Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №177/3195/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3195/25

Провадження № 2/177/361/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 3426471 від 28.06.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» видалити персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз даних товариства та видалити з Українського бюро кредитних історій інформацію про вказаний кредитний договір. Крім цього, просила стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 6968,96 грн, до складу яких входить судовий збір 968,96 грн та професійна правнича допомога 6000 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 03.07.2025 ОСОБА_1 з сайту судової влади випадково дізналася про те, що в провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 177/1673/25 за позовною заявою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до неї, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3416471 від 28.06.2021 року в загальному розмірі 66000 грн.

Однак, ОСОБА_1 не укладала кредитний договір № 3416471 від 28.06.2021 року та не отримувала за договором грошові кошти в сумі 15000,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що в Анкеті-заяві на кредит № 3416471 від 28.06.2021 та в Договорі про споживчий кредит № 3416471 від 28.06.2021 зазначено номер телефону позичальника: НОМЕР_1 , якого вона ніколи не мала та станом на 28.06.2021 користувалась номером телефону НОМЕР_2 , використовувала старий кнопковий телефон виробництва Китай марки АRIO, з СІМ-картою: НОМЕР_2 , за допомогою якого неможливо надати заявку та оформити Договір.

В 2023 році вона змінила телефон та картку мобільного оператора, у зв`язку з технічним пошкодженням (потекла батарея телефону), а саме придбала телефон моделі Galaxy A40, номер моделі SM-A405FM/DS, серійний номер НОМЕР_3 , IMEI (гніздо 1) НОМЕР_13, IMEI (гніздо НОМЕР_4 , ІР-адреса: НОМЕР_5 , з картою з номером НОМЕР_6 , якими користуюсь до теперішнього часу.

Крім цього, в анкеті-заяві зазначено ІР-адресу, з якої подано заяву: 46.211.89.202, а також вказано про належність їй електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає дійсності. Станом на 28.06.2021 року вона взагалі не мала електронної пошти, так як мала кнопковий мобільний телефон, а комп`ютера не має, користуватися ним не вміла. Електронну пошту вона створила лише в 2023 році, з придбанням нового телефону, пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Анкета заява містить помилкові дані щодо її місця роботи та рівня доходу, містить дані паспорту, але не містить інформації де та ким він був виданий, а кредитор не здійснював перевірку особи, якій видано кредит, не проведено верифікаційні дзвінки.

ОСОБА_1 кредитного договору № 3416471 від 28.06.2021 з ТОВ «Мілоан» не укладала, грошові кошти за цим договором не отримувала, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» не реєструвалася, не надавала відомості про себе шляхом заповнення обов`язкових реквізитів, не ставила відмітку про надання дозволу на обробку своїх персональних даних, банківська карта № НОМЕР_7 , на яку здійснювалися виплати та номер телефону НОМЕР_1 , що використовувався для ідентифікації особи в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», їй не належать. Заперечувала факт належності їй електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким підписано договір та його складові. Вказувала про очевидність того, що кредитний договір підписано електронним підписом, створеним сторонньою особою, яка належним чином не пройшла попередньої перевірки перед отриманням одноразового ідентифікатора, який було сформовано та надано кредитодавцем ТОВ «Мілоан» без належної перевірки особи - позичальника, наслідками чого було надано можливість сторонній особі сформувати від імені позивача одноразовий ідентифікатор та підписати Кредитний договір. Ці обставини позивач вказувала як підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Нині вона звернулася до правоохоронних органів за фактом протиправний дій щодо неї, про що внесено відомості до ЄРДР за № 12025041720000762 від 04.07.2025 року, триває досудове розслідування.

Оспорюваний кредитний договір не відповідає внутрішній волі ОСОБА_1 , є таким, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тому сторона позивача просила визнати недійсним кредитний договір та зобов`язати відповідача видалити її персональні дані з електронних баз даних товариства та видалити з Українського бюро кредитних історій інформацію про вказаний договір.

Позивач категорично заперечувала факт отримання кредитних коштів, повідомлення її про перехід прав вимоги за договором.

Ухвалою суду від 23.12.2025 провадження по справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позов не визнав та надав суду відзив (а.с. 94-100). Так, заперечуючи проти позову вказав, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вважає аргументи позивача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором. Так, 28.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3416471, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні в розмірі 15000 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс- коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідач звертав увагу на висновки щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору зазначила свої персональні дані, зокрема: паспортні дані; ідентифікаційний номер платника податків; адресу місця проживання; номери телефону; адресу електронної пошти; номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти. 28.06.2021 року о 16 год. 24 хв. ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 (вказаний в анкетних даних позичальника) ТОВ «МІЛОАН» було направлено одноразовий ідентифікатор W17025.

Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні Товариства та направлено клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства, зазначений в Договорі. Вказаним одноразовим ідентифікатором було підписано кредитний договір та ряд інших документів.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 на укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо доводів позивача про неотримання нею коштів та неналежності їй картки, відповідач вказав, що факт емітування банківської картки її верифікації унеможливлює використання картки третіми особами без участі самої клієнтки, оскільки процедура верифікації передбачає підтвердження особи шляхом надання персональних даних і підписання документів, що прямо свідчить про її участь у створенні та використанні платіжного інструменту. При цьому, не будучи емітентом картки, вважав за необхідне витребування інформації щодо перерахування коштів в банку емітента картки. Такі докази витребувано судом та надано суду.

Щодо доводів позивача про не повідомлення її про відступлення права вимоги, вказав, що факторинг - це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Згідно зі статті 516 ЦКУ заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, за умовами укладеного між сторонами Кредитного договору про надання фінансового кредиту встановлено, що кредитор має право без згоди Клієнта поступитися правом вимоги третій стороні, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим договором.

Відповідач вказав про належність та достатність доказів укладення договору, отримання позивачем кредитних коштів та існування визначеного розміру заборгованості за кредитом, в тому числі з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»).

Представник відповідача вказав, що саме по собі, звернення представника відповідача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення не може підтверджувати шахрайські дії щодо відповідача ОСОБА_1 , а також сам по собі факт внесення в ЄРДР відомостей не може вважатись підтвердженням фактів, наведених в такому зверненні (заяві про злочин). Внесення відомостей до ЄРДР не може ні підтвердити, ні спростувати обставини, на які посилається представник відповідача. Твердження представника позивача про те, що відносно позивача у даній справі було вчинено кримінальне правопорушення є лише припущеннями та не є беззаперечним доказом доведеності вчинення відносно відповідача неправомірних дій щодо укладення кредитного договору.

Третя особа ТОВ «Мілоан» надала суду письмові пояснення по справі (а.с. 106-109). Заперечуючи доводи позивача щодо недійсності договору № 3416471 від 28.06.2021 представник третьої особи вказав, що укладаючи даний електронний кредитний договір сторони - позивач та ТОВ «Мілоан», вчинили дії визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія вчинення дій позивачем при укладенні договору, описана в додатку 9 до пояснень (а.с. 127). Позивач підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (відповідно до ст. 12 Закону), що підтверджується роздруківкою з електронного файлу з ІТС (Logfile застосування коду), згідно додатка 8. Після укладення, кредитний договір розміщено в особистому кабінеті позивача, якій перераховано кредитні кошти. Оспорюваний кредитний договір є укладеним з додержанням вимог закону, в тому числі в частині письмової форми, з досягненням згоди щодо всіх істотних умов. Верифікація клієнта здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України (додаток 6), дані вказані заявником в анкеті заяві співпадають з тими, що отримало товариство з системи BankID. Дана технологія BankID влаштована таким чином, що користувач (заявник), який запитує послугу на сайті надавача послуг, обирає серед банків, що приєдналися до системи BankID, той банк, в якому він безпосередньо верифікований, є його клієнтом та має діючий договір, після чого проходить багатофакторну автентифікацію на сторінці обраного ним банку (що фактично релевантна автентифікації при доступі до управління карткою/рахунком за допомогою інтернет-банкінгу) та надає цьому банку згоду на передачу ідентифікаційних даних надавачу послуг (в даному випадку Товариству). Відповідно до положення про систему BankID НБУ, абонент -ідентифікатор - банк України, який є абонентом BankID НБУ та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами системи BankID НБУ. Для укладення електронного договору, позичальнику необхідно було мати доступ до мобільного телефону, інтернет банкінгу (мати пароль від інтернет-банкінгу позивача), необхідно з номеру телефону ввести код підписання договору, тобто укладення зазначеного кредитного договору іншою особою виключається. Вказував про наявне волевиявлення позивача та укладення даного договору.

Представник третьої особи вказав, що позивач стверджуючи про не підписання нею договору, обрала невірний спосіб захисту, адже договір що не підписаний стороною є неукладеним, відповідно не підлягає визнанню недійсним. Крім цього, звертав увагу на те, що позивач не надала доказів вчинення відносно неї протиправних дій сторонніми особами, а сам лише факт звернення до правоохоронних органів не є належним та допустимими доказом вчинення протиправних дій щодо неї.

Наполягав на тому, що кредитні кошти перераховано позивачу, що підтверджено первинним документом, що сформований надавачем платіжних послуг. Звертав увагу на те, що саме позивач як користувач банківських послуг, могла б надати виписку по рахунку на який перераховано кошти, на спростування факту отримання нею кредитних коштів, але таких доказів до позову не надала. Представник третьої особи ТОВ «Мілоан» просив відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи (а.с. 106-136).

Сторона позивача не реалізувала право на подання відповіді на відзив, пояснення третьої особи не заперечила. Від представника позивача надходили ряд клопотань про приєднання доказів, витребування доказів, що задоволені судом (а.с. 156-157, 189-190), витребувані докази надано суду. На виконання ухвали суду про витребування доказів, ТОВ «Мілоан» повідомило, що Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, що необхідні для здійснення операції по картці через Інтернет. Для платіжних операцій по картках Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту РСІ DSS (здійснюється з метою унеможливлення витоку чутливих даних про реквізити платіжного засобу та запобігання шахрайству). Відповідно до правил та п. 2.1 кредитного договору, укладеного з позивачем, кредит було надано з використанням реквізитів платіжної картки, яку вона зареєструвала в особистому кабінеті, зазначивши всі необхідні реквізити на захищеній сторінці платіжного сервісу Fondу та підтвердивши доступ до управління рахунком до якого емітована зареєстрована картка та можливість розпоряджатися коштами на цьому рахунку (а.с. 166-167, 177-178). Витребувану інформацію надано АТ «Універсал Банк» та АТ «ПриватБанк».

08.10.2026 позивач та представник позивача в судове засідання вчергове не з`явилися, про причини неявки суду не повідомлено, хоча представник позивача була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 235).

Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, матеріали справи містять заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Неявка учасників по справі, в силу ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, розгляд якої в розумний строк забезпечує суд.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, прийшов до наступного.

При розгляді справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед інших є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638-640ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За матеріалами даної справи судом встановлено, що 28.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 3416471 від 28.06.2021. Текст договору містить ідентифікуючі дані позичальника ОСОБА_1 , а саме дату народження, паспортні дані НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , дані щодо зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , що є актуальними та повністю співпадають з даними паспорту та РНОКПП позивача (а.с. 9-11, 78). Договір містить інформацію про електронну адресу позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та контактний номер мобільного телефону НОМЕР_10 .

За умовами договору сторони погодили істотні умови: суму кредиту 15000 грн, строк кредитування 30 днів з 28.06.2021, з кінцевим терміном повернення кредиту 28.07.2021, з правом пролонгації, комісію за надання кредиту 1500 грн, відсоткову ставку 1 % в день за кожен день користування кредитом та стандартну проценту ставку 5 % в день. Сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 договору). Договір підписано сторонами договору, що підтверджено змістом першої сторінки договору наданого первісним кредитором ТОВ «Мілоан» (а.с. 128), зокрема підписано позичальником одноразовим ідентифікатором W17025 о 19:26 год 28.06.2021 (а.с. 128). Текст даного примірника договору, містить умови релевантні примірнику договору доданому позивачем до позову (а.с. 12).

Детальна послідовність дій, вчинений сторонами для укладення електронного договору, відображена в «Хронології вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину № 3416471 від 28.06.2021» (а.с. 127), що серед іншого містить дані щодо перевірки позичальника по БКІ, відправлення повідомлення про необхідність додання карти на сайті, обмін пропозиціями та створення пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника, відправлення СМС повідомлення про погодження кредиту та необхідність підписання акцепту на сайті надісланим ідентифікатором, а також зафіксовано факт підписання договору позичальником та перерахування коштів на картку позичальника. Вказані дані узгоджуються з даними довідки по заявці сформованій первісним кредитором (а.с. 123). Той факт, що ОСОБА_1 надсилався секретний код для підписання договору W17025, а також договір в особистий кабінет на сайті, підтверджується Довідкою з ІТС ТОВ «Мілоан» про надсилання одностороннього ідентифікатора у формі СМС (а.с. 125).

Той факт, що позичальник проходив ідентифікацію під час укладення договору, підтверджено копією інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ, а саме о 18:28 28.06.2021 проведено перевірку позичальника ОСОБА_1 з РНОКПП НОМЕР_9 (а.с. 124).

Вищевказані докази спростовують доводи позивача, щодо не проведення ідентифікації позичальника при видачі кредиту. Неспроможними є й доводи відповідача про не підписання нею договору, адже підписання договору відбулося в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», з накладенням одноразово ідентифікатора. Без реєстрації в ІТС кредитодавця, за ідентифікаційними даними, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою особистого логіна та пароля, кредитний договір не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Кредит перераховано позичальнику ОСОБА_1 на картку, що підтверджено платіжним дорученням від 28.06.2021 (а.с. 18).

Доводи позивача про створення заявки на кредит за ІР адресою 46.211.89.202 в м. Київ (а.с. 183), не свідчить про те, що вказану заявку створила не позивач, адже перед судом не доведено неможливість перебування останньої (як і будь-кого іншого) в м. Київ. ІР адреса притаманна певному пристрою, а укладення договору в електронній формі могло відбуватися з різних пристрої, зокрема з використанням телефону, комп`ютера, планшету, тощо. Доводи позивача про наявність в неї лише кнопкового телефону, відсутності комп`ютера та інших гаджетів на момент укладення договору, належними та допустимими доказами перед судом не підтверджено. Надані суду скриншоти (а.с. 27-28) не носять інформативного характеру щодо предмета спору.

Суд критично оцінює доводи позивача про недійсність кредитного договору, з посиланням на не належність їй кредитної картки № 444111хххх1653, адже з доказів отриманих в порядку витребування доказів слідує, що платіжна картка № НОМЕР_11 , на яку було здійснено перерахування кредитних коштів, емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) в АТ «УніверсалБанк» (а.с. 153). Верифікація ОСОБА_1 , як власника банківської картки, була проведена згідно регламентом банку. Інформація отримана від АТ «УніверсалБанк», зокрема виписка по рахунку, свідчить, що 28.06.2021 о 19:26, тобто одразу після підписання ОСОБА_1 договору кредиту № 3416471 від 28.06.2021, на вказану картку ОСОБА_1 , через платіжну систему, надійшли кредитні кошти в сумі 15000 грн (а.с. 153-154, 169-170). Більш того, отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 активно користувалася ними, в цей же день здійснюючи перерахування на рахунки певних осіб, зокрема встановленого судом ОСОБА_2 (а.с. 170, 197). Отже, доводи позивача про нібито неналежність їй картки на яку надійшли кредитні кошти, є безпідставними.

Суд акцентує увагу, що подаючи позов, позивач зазначила, що вона не мала електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вказана в кредитному договорі № 3416471 від 28.06.2021. Однак, саме ця електронна адреса зазначалася нею при відкритті рахунку в АТ «УніверсалБанк», при цьому номер телефону був відмінним від раніше вказаних позивачем як її засіб телефонного зв`язку (а.с. 169).

Доводи позивача про нібито не користування нею номером телефону НОМЕР_12 , належними доказами перед судом не підтверджено. Особа не позбавлена права та можливості мати не один, а декілька номерів телефонів, але в даному випадку ідентифікація позичальника здійснювалася не з використанням телефону, верифікаційних дзвінків, а через систему BankID НБУ, що дає можливість однозначно ідентифікувати позичальника, через банк, де в останнього відкрито рахунок, що неможливо без надання таких особистих даних, як РНОКПП, дати народження, тощо.

Доводи позивача про невідповідність даних в анкеті-заявці щодо місця її роботи з даними трудової книжки (а.с. 29-33), невідповідність вказаних у заявці даних щодо рівня її доходу, як підтвердження укладення договору не нею, суд до уваги не приймає, адже вказані дані зазначає сам позичальник, не будучи позбавленим можливості їх спотворювати, вносити до анкети помилкові чи умисно неправдиві відомості, адже такі дані не перевіряються при видачі кредиту.

Встановивши, що вказаний кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних та допустимих доказів про те, що договір укладено від імені ОСОБА_1 іншою особою поза її волею, або фінансовий номер телефону відповідача використовувався іншою особою проти волі самої ОСОБА_1 , при тому, що грошові кошти за кредитом зараховано саме на банківську картку належну їй, з неї ж відбулося і розпорядження даними коштами, суд приходить до висновку, що договір був укладений ОСОБА_1 та має бути виконаний нею. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01.07.2024 року по справі № 638/161/22, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

Доводи позивача про нібито вчинення відносно неї протиправних дій сторонніми особами, як підстави для визнання договору недійсним, суд розцінює критично.

Наявність відкритого кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 за частиною 4 статті 185 КК України (крадіжка) (а.с. 44-45), не спростовують вищевказаних висновків суду, оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору й уклали його від імені ОСОБА_1 без її волі. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01.07.2024 року по справі № 638/161/22. В рамках даного провадження належних та допустимих доказів укладення договору поза волею ОСОБА_1 , в змагальному цивільному процесі, суду не надано.

Доводи позивача про її неповідомлення про зміну кредитора, суд не приймає до уваги, адже як встановлено судом, договір № 3416471 від 28.06.2021 укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», яке на підставі договору про відступлення прав вимоги № 770МЛ від 18.10.2021, відступило права вимоги за цим договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що замінило первісного кредитора у зобов`язаннях за договором № 3416471 від 28.06.2021, що слідує з п. 1.1. договору та витягу з реєстру прав вимоги (а.с. 21-26). Відповідно до ст. 512-516 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги викладене, судом не встановлено визначених ст. 215 ЦК України підстав для визнання кредитного договору № 3416471 від 28.06.2021 недійсним, а отже в силу ст. 204 ЦК України, що закріплює презумпцію дійсності правочину, вищевказаний кредитний договір є правомірним та підлягає виконанню сторонами.

Відповідно, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання договору про надання споживчого кредиту № 3416471 від 28.06.2021 недійсним, зобов`язання ТОВ ФК «Кредит-Капітал» видалити її персональні дані з електронних баз даних товариства та видалити з Українського бюро кредитних історій інформацію про вказаний кредитний договір, як похідні від вимоги про визнання договору недійсним, задоволенню не підлягають, як безпідставні.

Ще однією самосійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору кредиту недійсним, суд визнає пред`явлення даного позову не до всіх належних відповідачів, адже оспорюваний договір був укладених ОСОБА_1 не з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», яке залучено позивачем до участі у справі в якості третьої особи. ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за договором про відступлення права вимоги набуло прав кредитора у зобов`язанні (право вимоги до боржника), що виникло на підставі кредитного договору № 3416471 від 28.06.2021, але при цьому не стало стороною оспорюваного договору (а.с. 12). Відповідно до п. 9.1.1 договору відступлення прав вимоги № 77-МЛ від 18.10.2021, у разі визнання кредитного договору недійсним, новий кредитор може повернути право вимоги до боржника кредитору (первісному). Більш того, позивач ґрунтував свої вимоги в тому числі на тому, що саме ТОВ «Мілоан» порушило права позивача, не здійснило верифікацію та ідентифікацію позичальника, не видавало кредит на картку ОСОБА_1 та інше. У справах про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі сторони такого правочину. Незалучення сторони договору як співвідповідача за наявності обов`язкової процесуальної співучасті - самостійна підстава для відмови в позові. Визначення складу відповідачів є правом позивача, однак перевірка їх належності - обов`язком суду. Такий правовий висновок сформовано ВС у постанові від 16 жовтня 2025 року по справі № 917/1173/22 та ряді інших.

Разом з тим, ТОВ «Мілоан» будучи залученим до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, приймало активну участь у розгляді справи, заперечило проти позову та надало суду ряд доказів, що покладені в основу рішення по суті позовних вимог, що надало суду можливість встановити дійсні обставини справи, вирішити питання про необґрунтованість позовних вимог та встановити відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним. У зв`язку з чим, враховуючи позицію всіх учасників по справі, оцінивши докази подані всіма учасниками даному спору, суд вважав за необхідне розглянути позов по суті, з метою остаточного врегулювання спірних правовідносин.

Доводи представника третьої особи - первісного кредитора ТОВ «Мілоан» щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, суд розцінює критично, адже в даному випадку кредитний договір підписаний ОСОБА_1 , містить її підпис у виді одноразового ідентифікатора, а отже підстав для визнання вказаного договору неукладеним не має. Позивач заперечувала факт дійсності даного договору з посиланням на його підписання сторонньою особою з використанням її даних, поза її волею, не отримання нею кредитних коштів, неналежності їй картки на яку перераховано кредитні кошти, що спростовано вищевказаними доказами.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то в силу ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для компенсації позивачу понесених судових витрат за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про визнання недійсним кредитного договору - залишити без задоволення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08.10.2026.

Суддя М.В. Березюк