Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №185/5651/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5651/26

Провадження № 3/185/1881/26

П О С Т А Н О В А

09 жовтня 2026 року м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

В С Т А Н О В И В:

До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшли адміністративні матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 870900 від 08.04.2026) та за ч. 1 ст. 164 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 953983 від 08.04.2026).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 870900 від 08.04.2026, складеного в с. Вербки капітаном поліції Лисогором Артемом Анатолійовичем, 08.04.2026 о 11:20 год. ОСОБА_1 , знаходячись у торговельному кіоску за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами без марки акцизного збору України, а саме роздрібний продаж 1 пачки цигарок марки «Manchester» вартістю 75 грн, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 953983 від 08.04.2026, складеного того ж дня тим самим поліцейським, 08.04.2026 о 11:20 год. ОСОБА_1 , знаходячись у торговельному кіоску за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У рапорті капітана поліції Лисогора А.А. від 08.04.2026 зазначено, що ним разом із капітаном поліції Куліш В.О. виявлено факт продажу ОСОБА_1 двох пачок цигарок марки «Manchester» вартістю 75 грн за пачку без марки акцизного податку ОСОБА_2 в кіоску за адресою: АДРЕСА_2 , а також відсутність ліцензії на продаж тютюнових виробів. Від підпису протоколів і надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовилася.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду повідомлялася належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить такого висновку.

Щодо правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Так, згідно з диспозицією ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення роздрібна або оптова торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

За змістом ст. 279 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Так, положення ч. 1 ст. 156 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 , встановлюють відповідальність за торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

При цьому, стаття 156 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Розкриваючи склад адміністративного правопорушення, посадова особа, яка склала протокол, не зазначила порушення ОСОБА_1 , саме якої статті Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного збору, а також факту отримання грошей (виручки) за здійснення реалізації тютюнових виробів, не зафіксовано і самого факту реалізації вказаних товарів, а грошові кошти, отримані ОСОБА_1 за реалізацію товару, в матеріалах справи відсутні і під час складання протоколу не вилучалися. Протокол серії ВАД № 870900 зазначає продаж однієї пачки, рапорт — двох пачок; покупця в протоколі не названо.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, не розкриває усю суть адміністративного правопорушення, не містить посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила, які не дотримані ОСОБА_1 , та порушення яких тягне за собою настання адміністративної відповідальності за дане правопорушення.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного збору та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Щодо правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються у сфері господарської діяльності.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми обов`язками в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання, в тому числі, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Натомість, ні протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 953983 від 08.04.2026, ні рапорт від 08.04.2026, ні інші долучені до матеріалів справи документи, не підтверджують провадження ОСОБА_1 господарської діяльності 08.04.2026 року, факту продажу нею у зазначений час, а також отримання в результаті такого продажу прибутку.

Таким чином, за результатами судового розгляду суд дійшов до висновку, що посадовою особою органу поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не було розкрито об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме не зазначено в протоколі, кому ОСОБА_1 здійснювала продаж цигарок, не вказано, що цей продаж мав систематичний характер та чи був факт отримання прибутку. Рапорт називає покупцем ОСОБА_2 , однак цей факт у протоколі не закріплено і іншими доказами не підтверджено. У зв`язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати додаткові докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.

У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Презумпція невинуватості — є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява N 25).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оскільки, виходячи з принципів верховенства права та презумпції невинуватості, визначених ст. ст. 8, 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд доходить висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не підтверджують жодними доказами наявність в її діях складу правопорушення.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження за справою про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 156, 164, 247, 256, 278, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня її винесення.

Суддя С. О. Бабій