Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №205/5862/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Дата: 07 вересня 2026 р.

Справа: №205/5862/26

Суддя: Дахно М. М.

Єдиний унікальний номер 205/5862/26

Номер провадження3/205/1710/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дахно М.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1№650845.

Згідно із вказаним протоколом 26.04.2026 о 23:32 за адресою: м. Дніпро пров.Берінга, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL OMEGA державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова за ч.2 ст.126 КУпАП серії ЕНА №6527330 від 17.01.2026, чим порушив п.2.1.а ПДР.

До протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою на доведення його вчинення долучено такі матеріали:

-рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про те, що 26.04.2026 о 23:32 за адресою: м. Дніпро пров.Берінга, 1, зупинено автомобіль OPEL OMEGA державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який не має права керування транспортними засобами відповідної категорії, також встановлено, що правопорушення вчинено повторно протягом року;

-постанову серії ЕНА №6527330 від 17.01.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, клопотань про їх відкладення не надавав.

Зважаючи на те, що судом вжито вичерпних заходів для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і висловити свою позицію стосовно складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає можливим розглянути справу без участі останньої.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог п.1, п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 06.11.2015, складання протоколів про адміністративні правопорушення, отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції; до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Пунктами 4, 5 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, встановлено, що поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно вимог ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та кваліфікуючої ознаки повторності до протоколу долучено лише рапорт працівника поліції та постанову серії ЕНА №6527330 від 17.01.2026.

Суд зауважує, що рапорт працівника патрульної поліції є службовим документом внутрішнього характеру, відображає позицію особи, яка здійснювала оформлення матеріалів, та не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки працівник поліції є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17).

Долучення самої постанови про попереднє накладення стягнення підтверджує факт оформлення попереднього правопорушення.

Водночас суд звертає увагу на недоведеність самого факту нового правопорушення 26.04.2026. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи, а обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Єдиним документом на підтвердження факту керування особою транспортним засобом 26.04.2026 та відсутності в неї права керування є рапорт працівника поліції.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме 26.04.2026 (зокрема відеозапису з нагрудних відеореєстраторів патрульних чи відеореєстратора службового автомобіля, пояснень свідків).

Разом з тим, уповноваженою особою не долучено до протоколу жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

Зокрема, до матеріалів справи не долучено жодного офіційного документа (довідки, витягу чи належним чином завіреної роздруківки інформаційної картки), який би засвідчував, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія або був позбавлений права керування транспортними засобами. Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень, який склав протокол, як орган системи Міністерства внутрішніх справ України, має безперешкодний, прямий та безпосередній доступ до відповідних відомчих інформаційних баз даних та у своєму розпорядженні володіє всіма необхідними відомостями про водійський статус особи. Оскільки відсутність права керування є основною істотною ознакою інкримінованого адміністративного правопорушення, уповноважена особа поліції на виконання вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП була зобов`язана витребувати ці відомості зі своїх інформаційних ресурсів та долучити їх до протоколу на підтвердження події правопорушення. Відсутність такого процесуального підтвердження за наявності у органу УПП реальної можливості його надати позбавляє суд підстав вважати таку обставину доведеною.

Оскільки чинний КУпАП не передбачає інституту повернення матеріалів справи на додаткову перевірку чи доопрацювання, а суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення та збирати докази, які не були надані поліцією, суд оцінює справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, була висловлена правова позиція про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи відсутність у даній справі належних та беззаперечних доказів факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , беручи до уваги відсутність у суду права відшукувати докази на користь обвинувачення, тим паче встановлювати та доводити істотні ознаки складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є недоведеним, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП

Керуючись ст.7, 38, ч. 5 ст.126, ст.247, 251, 280 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.М.Дахно

Оригінал: reyestr.court.gov.ua