . Вказані кошти ОСОБА_1 отримала від голови фермерського господарства «Злата Калина» Рижкова С.С., під заставу належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 1225286600:03:001:0132 та які в подальшому мають бути зараховані в рахунок орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №34 від 01.09.2021. На момент придбання спірної квартири сторони у справі фактично не перебували у шлюбних відносинах, не проживали разом, не вели спільного господарства та не мали спільного бюджету. Участі у придбанні спірної квартири та її належного утримання ОСОБА_2 не приймав.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить суд встановити факт її окремого проживання з ОСОБА_2 з 08.01.2021, у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та його представником не надано.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом адвокат ПІстрюга В.В. подав до суду заяву про розгляд срави в відсутності сторони позивача а.с.152.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Зеркін А.С. проти первісного позову заперечував, зустрічний позв підтримав, надав аналогічні пояснення, що викладені в зустрічній позщовній заяві, відзиві на первісну позовну заяву.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.04.2016 (а.с.91).

В період шлюбу, 05.11.2021 була придбана квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на ОСОБА_1 (а.с.8-11).

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18, викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На спростування презумпції спільності майна подружжя та в обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що спірна квартира була придбана за її особисті кошти, які отримала від голови фермерського господарства «Злата Калина» Рижкова С.С., під заставу належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 1225286600:03:001:0132 та які в подальшому мають бути зараховані в рахунок орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №34 від 01.09.2021 на підтвердження чого в якості доказів надала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.10.2012 (а.с.81), Договір №34 оренди земельної ділянки від 01.09.2021 (а.с.85-88) та розписки про отримання грошових коштів від 04.11.2021 (а.с.90). Також, ОСОБА_1 вказала, що на момент придбання спірної квартири вона фактично не перебувала з ОСОБА_2 у шлюбних відносинах, вони не проживали разом, не вели спільного господарства та не мали спільного бюджету, на підтвердження чого в якості доказу надала Акт про фактичне проживання особи від 11.02.2025 (а.с.62) та Акт про фактичне не проживання особи та фактичне проживання особи від 04.02.2025 (а.с.63).

Водночас, як слідує з п.5 Договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2021, Покупець ОСОБА_1 свідчить, що на момент купівлі квартири вона перебуває у юридично зареєстрованому шлюбі, квартиру купує зі згоди чоловіка ОСОБА_2 , підпис якого на заяві про згоду засвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Пахомовою Н.І., 05.11.2021 за реєстраційним номером 3285 (а.с.9).

Із викладеного слідує, що ОСОБА_2 був присутній під час укладення договору-купівлі продажу квартири, та, як чоловік ОСОБА_1 , надавав свою письмову згоду на укладення вказаної угоди, а тому існують обґрунтовані сумніви в достовірності тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності між сторонами шлюбних відносин на момент придбання спірної квартири сторони та неучасті ОСОБА_2 у придбанні квартири.

Таким чином, суд відхиляє надані ОСОБА_1 докази.

Також, суд звертає увагу, що саме по собі посилання ОСОБА_1 на те, що спірна квартира була придбана хоча і за час шлюбу, однак за належні їй особисті кошти, отримані під заставу земельної ділянки, власником якої відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2009 є ОСОБА_1 , без доведення прямого причинно-наслідкового зв`язку між їх використанням і придбанням нового майна, не є достатнім доказом сплати останньою особистих коштів за придбане у шлюбі майно, адже належних і допустимих доказів придбання спірного майна саме за ці кошти вона не надала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №645/4165/21.

Крім того, під час розгляду справи, судом в якості свідків були допитані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_1 пояснила, що 08.01.2021 фактично припинила з ОСОБА_2 шлюбні відносини та переїхала проживати до ОСОБА_5 у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , з яким у той час перебувала у стосунках. Приблизно у березні-квітні 2021 року вона переїхала проживати до свого рідного брата ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_6 , де мешкала у них в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , до листопада 2021 року, доки не придбала власне майно – спірну квартиру. Таким чином, незважаючи на те, що її шлюб з ОСОБА_2 не було розірвано, на момент придбання спірної квартири вони фактично вели режим окремого проживання.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 з весни 2021 року до листопада 2021 року проживала з ним та його дружиною за адресою: АДРЕСА_3 . За оренду належного їй паю за 10 років наперед отримала грошові кошти за які придбала квартиру АДРЕСА_1 , до якої потім переїхала жити. У ОСОБА_2 хворіла мати, тому він проживав разом з нею в будинку в с. Сергіївка Криворізького району Дніпропетровської області.

Проте, суд ставиться критично до показів зазначених свідків, оскільки ОСОБА_1 є стороною у справі та заінтересованою особою, а свідок ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_1 та його покази зводяться до переказу обставин про які йому ймовірно розповідала остання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не спростувала презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, а тому первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічну позовну заяву слід залишити без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 були понесені судові витрати в розмірі 1241,92 грн. сплаченого судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.17-24).

Оскільки, первісну позовну заяву задоволено, а у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено, судові витрати в розмірі 1241,92 грн. сплаченого судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 206 ч.4, 247 ч.2, 263-267, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку квартири – задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 .

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання та визнання права особистої приватної власності на майно, яке набуте в період окремого проживання – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1241,92 грн. сплаченого судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9241,92 грн.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Рішення складено та проголошено 09.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач за первісною позовною заявою та відповідач за зустрічною позовною заявою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач за первісною позовною заявою та позивач за зустрічною позовною заявою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

СУДДЯ: