Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №177/2567/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2567/26

Провадження № 2/177/1943/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Фесун Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Омельяненко Р.Р. через підсистему «Електронний суд» звернувся 21.07.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 10.05.2025 № 10.05.2025-100001778 у розмірі 27220,00 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказала, що 10.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 10.05.2025-100001778, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 168 днів із відсотковою ставкою «стандарт» 1 % за один день користування кредитом, «економ» 0,5 % за один день користування кредитом, комісією в розмірі 5 % від суми кредиту, що дорівнює 250,00 грн, неустойкою 75,00 грн за кожен день невиконання / неналежного виконання зобов`язання. Також, між сторонами 12.05.2025, 30.05.2025, 20.06.2025 та 12.07.2025 укладені додаткові угоди, якими збільшено суму кредиту до 12000,00 грн. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач своєчасно та у повному обсязі кошти на погашення заборгованості не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 27220,00 грн, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 12000,00 грн, за відсотками в розмірі 9170,00 грн, комісії, пов`язаною з наданням кредиту в розмірі 50,00 грн, неустойки в розмірі 6000,00 грн, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою суду від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача ОСОБА_2 28.09.2026 подано додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 6000,00 грн, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу при вирішенні справи, до 2000,00 грн, стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Представником позивача ОСОБА_3 30.09.2026 подано додаткові пояснення, у яких вона зазначає, що при нарахуванні неустойки застосуванню підлягають норми Закону України «Про споживче кредитування», в який внесено зміни що за договорами, укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення зобов`язання.

У тексті позову представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Вовк М.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд розглядає справу за відсутності сторін та їх представників, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та відповідачем не оспорюється, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.05.2025 укладено кредитний договір № 10.05.2025-100001778 шляхом направлення заявки - пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та отримання відповіді про прийняття пропозиції (акцепт).

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові на умовах його строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 , у розмірі 5000,00 грн, строком на 168 днів, до 24.10.2025. Фіксована незмінна процентна ставка «стандарт» у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, процентна ставка «економ» 0,5 % за один день користування кредитом застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту 5 % від суми кредиту та дорівнює 250,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 250 грн, у кожному з 3-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

За кожен день невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов`язання нараховується неустойка в розмірі 75,00 грн.

Указаний договір писаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Також, між сторонами 12.05.2025 укладено додаткову угоду до договору № 10.05.2025-100001778, де обумовлено збільшення суми кредиту до 8000,00 грн, із наданням кредитодавцем другого траншу в розмірі 3000,00 грн. Строк кредитування до 166 днів. Позичальник має сплатити комісію, пов`язану з наданням другого траншу 5 % від суми траншу, що дорівнює 150,00 грн. Комісія за обслуговування встановлюється у розмірі 400 грн. Розмір неустойки збільшено до 120,00 грн за кожен день невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання.

Окрім цього, між сторонами 30.05.2025 укладено додаткову угоду до договору № 10.05.2025-100001778, де обумовлено збільшення суми кредиту до 10000,00 грн, із наданням кредитодавцем другого траншу в розмірі 2000,00 грн. Строк кредитування до 148 днів. Позичальник має сплатити комісію, пов`язану з наданням третього траншу 5 % від суми траншу, що дорівнює 100,00 грн. Комісія за обслуговування встановлюється у розмірі 500,00 грн. Розмір неустойки збільшено до 150,00 грн за кожен день невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання.

У подальшому, між сторонами 20.06.2025 укладено додаткову угоду до договору № 10.05.2025-100001778, де обумовлено збільшення суми кредиту до 11000,00 грн, із наданням кредитодавцем четвертого траншу в розмірі 1000,00 грн. Строк кредитування до 127 днів. Позичальник має сплатити комісію, пов`язану з наданням четвертого траншу 5 % від суми траншу, що дорівнює 50,00 грн. Комісія за обслуговування встановлюється у розмірі 550,00 грн. Розмір неустойки збільшено до 165,00 грн за кожен день невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання.

Також, між сторонами 12.07.2025 укладено додаткову угоду до договору № 10.05.2025-100001778, де обумовлено збільшення суми кредиту до 12000,00 грн, із наданням кредитодавцем п`ятого траншу в розмірі 1000,00 грн. Строк кредитування до 105 днів. Позичальник має сплатити комісію, пов`язану з наданням п`ятого траншу 5 % від суми траншу, що дорівнює 50 грн. Розмір неустойки збільшено до 180 грн за кожен день невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.05.2025 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір № 10.05.2025-100001778 та додаткові угоди до нього, чим погодився із запропонованими умовами договору.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника – ОСОБА_1 , зокрема адресу проживання, реквізити банківської карти, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Споживчий центр» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримав на карту НОМЕР_2 , вказану ним у договорі № 10.05.2025-100001778, кредитні гроші в розмірі 5000,00 грн - 10.05.2025, у розмірі 3000,00 грн – 12.05.2025, у розмірі 2000,00 грн – 30.05.2025, у розмірі 1000,00 грн – 20.06.2025, у розмірі 1000,00 грн – 12.07.2025, що підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який діє згідно з договором про переказ коштів від 01.04.2024 № ФК-П-2024/01-2, укладеного із ТОВ «Споживчий центр».

Згідно з наданими позивачем розрахунком, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором № 10.05.2025-100001778, заборгованість ОСОБА_1 станом на 09.07.2026 складала у загальному розмірі 27220,00 грн та включає: заборгованість за кредитом у розмірі 12000,00 грн, залишок відсотків у розмірі 9170,00 грн, залишок комісій в розмірі 50,00 грн, залишок штрафів у розмірі 6000,00 грн.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, у даному випадку відповідно до умов договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Як видно з матеріалів справи, сторони уклали договір, на виконання якого позивач зі свого боку зобов`язання, передбачені цим договором, виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на нього зобов`язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту не вносив, в результаті чого утворилася заборгованості за кредитом у розмірі 12000,00 грн, по процентам у розмірі 9170,00 грн, по комісії в розмірі 50,00 грн, що відповідачем не погашено до теперішнього часу.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою у виді штрафу.

У позовній заяві та тексті позову та додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що відповідно до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Указана норма Закону України «про споживче кредитування» не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування від відповідача неустойки та інших платежів, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Представником відповідача у додаткових поясненнях, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, зазначив про безпідставність нарахування неустойки за договором № 10.05.2025-100001778, на який розповсюджується дія п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, ч. 1 ст. 14 ЦК України.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюються виключно ЦК України, а тому застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 10.05.2025 № 10.05.2025-100001778 нараховано до сплати неустойку у виді штрафу в розмірі 6000,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути за договором від 10.05.2025 № 10.05.2025-100001778 заборгованість за кредитом у розмірі 12000,00 грн, за відсотками в розмірі 9170,00 грн, із комісії в розмірі 50,00 грн, відмовивши у задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу і витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, та поштові витрати в розмірі 152,58 грн.

На підтвердження поштових витрат, суду надано квитанцію від 14.07.2026 № 2152501 та опис вкладення, відповідно до яких на адресу ОСОБА_1 направлено позовну заяву з додатками з описом вкладення, за пересилання сплачено 152,58 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» у рахунок часткового відшкодування судового збору 2075,61 грн та поштових витрат 118,95 грн, пропорційно частині задоволених вимог (77,96%) (а.с.13).

У додаткових поясненнях представник відповідача просив суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу представником відповідача подано ордер серії АЕ № 1541052 на надання адвокатом Вовком М.В. правничої допомоги ОСОБА_1 ; свідоцтво серії ДП № 4362 про право на зайняття адвокатською діяльністю; посвідчення адвоката України на ім`я Вовка М.В.; договір про надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2026 № 02/09/2026-ГСЦ, укладений ОСОБА_1 із адвокатом Вовком М.В. щодо захисту та представника інтересів у будь-яких питаннях, у тому числі в справі № 177/2567/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості, де у п. 4.2 сторонами обумовлено вартість наданих адвокатом послуг; акт приймання-передачі правничої допомоги до договору від 02.09.2026 № 02/09/2026-ГСЦ, де зазначено, що адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу (ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції) та сплатив їх вартість у розмірі 2000,00 грн, що також підтверджується розрахунковою квитанцією серії АВ-ТБ № 0260093 від 25.09.2026.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Досліджуючи надані представником відповідача документи в обґрунтування понесених відповідачем витрат, суд виходить із того, що умови оплати послуг адвоката є договірними та погодженими.

Судом враховується складність справи, розмір виконаних адвокатом робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог та вважає вимоги представника відповідача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 10.05.2025 № 10.05.2025-100001778 у загальному розмірі 21220 (двадцять одна тисяча двісті двадцять) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в розмірі 9170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в розмір 50 (п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2075 (дві тисячі сімдесят п`ять) гривень 61 копійка, поштові витрати 118 (сто вісімнадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) у рахунок витрат, понесених на правничу професійну допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя: