Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №191/5486/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5486/25

Провадження № 2-др/191/10/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Форощука О.В.

за участю секретаря - Рибак М.П.

розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Синельниківської міської ради, Орган опіки та піклування - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2026 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Позбавлено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 10 жовтня 2019 року, орган, що видав 1257) батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Припинено стягнення аліментів із ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), які стягуються на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі №191/5364/14, на користь ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , у м. Синельникове Дніпропетровської області, паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 , на утримання доньки ОСОБА_3 , яка народилася у ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 500 (п`ятсот) гривень, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.11.2014 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 10 жовтня 2019 року, орган, що видав 1257) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 23 серпня 2006 року) судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Однак судом не вирішене питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Позивачем додані письмові докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме:

- договір про надання правової допомоги від 26 серпня 2025 року;

- акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 14 вересня 2026 року;

- платіжна інструкція №@2PL706674 від 14.09.2026 про сплату юридичних послуг в сумі 20 000 грн.

Отже, факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу доведений.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа є складною, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 20 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 141, 270, 389-391 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 10 жовтня 2019 року, орган, що видав 1257) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 23 серпня 2006 року), витрати на надання правничої допомоги в розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя О. В. Форощук