Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №188/2558/24 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №188/2558/24

Суддя: Курочкіна О. М.

Справа № 188/2558/24

Провадження № 2/188/365/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Курочкіної О.М.,

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/2558/24

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3

про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 12044,50 доларів США та 7829,50 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що 13 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) доларів США та 5 300 (п`ять тисяч триста) грн. 00 коп.

На підтвердження укладення між вище зазначеними сторонами договору позики та отримання відповідачем грошових коштів у зазначеному розмірі, відповідачем 13.08.2023 року було власноручно написано та передано позивачу відповідну розписку.

Умовами укладеного договору позики відповідачу встановлено строк повернення позики - до 13 серпня 2023 року. Також, відповідач взяв не себе зобов`язання повертати позивачу грошові кошти щомісяця у розмірі не менше 5 000 грн. У випадку неповернення грошових коштів у визначений строк, відповідач надав згоду позивачу на нарахування відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 0,1 відсоток від розміру неповернутих грошових коштів за кожен день прострочення виконання своїх зобов`язань.

Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, отриманих коштів не повернув, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

Враховуючи умови укладеного Договору позики, позивач просить стягнути з відповідача окрім суми позики, також і відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,1 відсоток від розміру неповернутих грошових коштів за кожен день прострочення виконання, відповідно до наданого розрахунку:

сума заборгованості за договором дол. США - 8 500.00

період прострочення грошового зобов`язання: з 14.08.2023 до 03.10.2024

кількість днів у періоді 417

розрахунок: 8500x0.1 х417 : 100 = 3544.50

Таким чином, розмір відсотків за користування грошовими коштами становить 3544.50 дол. США

Отже заборгованість відповідача перед позивачем в частині неповернення останньому 8 500,00 доларів США становить: 8 500.00 (сума боргу) + 3 544.50 (визначений договором відсоток від розміру неповернутих грошових коштів) = 12 044.50 доларів США.

Щодо стягнення з відповідача 5 300 грн. 00 коп.

сума заборгованості - 5 300.00 грн.

період прострочення грошового зобов`язання - з 14.08.2023 до 03.10.2024

Кількість днів у періоді - 417

Розрахунок: 5300,00 x 0.1 х 417 : 100 = 2210,10 грн.

Отже, розмір відсотків за користування грошовими коштами становить - 2 210.10 грн.

Розрахунок інфляційний втрат за період (14.08.2023 - 03.10.2024):

У період з 14.08.2023 року по 31.08.2024 року індексація на суму 5 300,00 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 98,60% х 100,50% х 100,80% х 100,50% х 100,70% х100,40% х 100,30% х 100,50% х 100,20% х 100,60% х 102,20% х 100,00% х 100,60% = 106,026% (за період Серпень 2023 - Серпень 2024) (Інфляційні нарахування) = 5 300,00 грн. (сума боргу) х 106,026% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 300,00 грн. (сума боргу) = 319, 40 грн.

За період з 01.09.2024 року по 03.10.2024 року відсутні офіційні індекси для розрахунку.

Враховуючи вище викладене, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного з позивачем Договору позики, неповерненням останньому отриманої позики, з урахуванням положень ст. 533, ст. 1046 ЦК України та ч. 2 ст. 625 ЦКУ, позивач просить стягнути з відповідача:

12 044.50 доларів США з яких:

- 8 500,00 доларів США (сума основного боргу),

- 3544,50 доларів США (визначений договором відсоток від розміру неповернутих грошових коштів),

7829,50 грн., з яких:

- 5 300.00 грн. (сума основного боргу),

- 2 210.10 грн. (визначений договором відсоток від розміру неповернутих грошових коштів),

- 319, 40 грн. (інфляційні втрати за період з 14.08.2023 по 03.10.2024),

а також судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник позивача Слабоус Є.А. підтримав позовні вимоги, просить стягнути заборгованість та судові витрати, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, вважається належним чином повідомленим, відповідно до ст.12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», про розгляд справи шляхом розміщення виклику на офіційному веб-порталі «Судова влада України», веб-сторінка «https://ptr.dp.court.gov.ua». Письмового відзиву на позов не подав, заяв чи клопотань по суті позовних вимог чи з процесуальних питань не надходило.

Суд розглядає справу заочно, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідність ст. 509 ЦК України – зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки встановлені договором чи законом.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1049 ЦК України – позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошові суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2022 року розглянувши справу № 591/1517/18 виніс постанову, якій зазначив, що згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Правовий аналіз ст. 545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригінала боргового документа є належним кредитором у зобов`язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий борговий документ.

У Позивача на теперішній час знаходиться оригінал написаної відповідачем боргової розписки від 13.08.2020 року, що свідчить про те, що відповідач не виконав свої зобов`язання та не повернув позивачу отриману суму позики.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці країни - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

«Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.» - зазначені висновки сформовані в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 10.2019 року у справі № 723/304/16-ц, провадження № 14-360цс19.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14- 465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Оскільки відповідач свої зобов`язання по договору позики не виконав, вимога позивача в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті відповідає вимогам ст. ст. 533, 1046 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що 13 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) доларів США та 5 300 (п`ять тисяч триста) грн. 00 коп.

Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, отриманих коштів не повернув, у зв`язку з чим має заборгованість:

12 044.50 доларів США з яких:

- 8 500,00 доларів США (сума основного боргу),

- 3544,50 доларів США (визначений договором відсоток від розміру неповернутих грошових коштів за період з 14.08.2023 по 03.10.2024),

7829,50 грн., з яких:

- 5 300.00 грн. (сума основного боргу),

- 2 210.10 грн. (визначений договором відсоток від розміру неповернутих грошових коштів за період з 14.08.2023 по 03.10.2024).

Отже, заборгованість відповідача в частині стягнення основної суми боргу та відсотків за неповернення в строк грошових коштів, підлягає стягненню оскільки є доведеною належними та допустимими доказами.

В частині стягнення інфляційних втрат за період з 14.08.2023 по 03.10.2024 в розмірі 319, 40 грн. (інфляційні втрати) слід відмовити у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 14.08.2023 по 03.10.2024, тобто у період дії в Україні військового стану, а відтак задоволенню не підлягають.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено в суді, з наданням належних та допустимих доказів, наявність заборгованості відповідача та її розмір (крім інфляційних втрат), та є достатніми та достовірними у розумінні ст.ст.76-78, 80 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову у розмірі 5049,72 грн., суд вважає слід відшкодувати на користь позивача стягнувши зазначені кошти з відповідача.

Керуючись ст. 526, 527, 549-554,610-612,625,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 133, 141, 247,258, 264-265,280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму заборгованості за договором позики від 13.08.2020 року у розмірі 12044,50 /дванадцять тисяч сорок чотири долари США 50 центів/, яка складається з:

- 8 500,00 доларів США (сума основного боргу),

- 3544,50 доларів США (визначений договором відсоток від розміру неповернутих грошових коштів за період з 14.08.2023 по 03.10.2024).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму заборгованості за договором позики від 13.08.2020 року у розмірі 7510,10 грн./сім тисяч п`ятсот десять гривень 10 копійок/, яка складається з:

- 5 300.00 грн. (сума основного боргу),

В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме у стягненні інфляційних втрат - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О. М. Курочкіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua