Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №191/3958/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3958/25

Провадження № 2/191/1809/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Форощука О.В.

за участі секретаря судового засідання - Рибак М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договорами: № 621322 від 15.08.2021 року у розмірі 11 238 грн. 54 грн., № 7993394 від 15.06.2024 у розмірі 11 180 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» , було укладено кредитний договір № 621322 від 15.08.2021 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором. У подальшому право вимоги за кредитним договором відступалося за договорами факторингу, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача в сумі 11 238,54 грн., з яких: 3 300 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 7 877,61 грн. - загальна заборгованість по відсотках; 52,80 грн. – інфляційні збитки; 8, 13 грн. – нараховані 3% річних.

Крім цього, між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», було укладено кредитний договір № 7993394 від 15.06.2024 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором. У подальшому право вимоги за кредитним договором відступалося за договорами факторингу, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача в сумі 11 180 грн., з яких: 3 000 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 5 400 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 2780 грн. - пеня.

Загальна суму заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 22 418 грн. 54 коп., а також судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач до початку судового засідання надав заяву відповідно до якої, позовні вимоги визнав частково. Просив відмовити у нарахованій пені, зменшити суму правової допомоги та застосувати до стягнення розстрочку виплат на 6 місяців.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», було укладено кредитний договір № 621322 від 15.08.2021 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором.

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача в сумі 11 238,54 грн., з яких: 3 300 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 7 877,61 грн. - загальна заборгованість по відсотках; 52,80 грн. – інфляційні збитки; 8, 13 грн. – нараховані 3% річних.

Між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», було укладено кредитний договір № 7993394 від 15.06.2024 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором.

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача в сумі 11 180 грн., з яких: 3 000 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 5 400 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 2780 грн. - пеня.

Загальна сума заборгованості відповідно до розрахунку становить 22 418 грн. 54 коп.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З вищенаведеного випливає, що сторони, підписавши договори встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

25.01.2022 було укладено договір № 25/01/2022/1 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №621322. 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №621322. 18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 621322. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 621322.

27.01.2025 було укладено договір №27.01/25-Ф відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7993394. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №7993394.

За положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за Договором № 621322 від 15.08.2021 року у розмірі 11 238 грн. 54 грн., за Договором № 7993394 від 15.06.2024 у розмірі 11 180 грн. Загальний розмір заборгованості становить 22 418,54 грн.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Враховуючи, що відповідач, отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконав, суд, установивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами, заборгованості по відсотках, нараховані інфляційні збитки, нараховані 3% річних у загальному розмірі 19 638,54 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 2 780 грн. суд зазначає наступне.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Отже, судом враховані пункти 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пункти 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, тому такі нарахування підлягають списанню.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 2 780 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 122,01 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 6 (шість) місяців, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так як передумов про розстрочення виконання рішення наведеною статтею не передбачено, при вирішенні цього клопотання суд керується правилами ст. 435 ЦПК України, яка припускає вчинення такої дії на стадії виконання рішення і відповідно до якої за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або члена його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Загально відомими обставинами є те, що внаслідок збройної агресії російської федерації по відношенню до України відбулось суттєві збільшення рівня безробіття та знецінення національної грошової одиниці, різке скорочення доходів населення та зменшення купівельної спроможності більшості громадян.

За таких обставин, суд знаходить слушними доводи відповідача про необхідність розстрочення виконання судового рішення через його незадовільний фінансовий стан.

З огляду на положення ч.1 ст.267, ч. 5 ст. 435 ЦПК України, з урахуванням матеріального становища відповідача, за для забезпечення можливості належного виконання судового рішення, суд вважає можливим розстрочити його виконання на 6 (шість) місяців.

Розстрочити виконання рішення, визначивши, що відповідач ОСОБА_1 повинен здійснювати сплату присудженої суми заборгованості в розмірі 19 638, 54 грн. на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс» протягом 6 (шести) місяців рівними частинами щомісячно, тобто у розмірі 3 273 грн. 09 коп. на місяць, починаючи з місяця в якому рішення суду набере законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, заборгованість за договорами: № 621322 від 15.08.2021 року, № 7993394 від 15.06.2024 у загальному розмірі 19 638,54 грн., а також судовий збір у розмірі 2 122,01 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення, визначивши, що відповідач ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , повинен здійснювати сплату присудженої суми в розмірі 19 638, 54 грн. на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс» протягом 6 (шести) місяців рівними частинами щомісячно, тобто у розмірі 3 273 грн. 09 коп. на місяць, починаючи з місяця в якому рішення суду набере законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Форощук