Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №183/6599/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6599/25

№ 2/183/2303/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Фролової В.О.,

за участі секретаря судового засідання – Лук`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження нерухомого майна,

УСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки № 2387 від 07.10.2005, укладеним між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України»; припинити обтяження майна та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна / Реєстру іпотек) записи про іпотеку № 2476619 та заборону відчуження № 2472237 щодо квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.07.2006 позивач придбала зазначену квартиру за договором купівлі-продажу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При посвідченні договору нотаріусом було перевірено відсутність обтяжень. Проте при зверненні у 2024 році до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на житлову квартиру за адресою АДРЕСА_2 було прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій через наявність у реєстрі відомостей про іпотеку № 2476619 від 10.10.2005 та заборону відчуження. Позивачка вважає, що наявність цих записів безпідставно обмежує її право власності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що банк є неналежним відповідачем, доказів виконання основного зобов`язання за кредитом позивачкою не надано, а інформація про наявність кредитного договору чи заборгованості в базах даних банку відсутня через закінчення строків зберігання документів.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що АТ «Ощадбанк» є правонаступником заставодержателя, і саме наявність запису на користь банку створює перешкоди в реалізації її права власності.

Ухвалою суду від 24.07.2025 відкрито провадження, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

Постановленою ухвалою суду від 20.04.2026 без складання письмової ухвали, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача повідомлені належним чином про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Звернулися до суду з письмовою заявою, в якій представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з`явився. У наданому суду відзиві на позовну заяву зокрема просили розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

Треті особи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавали.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01.10.2026, є дата складення повного судового рішення 08.10.2026.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.07.2006 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малаховим С.О. за реєстровим № 5246.

Згідно з п. 1.4 Договору купівлі-продажу продавці підтвердили, що житлова квартира на момент укладення договору під заставою (іпотекою), податковою заставою та забороною відчуження не перебуває.

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 04.08.2006, що підтверджується витягом № 11447795 від 04.08.2006 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації, номер запису: 848 в книзі: 51.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про заборону на нерухоме майно № 2472237 від 07.10.2005 17:06:14, зареєстроване 10.10.2005 приватним нотаріусом Михайловським А.Т., на підставі обтяження по Договору іпотеки № 2387 від 07.10.2005; де зазначено обтяжувачем ВАТ «Державний ощадний банк України», а боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

При цьому у зазначеному записі про обтяження містяться відомості про зміни та вилучення, а саме: змінено: Повідомлення кредитора, № 260, 27.06.2006, Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»; тип змін: вилучення обтяження, підстава: Повідомлення кредитора, 139, 10.10.2005, Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

04.09.2024, державним реєстратором права на нерухоме майно Бучанської міської ради Київської області прийнято Рішення № 74878023 про відмову у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю незакритого архівного запису про обтяження.

З відповіді АТ «Ощадбанк» від 29.01.2026 № 46/12.06/12897/2026 вбачається, що відомості про наявність кредитного договору чи заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в базах даних банку відсутні у зв`язку з закінченням строків зберігання первинної документації.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За нормами ст. 317, 319, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, і він має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Розглядаючи вимогу про визнання припиненою іпотеки за Договором іпотеки № 2387 від 07.10.2005, суд виходить з того, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Позивач ОСОБА_1 , придбавши спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 27.07.2006, набула статусу іпотекодавця за вказаним договором іпотеки, хоча й не була стороною основного кредитного зобов`язання.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 335/10412/18, перелік підстав припинення іпотеки, передбачений статтею 17 Закону України «Про іпотеку», є вичерпним.

Зокрема, стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає наступні підстави припинення іпотеки: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Аналізуючи підстави позову, суд зазначає, що позивач обґрунтовує вимогу про припинення іпотеки фактом придбання у власність квартири у 2006 році, відсутністю в договорі купівлі-продажу застережень про обтяження нерухомого майна, щодо якого укладено такий договір.

Проте, жодна із зазначених позивачем обставин не входить до вичерпного переліку підстав припинення іпотеки, визначених статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Позивачем у порядку ст. 81 ЦПК України не надано суду доказів повного виконання боржниками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) основного кредитного зобов`язання, припинення кредитного договору, визнання договору іпотеки недійсним чи існування інших передбачених законом підстав для припинення іпотечного зобов`язання.

Сам по собі факт придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу третьою особою (покупцем), яка не була стороною кредитного чи іпотечного договору, за відсутності доказів припинення основного зобов`язання не є визначеною законом підставою для визнання іпотеки припиненою в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових та фактичних підстав для застосування ст. 17 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про визнання іпотеки припиненою слід відмовити.

Щодо вимоги про припинення обтяження (вилучення запису про заборону відчуження), слід зазначити наступне:

Розглядаючи позовну вимогу про припинення обтяження в межах заявленого позову, суд виходить з того, що статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано непорушність права приватної власності.

Згідно з усталеною правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (зокрема, викладеною у постановах від 22.12.2021 у справі № 643/18413/18 та від 01.09.2021 у справі № 643/8904/17), у випадку, якщо в державному реєстрі наявний запис про заборону відчуження майна, однак відповідач (банк) проявляє процесуальну та матеріально-правову пасивність, не заявляє вимог про звернення стягнення та не надає суду належних і допустимих доказів існування невиконаної заборгованості протягом тривалого часу, подальше утримання запису про обтяження в реєстрі є непропорційним обмеженням прав власника та втрачає правову підставу, у зв`язку з чим підлягає скасуванню (припиненню) в судовому порядку на підставі ст. 391 ЦК України.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у записі про заборону відчуження № 2472237 від 07.10.2005 міститься відмітка про подання самим заставодержателем – ВАТ «Державний ощадний банк України» повідомлення кредитора № 260 від 27.06.2006 про вилучення обтяження. Водночас наявність формально незакритого відображення цього запису в реєстрі та відсутність у відповідача будь-яких матеріальних претензій чи доказів існування невиконаного кредитного зобов`язання свідчить про те, що збереження обтяження втратило підставу і створює для позивача як добросовісного власника неправомірні перешкоди у реалізації його прав.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів наявності чинного кредитного зобов`язання, невиконаного боргу чи процесуальних дій щодо звернення стягнення на майно, посилаючись лише на відсутність у нього відомостей та первинних документів у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Ураховуючи пасивну процесуальну позицію заставодержателя та відсутність доказів існування боргу, подальше утримання обтяження в реєстрі втратило правову підставу та непропорційно обмежує права власника.

Обираючи належний спосіб захисту права власності позивача за ст. 391 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про припинення обтяження та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідного запису № 2472237.

Відповідно до пункту 6 Статуту Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 № 261 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 568 «Питання акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»), Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (АТ «Ощадбанк») є правонаступником усіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». З огляду на те, що обтяження майна у 2005 році було зареєстровано на користь ВАТ «Ощадбанк», а АТ «Ощадбанк» є його повним правонаступником, саме АТ «Ощадбанк» є належним відповідачем за позовною вимогою про припинення обтяження майна та вилучення відповідного запису з державного реєстру.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50% від сплаченого за задоволену вимогу немайнового характеру (605,60 грн).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст. 17, 23 Закону України «Про іпотеку», ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263–265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження нерухомого майна – задовольнити частково.

Припинити обтяження нерухомого майна та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна № 2472237 від 07.10.2005 (зареєстровану 10.10.2005 приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Михайловським А.Т.) щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.07.2006, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малаховим С.О. за реєстровим № 5246.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 08 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання (перебування): АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12г;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя В.О. Фролова