Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №204/13162/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/13162/25

Провадження № 2/204/1437/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.

представника позивача Ковальчук Д.Ю.

представника відповідача Терещенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник Ковальчук Денис Юрійович до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (адреса місця знаходження: пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Д.Ю. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 . На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Позивачем було подано заяву про прийняття спадщини – житлового будинку АДРЕСА_2 в межах шестимісячного строку. Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. від 07.08.2024 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з позовом.

Ухвалою суду від 15.12.2025 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Сторонам було направлено копію ухвали, також відповідачам та третім особам було направлено копію позовної заяви із додатками.

23.02.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємців переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. У вимогах своєї позовної заяви позивачка просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ураховуючи ту обставину, що право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації, а в даному випадку ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на будинок АДРЕСА_2 не оформили, відсутні будь-які підстави для визнання права власності на вищевказане нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Крім того, позивачкою пропущено строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 1270 ЦК України, що також у відповідності до норм чинного законодавства України позбавляє спадкоємця права на спадкування. В матеріалах позовної заяви міститься постанова приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої І.О. від 07.08.2024 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, вбачається пропуск для прийняття спадщини – шість місяців, який встановлено ст. 1270 Цивільного кодексу України.

Також відповідач звертав увагу, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження родинних зв`язків з померлою ОСОБА_2 , виходячи з наступного: в позовній заяві зазначено, що у матері позивачки було прізвище - ОСОБА_4 . В копії свідоцтва про народження серія та номер НОМЕР_1 від 28.01.1966 року матір`ю ОСОБА_5 зазначена ОСОБА_6 . Дане прізвище є відмінним від заявленого у позовній заяві. Витяг № 00054721680 від 12.11.2025 не є належним доказом та не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки позивачкою не надано документ, до якого зазначений витяг був сформований. У копії свідоцтва про народження серія та номер НОМЕР_1 від 28.01.1966 року матір`ю ОСОБА_5 зазначена ОСОБА_6 , а згідно копії свідоцтва про шлюб від 19.01.1980 року, шлюб було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Таким чином, Позивачкою не доведено факт родинних відносин з ОСОБА_2

18.05.2026 позивачем, в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Д.Ю. подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що матеріалами цивільної справи підтверджується, що ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом приймання індивідуального житлового будинку виконавчого комітету ради депутатів працюючих, технічним паспортом на будинок АДРЕСА_2 .

За час життя ОСОБА_3 було збудовано житловий будинок загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акту від 03 квітня 1981 року представника Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації, було проведено обстеження домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Обстеження проведено на предмет встановлення права володіння ОСОБА_3 даним нерухомим майном. ОСОБА_3 показав, що дане домоволодіння повністю належить йому на праві особистої власності. Опитані: ОСОБА_8 вказала, що домоволодіння по АДРЕСА_2 було збудовано ОСОБА_3 за свої кошти. Будинок не продавався, не дарувався. Спорів немає зі сторони сусідів. Господарі проживають і на даний час. Опитаний ОСОБА_9 вказав про те, що домоволодіння по АДРЕСА_2 було збудовано гр. ОСОБА_3 за свої кошти, де він проживає і на даний час. Згідно з актом приймання індивідуального житлового будинку виконавчого комітету ради депутатів працюючих, встановлено, що будівництво розпочато в 1975 році, і закінчено в 1980 році, житлова площа 33,0 кв.м., корисна площа 46,2 кв.м. Пред`явлений до здачі будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 вважати прийнятим до експлуатації. В примітках до акту зазначено про те, що даний акт складається в двох примірниках і передається на затвердження виконкому міської (районної) Ради депутатів трудящих. Після затвердження перший примірник акта передається міському житловому управлінню горрайкоммунгоспу, 2-й примірник акта вручається домоволодільцю. Оскільки ОСОБА_3 було передано примірник вказаного Акту, то відповідно вказаний акт був затверджений рішенням відповідного виконкому міської (районної) Ради депутатів трудящих. Працівникам Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації було складено 16.03.1981 року технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 . У звідному оціночному акті домоволодіння АДРЕСА_2 , що є додатком до технічного паспорту на вказане домоволодіння вказано, що власником даного домоволодіння є ОСОБА_3 .

На дату смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали разом в спірному житловому будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з домової книги та відомостями Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_2 прийняла спадщину після ОСОБА_3 згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 (матері позивачки), ввійшов житловий будинок АДРЕСА_2 .

Посилання відповідача на ту обставину, що у свідоцтві про народження позивача від 28.01.1966 року матір`ю позивачки зазначена ОСОБА_6 , є необґрунтованими та не відповідають дійсності, спростовується змістом даного свідоцтва де, чітко зазначено прізвище матері позивачки –« ОСОБА_4 ».

Протокольною ухвалою від 19.06.2026 закрито підготовчий розгляд справи та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні позивач та її представник позовну заяву підтримали з підстав зазначених у позові та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача, ураховуючи заперечення, наведені у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За частиною першою ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання права.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 є дочкою ОСОБА_11 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.07.1966 (а.с.12,13, 14,15,16).

19.01.1980 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (прізвища до укладення шлюбу – ОСОБА_12 , ОСОБА_4 ) уклали шлюб, який зареєстровано Красногвардійським районним відділом РАЦС м. Дніпропетровська, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.17,18, 148-149).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 років (а.с.19).

Згідно копії паспорта на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копії домової книги, останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 27.11.1981. ОСОБА_3 знятий з реєстрації 17.12.2009 згідно актового запису № 8389 від 23.11.2009 (а.с.225, 28-30).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.12).

Згідно відомостей домової книги, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.29-30).

Згідно з інформацією Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 26.07.2024 за № 14/5-10353, відповідно до наявних даних будинкової книги та картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 27.11.1981 та з реєстраційного обліку не знята. Інші зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_2 , на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) – відсутні (а.с.162).

15.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевої І.О. з заявою про прийняття спадщини за померлою матір`ю ОСОБА_2 (а.с.133).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.08.2024 за № 389936129, відомості про зареєстроване право власності за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні (а.с.164).

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. 07.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за номером АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.165).

Згідно Акту приймальної комісії індивідуального житлового будинку (Додаток № 2 до рішення ради депутатів трудящих 16.11.1949 р. № 1985), приймальною комісією у складі – Саєнко А.А., ОСОБА_13 , у присутності ОСОБА_3 , прийнято в експлуатацію будинок, який знаходиться по АДРЕСА_2 . Будівництво самочинне 1975 року. Комісією встановлено: початок будівництва у 1975 році, будівництво закінчено у 1981 році. Житловий будинок має 1 поверх, складається з трьох житлових кімнат, кухні, передпокою, житлова площа 33 кв.м., корисна площа 42,6 кв.м. (а.с.20-21).

Як встановлено з Акту від 03.04.1981, представником міськінвентарбюро ОСОБА_14 проведено обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на предмет встановлення права володіння ОСОБА_3 , який за адресою не зареєстрований. ОСОБА_3 показав, що домоволодіння належить йому на праві приватної власності, на підтвердження чого надав: паспорт, копію план схеми. Опитані: ОСОБА_15 , ОСОБА_9 повідомили, що домоволодіння по АДРЕСА_2 було зведено у 1975 році ОСОБА_3 на власні кошти, де він і мешкає на даний час. Претензії відсутні. Дані архіву про належність домоволодіння на момент початку Вітчизняної війни відсутні (післявоєнна будова) (а.с.22).

Згідно технічного паспорту домоволодіння, житловий будинок по АДРЕСА_2 розташовано на ділянці загальною площею 997 кв.м. Загальна площа будинку 42,6 кв.м., який складається з: передпокою, кухні, трьох житлових кімнат (а.с.23-25).

Представником міськінвентарбюро ОСОБА_14 складено звідний оціночний акт по домоволодінню АДРЕСА_2 , згідно якої власником будинку є ОСОБА_3 , а станом на 20.03.1981 року оціночна вартість будинку складала одна тисяча двісті сімдесят сім рублів (а.с.26).

Акт приймальної комісії індивідуального житлового будинку, Акт від 03.04.1981, складений представником міськінвентарбюро Назарко В.М. про проведення обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , технічний паспорт на будинок за вказаною адресою, оціночний акт, досліджено у судовому засіданні в оригінальних примірниках.

Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» від 22.10.2025 за № 11364, станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі відомості щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 – відсутні (а.с.35).

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не суперечать закону, в тому числі і в порядку спадкування.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Окрім того, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем завершено спорудження будинку;4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Отже, для вирішення спору у цій справі необхідно встановити, чи належав спірний житловий будинок спадкодавцю на момент відкриття спадщини, чи прийняла позивач спадщину у встановленому законом порядку та чи існують обставини, які перешкоджають оформленню її спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як встановлено судом, спірний житловий будинок був побудований ОСОБА_3 у 1980 році (початок будівництва 1975 рік, закінчено 1980 рік), у відповідності до норм законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва. При цьому право власності на зазначене нерухоме майно за спадкодавцем у відповідних державних реєстрах зареєстровано не було.

Спірний житловий будинок збудований у 1980 році, тобто до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від: 02 квітня 2026 року у справі № 201/12325/20 (провадження № 61-5203св25), 05 червня 2024 року у справі № 678/1418/17 (провадження № 61-16687св23), 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №201/7012/18, колегія суддів касаційного суду зазначила, що: за даними оціночного акта збудоване у 1927 році домоволодіння, яке згідно з технічним паспортом станом на 2014 рік складалось із житлового будинку, вбиральні, навісу, сараїв, душу та споруд замощення, з часу побудови належало сім`ї спадкодавця. Доказів про належність цього майна іншим особам матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на час будівництва спірного житлового будинку – 1980 рік, відсутність його державної реєстрації сама по собі не свідчить про самочинність такого будівництва та не є підставою для висновку про відсутність у спадкодавця права власності на зазначене майно.

При цьому технічний паспорт на нерухоме майно підтверджує існування відповідного об`єкта та містить його технічні характеристики, а сукупність наявних у матеріалах справи доказів підтверджують належність цього майна спадкодавцю відповідно до норм чинного законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружиною ОСОБА_3 , була зареєстрована разом зі спадкодавцем на час його смерті за адресою: АДРЕСА_2 , а тому є такою, що прийняла спадщину за ОСОБА_3 .

Оцінюючи заперечення представника відповідача про те, що у свідоцтві про народження позивача її матір`ю зазначена ОСОБА_6 , то такі судом не приймаються, оскільки згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.07.1966, матір`ю ОСОБА_16 є ОСОБА_17 , отже їх родинні відносини підтверджено.

Щодо заперечень в частині, що позивачкою не було надано доказів про право власності або користування земельною ділянкою, вказані заперечення не є слушними, оскільки відповідно до долученої представником інформації Департаменту по роботі з активами ДМР від 06.08.2026 № 4/13-395, електронна база обліку ведеться з 2001 року, тоді як домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , прийнято в експлуатацію у 1981 році.

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 07.08.2024 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно

Відповідно до п. 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для її вчинення.

Отже, у даному випадку нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину не у зв`язку з відсутністю у позивача права на спадкування, а з огляду на неможливість документально підтвердити право власності спадкодавця на спірний житловий будинок у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення зазначеної статті підлягають застосуванню, зокрема, у випадках, коли особа не має можливості реалізувати своє право власності в позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючого документа, необхідного для його оформлення.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, оскільки позивач прийняла спадщину, звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спірний житловий будинок, вона має право на судовий захист свого спадкового права шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини та підтверджені долученими доказами або породжували обґрунтовані сумніви у їх достовірності, матеріали справи не містять.

За таких обставин на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, іншого шляху, окрім звернення до суду за захистом порушеного права, у позивача немає та, відповідно ст. 16 ЦК України, вона обрала правильний спосіб захисту свого порушеного права, суд приходить висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_18 до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 (адреса проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача адвокат Ковальчук Денис Юрійович (адреса місцезнаходження: вул. Василя Строменка, буд. 97, м. Дніпро);

Відповідач Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514 (адреса місця знаходження: пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро).

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя: С.В.Чудопалова