Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №214/8184/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8184/26

2-а/214/104/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Євтушенка О.І.,

за участі:

секретаря судового засідання – Авдєєва М.І.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Рисіна О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №214/8184/26 за позовною заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Рисіна Олександра Олександровича до Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі, -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2026 року Рисін О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду шляхом направлення через систему ЄСІТС «Електронний суд», з позовною заявою, у якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову інспектора поліції 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Діжко К.В. серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.; закрити провадження у справі; стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1 064,96 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 09.07.2026 інспектор поліції 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Діжко К.В. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у види штрафу в розмірі 510,00 грн. Відповідно до змісту вищезазначеної постанови 09.07.2026 о 09 год. 34 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FIAT QUBO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Кривому Розі по вул. Володимира Великого (Мелешкіна), 36, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.п. «г» п.8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року № 1306 зі змінами та доповненнями (далі – ПДР).

Представник позивача Рисін О.О. вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за зазначене вище правопорушення є протиправною, оскільки на перехрестя останній виїхав на зелений сигнал світлофора, який відповідно до п.п. «а» п.8.7.3 ПДР дозволяє рух. Жовтий сигнал світлофора увімкнувся вже після того, як ОСОБА_1 в`їхав на перехрестя та закінчував його проїзд, у зв`язку з чим правомірно завершив проїзд перехрестя в раніше обраному напрямку.

Отже, оскільки ОСОБА_1 виїхав на перехрестя на зелений (дозвільний) сигнал світлофора, а жовтий сигнал увімкнувся тоді, коли останній вже завершував проїзд перехрестя, а дії останнього повністю відповідали вимогам п.п.8.7.3, 8.11, 16.5 ПДР, а подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, у його діях відсутні. Крім того, представник позивача Рисін О.О. вважає, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови інспектором було грубо порушено процесуальні права позивача ОСОБА_1 , гарантовані КУпАП та Конституцією України. Так, інспектор хоча формально і роз`яснила ОСОБА_1 його права, передбачені ст.268 КУпАП, проте реальної можливості скористатися ними не надала: постанову було винесено одразу після роз`яснення прав. В свою чергу, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю отримання правничої допомоги, однак це клопотання інспектором було проігноровано. Крім того, позивачу ОСОБА_1 не було надано можливості надати пояснення по суті справи чи подати відповідні клопотання, що підтверджується відеозаписом, який був зроблений позивачем на його смартфон POCO X6 PRO 5G (час: 04 хв. 43 с.), який доданий до позову у вигляді електронного доказу файлу 8398170988378424842.mp4. Розгляд справи відносно ОСОБА_1 тривав близько п`яти хвилин, протягом яких останній об`єктивно був позбавлений можливості реалізувати надані йому законом права, зокрема скористатися правничою допомогою.

Крім того, представник позивача Рисін О.О. вважає, що у порушення ст.283 КУпАП в оскаржуваній постанові не наведено жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого було прийнято рішення про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення (наявне лише загальне посилання на службовий відеореєстратор без відображення його змісту), не враховано та не спростовано доводів позивача ОСОБА_1 щодо дотримання ним Правил дорожнього руху. Також, обставини вчинення адміністративного правопорушення, викладена в постанові від 09.07.2026, не ґрунтується на фактичних даних, а спираються на припущення відповідача про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене представник позивача Рисін О.О. вважає, що постанову від 09.07.2026 відносно позивача ОСОБА_1 винесено з істотним порушенням процедури розгляду справи та права останнього на захист, що суперечить вимогам ст.ст.7, 9, 251, 252, 268, 278, 280, 283 КУпАП та є свідченням відсутності в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення. Отже, постанова серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026, про притягнення до адміністративної відповідальності Ткаченка СМ за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення на нього стягнення у виді штрафу є протиправною, необґрунтованою, незаконною, прийнятою без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення у справі, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Крім того, представник позивача Рисін О.О. зазначив у позові, що передній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач ОСОБА_1 очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 6 064,96 грн., які будуть складатися з суми судового збору за подачу позову в розмірі 1 064,96 грн., а також витрат з надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 5 000 грн., які будуть складатися з підготовки і подання позову, підготовки і подання відповіді на відзив (в разі подання відповідачем відзиву на позов), клопотань, пояснень (в разі необхідності), консультування позивача, взяття участі адвоката у судових засіданнях (якщо такі будуть призначені). Остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження, відповідно до положень ч.7 ст.139 КАС України, будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду. Інших судових витрат позивач не планує нести у зв`язку з розглядом даної справи.

В подальшому, представник позивача Рисін О.О. подав до суду заяву про повернення сплаченого судового збору позивачу ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений ними судовий збір у сумі 1 064,96 грн., внесеним відповідно до квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до платіжної інструкції на переказ готівки від 10.07.2026, при ухваленні рішення у справі. Обґрунтовуючи свою заяву представник позивача послався на рішення Конституційного Суду України №10-р(ІІ)/2026 від 9 вересня 2026 року, який визначив таким, що відповідає Конституції України абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674- VI зі змінами. Так п. 8.3. цього рішення визначеного, що Конституційний Суд України не вбачає підстав вважати, що законодавець мав намір поширити вимогу щодо сплати судового збору на інші випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім випадку, передбаченого в пункті 5 частини другої статті 4 Закону.

Із конституційно узгодженого (конформного) тлумачення абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в системному зв`язку із приписами частини другої статті 55 Конституції України, а також із юридичними позиціями Конституційного Суду України, викладеними вище, випливає, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону не передбачена.

В свою чергу, пунктом 9 вказаного вище рішення Конституційного Суду України №10-р(ІІ)/2026 від 9 вересня 2026 року визначено, що обов`язок сплати судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення встановлено згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що її сформульовано у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17. Велика Палата Верховного Суду, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень.

Отже, враховуючи положення ст. 152 Конституції України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», позивач не підтримує вимогу про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (співвідповідача) судового збору в сумі 1 064,96 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача Нацентова О.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із законністю та обґрунтованістю винесеної інспектором постанови. Свої заперечення мотивувала тим, що винесена постанова інспектором поліції 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Діжко К.В. серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. є законно та обґрунтовано, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Інспектором поліції, під час патрулювання 09.07.2026 у м. Кривому Розі по вул. Володимира Великого (Мелешкіна), 36, о 09 год. 16 хв. було помічено транспортний засіб FIAT QUBO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 (ґ) ПДР України. Подія зафіксована на службовий відеореєстратор, бодікамери №№475179,475430,475182.

Після зупинення транспортного засобу поліцейський представився та повідомив про причину зупинки, а саме те, що водій проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, що підтверджується відеозаписом (Clip 0 з 09 год. 20 хв.) Після чого попросив пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На відеофайлі (Clip 4 04 хв. 09 сек.) зафіксовано ознайомлення водія з фактом адміністративного правопорушення. Після виконання вимог ст.278 КУпАП, поліцейська перейшла до розгляду справи. Зачитала позивачу його права, визначені ч.1 ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. Жодних клопотань від позивача під час розгляду справи не надходило, що підтверджується відеозаписом з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського патрульної поліції.

На думку представника відповідача факт правопорушення підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора IMG_4656, яким зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням позивача, який проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.

Після з`ясування усіх фактичних даних з урахуванням усних пояснень позивача ОСОБА_1 інспектором патрульної поліції було встановлено наявність у діях останнього адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме: жовтий сигнал забороняючий рух, за що передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За результатами розгляду адміністративної справи та з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, поліцейським було законно та обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн., шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7518508 від 09.07.2026, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та КУпАП. Разом з тим, представник відповідача Нацентова О.В. вважає, що на момент подання цього відзиву позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, а також не підтверджено, що така заявлена сума є співмірною зі складністю цієї адміністративної справи. У разі задоволення вимог позивача, заявлена останнім до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає оцінці судом на предмет її реальності, необхідності та співмірності, а за відсутності належного документального підтвердження або у разі встановлення її неспівмірності, представник відповідача вважав необхідним відмовити у стягненні цих витрат.

На відзив представника відповідача Нацентової О.В. представник позивача Рисін О.О. подав відповідь на відзив, в якому він наполягав на своїй позиції, висловленій в позовній заяві, при цьому звернув увагу на грубе порушення прав позивача ОСОБА_1 під час розгляду справи.

В свою чергу, представник відповідача Нацентова О.В. подала заперечення на відповідь на відзив, підтримавши в них попередньо свою позицію, висловлену у відзиві на позовну заяву, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, представник відповідача Нацентова О.В. подала до суду письмове клопотання про відмову в задоволенні заяви представника позивача Рисін О.О. про повернення сплаченого судового збору позивачу ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений ними судовий збір у сумі 1 064,96 грн., оскільки вважає, що у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України №10-р(ІІ)/2026 від 9 вересня 2026 року відсутні будь-які вказівки на те, що суди у справі автора конституційної скарги застосували положення Закону у спосіб, що не відповідає Конституції України.

Отже, за таких обставин представник відповідача вважає, що у вказаному рішенні Конституційного Суду України №10-р(ІІ)/2026 від 9 вересня 2026 року відсутні рішення та/або висновки, які б прямо встановлювали не відповідність Конституції України положень Закону та порушення прав автора конституційної скарги. Водночас, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 є чинною та обов`язковою до застосування.

Позивач ОСОБА_1 та його представника позивача Рисін О.О., кожен окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, зазначеними в позові, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його не явики суду не відомі, що не перешкоджає судовому розгляду, враховуючи надані останнім заперечення, викладені у відзиві та відповіді та запереченнях на відповідь на відзив.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, судом встановлено таке.

09.07.2026 інспектор поліції 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Діжко К.В. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у види штрафу в розмірі 510,00 грн.

За змістом оскаржуваної постанови, 09.07.2026 о 09 год. 34 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом FIAT QUBO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Кривому Розі по вул. Володимира Великого (Мелешкіна), 36, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 «г» ПДР України, що зафіксовано на бодікамери №475179, 475430, 475162.

Вказана постанова є предметом оскарження у даній справі, а тому здійснюючи розгляд справи, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, суд зобов`язаний перевірити її обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України регламентовано право на судовий захист, яке передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення) передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 8.7.3 «а» ПДР сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача. Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок довести: наявність події адміністративного правопорушення; наявність складу адміністративного правопорушення; винуватість особи; дотримання процедури притягнення до відповідальності.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, у тому числі наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Надані представником відповідача докази, зокрема відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, не містить достатніх та однозначних відомостей, які б дозволяли беззаперечно встановити факт проїзду ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом FIAT QUBO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та руху по автодорозі вул. Володимира Великого (Мелешкіна), 36, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, у час та місці, зазначених в оскаржуваній постанові серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026.

Крім того, сам відеозапис, на які посилається представник відповідача, не містять відомостей, які б давали суду підстави для висновку поза розумним сумнівом, щодо факту початку проїзду ОСОБА_1 перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, враховуючи віддаленість зйомки та ракурс зйомки попереду автомобіля, який рухався, враховуючи атмосферні опади, а саме дощ, відсутність чіткої фіксації положення передніх коліс автомобіля відносно стоп-лінії в момент зміни сигналу світлофора, враховуючи, що зазначені в оскаржуваній постанові обставини не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, надані ним під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не містять беззаперечного визнання факту вчинення правопорушення, які були висловлені ОСОБА_1 і під час розгляду справи працівниками поліції, одразу після зупинки останнього.

Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає суду підстав дійти висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що свідчить про відсутність належного підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Нормами ч.2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Сукупність досліджених доказів не дає суду підстав дійти висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення саме за фактом проїзду ним регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, враховуючи також положення вимог п. 8.11 ПДР, якою визначено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п.8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Враховуючи, що ОСОБА_1 під час руху, враховуючи погодні умови, а саме атмосферні опади, як наслідок наявність мокрого дорожнього покриття, не міг зупинити транспортний засіб не вдаючись до екстреного гальмування, фактично забезпечив безпеку дорожнього руху, не створивши будь-яких небезпечних умов для інших учасників дорожнього руху, в тому числі для пішохода, який в момент проїзду пішохідного переходу знаходився на тротуарі, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова є такою, що винесена без достатнього встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, а тому є протиправною у розумінні ст.ст.2, 9, 77 КАС України.

З наданого представником відповідача відеозапису вбачається, що позивач ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026, однак одразу був незгодний із прийнятим рішенням про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Інші доводи та посилання сторони позивача суд залишає поза увагою, оскільки вони ґрунтуються на суб`єктивній оцінці обставин справи, враховуючи, що судом не встановлено порушень інспекторами Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, або порушення процесуальних прав ОСОБА_1 під час розгляду суб`єктам владних повноважень справи.

В свою чергу, суд також не бере до уваги інші доводи представника відповідача, враховуючи вищезазначені висновки суду за результатами розгляду справи.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною, що зумовлює обґрунтованість висновків суду про її скасування та закриття провадження у справі.

В свою чергу, положенням ст. 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

А ч.5 цієї статті визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Абзацом сьомим підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» зі змінами визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою 1 (одного) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України №10-р(ІІ)/2026 від 9 вересня 2026 року, який визначив таким, що відповідає Конституції України абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674- VI зі змінами.

Разом з тим, п. 8.3. цього рішення Конституційного Суду України №10-р(ІІ)/2026 від 09 вересня 2026 року визначеного, що Конституційний Суд України не вбачає підстав вважати, що законодавець мав намір поширити вимогу щодо сплати судового збору на інші випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім випадку, передбаченого в пункті 5 частини другої статті 4 Закону.

Із конституційно узгодженого (конформного) тлумачення абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в системному зв`язку із приписами частини другої статті 55 Конституції України, а також із юридичними позиціями Конституційного Суду України, викладеними вище, випливає, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону не передбачена.

Отже, враховуючи положення ст. 152 Конституції України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи оцінку Конституційного Суду України положень Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення, та позицію представника позивача про повернення позивачу сплаченого судового збору, викладену в його письмовому клопотанні, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо повернення позивачу з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 1 064,96 грн., який є документально підтвердженим, відповідно до квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до платіжної інструкції на переказ готівки від 10.07.2026.

Приходячи до такого висновку, суд відхиляє доводи представника відповідача із зазначеного вище питання, враховуючи зазначені вище висновки суду.

Разом з тим, суд вважає необхідним зауважити, що позивач та його представник у зв`язку із заявленим відповідними вимогами, мають право надати до суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження, що відповідає положенням ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.77, 134, 139, 243-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – адвоката Рисіна Олександра Олександровича до Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі – задовольнити.

Постанову інспектора поліції 2 взводу 1 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Діжко К.В. серії ЕНА №7516508 від 09.07.2026, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. – скасувати.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 1 064,96 грн., внесений відповідно до квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до платіжної інструкції на переказ готівки від 10.07.2026.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту його проголошення через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.286 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1834, адреса реєстрації місця здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 .

Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Повне рішення складено та проголошено о 15:30 год. 28 вересня 2026 року, після оголошеної перерви у судовому засіданні від 22.09.2026.

Суддя О.І. Євтушенко