Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №204/11716/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11716/25

Провадження № 2/204/1003/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого – судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Братко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, -

УСТАНОВИВ:

У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра за допомогою системи «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Сустав Наталії Валеріївни, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, у розмірі 48 860,02 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила про те, що вона перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», що підтверджується записами трудової книжки. За період роботи з травня 2021 року по червень 2024 року, у відповідача утворилась заборгованість із заробітної плати перед позивачем у розмірі 169 774,00 грн., відповідно до Довідки вих. №106/54 від 31.07.2024 року. Позивач була вимушена звернутись до суду для стягнення вказаної заборгованості в наказному провадженні. 16.08.2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ по справі №204/7723/24 про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» заборгованості за нараховану, але не виплачену заробітної плати у загальному розмірі 169 774,00 грн. 03.12.2024 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 76702901, на примусове виконання судового наказу. Необхідно зазначити, що відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Таким чином, позивач вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

12 лютого 2026 року від представника відповідача – Гряник О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та перебуває зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів, які складали питому вагу замовлень продукції, несе великі фінансові збитки. Звернув увагу, що протягом 2019-2025 рр. та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи, що підтверджується наказом по підприємству про режим роботи. З 28.02.2022 року і до 01.09.2022 та з березня 2025 року підприємство знаходилось на простої, що підтверджується відповідними наказами. Крім того зазначає, що розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати проведено з порушенням законодавства. Наявність заборгованості по заробітній платі ще не є підставою для нарахування компенсації. Суми компенсації нараховуються і виплачуються громадянам у тому ж місяці, у якому здійснено виплату заборгованості за відповідні місяці. В підтвердження того, що підприємство у разі порушення строків виплати заробітної плати у місяці виплати нараховує компенсацію, надає копії розрахункових листів працівників, де по виду виплат 329 «Сума компенсації працівникам за затримку виплати заробітної плати» проведено нарахування суми компенсації у разі виплати заборгованості по заробітній платі. На підтвердження вищевказаного надає копії наказів підприємства.

26 лютого 2026 року від представника позивача – адвоката Сустав Н.В. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що по-перше саме затримка у виплаті заробітної плати є підставою для нарахування компенсації, ця норма законодавства є прямою і дана компенсація не підлягає зменшенню, так як є компенсацією за затримку і по суті нараховується як інфляційна втрата доходу грошових коштів, які повинні були бути виплачені працівнику. По-друге, як і зазначив Відповідач, компенсація розраховується за весь період затримки і нараховується у день фактичної виплати заробітної плати, але Відповідачем не було здійснено ані нарахування ані фактичної виплати компенсації у день виплати заборгованості із заробітної, саме тому Позивач і був вимушений звернутись до суду. По-третє, хоч Відповідач і посилається, що нібито здійснює нарахування компенсації і зазначає, що нібито навіть долучає докази, але звертаю увагу суду, що як і вже було зазначено Відповідачем не здійснено нарахування та виплата компенсації, докази цього не були долучені Відповідач – так як їх не існує. По-четверте, Відповідач посилається на судові рішення де зазначає, що судами було відмовлено у стягненні компенсації, проте в тих спорах заборгованість із заробітної плати ще не була фактично сплачена і саме тому суди дійшли до висновку, що спір щодо компенсації є передчасний – так як відсутня дата виплати і порушення триває, але в даному спорі заробітна плата є вже виплаченою, а тому ті судові рішення не мають відношення до даного предмету спору.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», з 01.04.2021 року Наказ №188-вх від 29.03.2021 року, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.12.1986 року.

16 серпня 2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ відповідно до якого на користь ОСОБА_1 з ДП «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з травня 2021 року по червень 2024 року у розмірі 169 774,00 грн.

Відповідно до наявних у справі платіжних інструкцій, в рамках виконавчого провадження № 76702901 було зараховано 169 614,00 грн., які стягнуто на користь стягувача.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини доходів в заявленому розмірі.

Отже, позивач, права якого порушені відповідачем, має право на стягнення з відповідача як роботодавця на його користь як працівника, компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Компенсація розраховується на кінцеву виплату здійснену 08.08.2025 року у розмірі 116 221,00 грн., періоди визначені з травня 2021 року по липень 2025 року., загальний розмір компенсації 48860,02 грн.

Суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку у розмірі 48860,02 грн.

Посилання відповідача на помилковість наданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати належним чином не обґрунтовані та не доведені, а тому судом до уваги не беруться.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення компенсації, оскільки в розрахункових листах на ім`я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначений розмір такої компенсації (код 329), яка буде виплачена робітнику одночасно з виплатою заробітної плати, суд до уваги їх не бере та відхиляє як безпідставні.

Наведені висновки суду ґрунтуються на тому, що розмір компенсації може бути визначений виключно на момент виплати робітнику заборгованості по заробітній платі у зв`язку з порушенням строків її виплати, що відповідає приписам ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та виключно у випадку, якщо строк виплати заробітної плати був порушений. Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що на момент нарахування заробітної плати робітнику, роботодавець не може визначати розмір такої компенсації, оскільки невідомо, коли заробітна плата буде виплачена і чи буде порушений строк її виплати, а від строку затримки виплати заробітної плати залежить і розмір компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 48860,02 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача, в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Сустав Наталія Валеріївна, що підтверджується Договором №210 від 26 вересня 2025 року про надання правничої допомоги укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Сустав Н.В., додатковою угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги від 26.09.2025 року №210.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

05 жовтня 2025 року між Адвокатом Н.В. та позивачем було підписано акт прийому-передачі послуг, за договором №210 від 26.09.2025 року, з якого слідує, що вартість послуг з консультації, подання позовної заяви, відповіді на відзив складає 7 000,00 грн. (витрачено 14 годин часу).

Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Сустав Н.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної виконавцем правової допомоги у розмірі 7000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, вказана вартість послуг з підготовки проекту позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості очевидно є завищеною та такою, що не відповідає складності виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду передбачених ст. 233 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Також, оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушення строків її виплати у розмірі 48 860,02 грн. Сума зазначена без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя