Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №203/3010/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/3010/25

Провадження № 2/0203/214/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

встановив:

07 травня 2025 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання до досягнення нею 23 років, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. На підставі судового наказу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз – Центральний районний суд міста Дніпра) від 08 грудня 2021 року у цивільній справі № 203/4847/21 з відповідача було стягнуто аліменти на утримання доньки (позивачки) в розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 12 листопада 2021 року і до досягнення нею повноліття. 02 січня 2025 року позивачка стала повнолітньою, у зв`язку з чим нарахування аліментів за цим судовим наказом припинилось. Позивачка навчається в Тбіліському Державному університеті Джавахішвілі на факультеті соціологічних та політичних наук за денною формою навчанні, у зв`язку з чим через свого представника – матір орендує квартиру в Грузії за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість навчання складає 2 250 ларі, що за курсом становить 34 039 грн. 63 коп., вартість оренди житла становить 600 доларів США на місяць. Відповідач ухилявся від сплати боргу за аліментами за судовим наказом від 08 грудня 2021 року, але у грудня 2024 року сплатив заборгованість. Проте наразі доньці не допомагає. Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз – Центральний районний суд міста Дніпра) від 22 квітня 2024 року у цивільній справі № 203/597/24 було задоволено позов матері позивачки та стягнуто з відповідача на утриманні доньки (позивачки) після повноліття на час навчання, але не довше ніж до 23 років, проте постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року вказане рішення було скасовано та в задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв`язку з тим, що мати, яка пред`явила позов, не проживає разом з дитиною, тобто не є належним позивачем у справі. Тому наразі ОСОБА_3 самостійно звертається з відповідними позовними вимогами. Відповідач не проживає в Україні, а постійно мешкає в Канаді, проте в м. Дніпро у нього є нерухоме майно, він має зареєстроване на території України приватне підприємство. Позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 03 січня 2024 року та до досягнення нею 23-річного віку за умови, якщо вона продовжуватиме навчання (а.с. а.с. 1 – 3).

Після надходження відповіді № 13659558 від 09 травня 2025 року з Єдиного демографічного реєстру про відсутність відомостей про місце реєстрації відповідача (а.с. 22) судом було направлено запит до відділу формування та ведення Реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. 23).

Після надходження 12 червня 2025 року з відділу формування та ведення Реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відповіді про відсутність зареєстрованого місця проживання відповідача на території міста Дніпра (а.с. 24) ухвалою Центрального районного суду мвста Дніпра від 17 червня 2026 року на підставі ч. 1 ст. 29 ЦПК України позовну заяву з доданими до неї документами було направлено до Верховного Суду для визначення підсудності цивільної справи, оскільки обидві сторони фактично проживають за межами території України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року про направлення позовної заяви з додатками до Верховного Суду для визначення підсудності залишено без змін (а.с. а.с. 60 – 61).

Ухвалою від 24 жовтня 2025 року Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду підсудність цивільної справи було визначено Центральному районному суду міста Дніпра (а.с. а.с. 67 – 68).

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання 08 грудня 2025 року (а.с. 71).

В судове засідання 08 грудня 2025 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з неявкою сторін розгляд цивільної справи було відкладено на 16 січня 2026 року (а.с. 75).

08 грудня 2025 року через підсистему Електронний Суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнавались в повному обсязі. У відзиві зазначалось, що відповідач не має можливості утримувати повнолітню доньку, оскільки у нього відсутній самостійний дохід на території України, господарська діяльність його підприємством не ведеться. Відповідач є сирійцем за походженням, в 2017 році відповідач повернувся до м. Алеппо в Сирії, щоб доглядати хворого батька, а після смерті останнього залишився проживати в Сирії, де самостійно виховує трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з ним і перебувають на його утриманні. Крім того, на утриманні відповідача перебуває його матір, що потребує постійної допомоги. Транспортних засобів у власності відповідач не має, проживає в зоні активних бойових дій в Сирії, у нього є непогашена заборгованість перед податковими органами. Відсутність у відповідача матеріальної можливості надавати допомогу повнолітнім дітям вже підтверджена судовими рішенням, які ухвалені раніше. У відзиві зазначалось, що орендарем квартири в Тбілісі є не позивачка, а її матір, крім того, строк дії договору, який доданий до позовної заяви вже закінчився. Позивачкою не доведено, що вона потребує матеріальної допомоги (а.с. а.с. 105 – 107).

До відзиву на позовну заяву було додано відповідні докази (а.с. а.с. 78 – 104).

16 січня 2026 року через підсистему Електронний Суд від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій вона наполягала на задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що відповідач зареєстрований як ФОП та здійснює підприємницьку діяльність, доказів припинення такої діяльності відповідачем не надано. Також заначила, що відповідачем на підтвердження своїх доводів у відзиві не надано жодного доказу. (а.с. а.с. 113 – 114).

До відповіді на відзив представником позивачки надано додаткові докази (а.с. а.с. 116 – 118).

В судове засідання 16 січня 2026 року з`явились представник позивачки та представник відповідача. За клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено на 05 лютого 2026 року для надання можливості ознайомитись з відповіддю на відзив (а.с. 126).

05 лютого 2026 року через підсистему Електронний Суд від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначалось, що позивачка не потребує матеріальної допомоги, оскільки згідно її повідомлень в соцмережах має достатній рівень життя: так, вона розмістила фото відвідування Кіпру, Туреччини, ОАЕ, Франції, Люксембургу, Німеччини, Швеції, Данії , Польщі тощо, має речі від люксових брендів, постійно відпочиває на гірськолижних курортах, спа-комплексах, ресторанах, кав`ярнях. Можливі аліменти відповідача складатимуть не більше 4 000 грн. на місяць і не дозволятимуть навіть разове відвідування подібних закладів (а.с. а.с. 130 – 131).

До заперечень на відповідь на відзив було надано додаткові докази (а.с. а.с. 132 – 140).

В судове засідання 05 лютого 2026 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з неявкою сторін розгляд цивільної справи було відкладено на 27 лютого 2026 року (а.с. 142).

Судове засідання 27 лютого 2026 року не відбулось у зв`язку із зайнятістю судді в іншому провадженні, розгляд цивільної справи було відкладено на 24 березня 2026 року (а.с. 146).

Судове засідання 24 березня 2026 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відрядження, розгляд цивільної справи було відкладено на 09 квітня 2026 року (а.с. 150).

В судове засідання 09 квітня 2026 року з`явились представник позивачки та представник відповідача.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, наведених в заявах по суті спору, наполягаючи на відмові в задоволенні позову повністю.

Суд, вислухавши пояснення представників, дослідивши наявні письмові докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Встановлюючи фактичні обставини справ суд враховує положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року у цивільній справі № 203/597/24 були встановлені наступні фактичні обставини.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №3995 від 11.08.2021, позивачка ОСОБА_7 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 11.08.2021.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 3998 від 11.08.2021, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 11.08.2021.

Згідно довідки № 5883/30 від 07.03.2023, ОСОБА_3 у 2022-2023 навчальному році в осінній семестр була зарахована без проходження єдиних національних вступних екзаменів до Тбіліського Державного Університету імені Іване Джавахішвілі на факультет соціологічних та політичних наук (наказ №964/01-04 10/27/2022), освітня програма бакалавра: журналістика та суспільна комунікація (грузинськими, російськомовними компонентами) на перший курс. Форма навчання: денна. Вартість навчання річна становить 2250 ларі, семестрова 1125 ларі. У 2022-2023 навчальному році на стан весіннього семестру зареєстрована студенткою 2-го семестру освітньої програми бакалавра факультету соціологічного та політичних наук.

Відповідно до довідки №656/30-16 від 16.11.2023, у 2023-2024 навчального року осінній семестр пройшла адміністративні (внесла плату за семестр 1125 ларі) та академічні реєстрації (вибрала 7 предметів), зараз має реєстрацію на 3-му семестрі програми бакалаврської освіти факультету соціальних та політичних наук. Має активний статус студента. Дата закінчення бакалаврської програми 2026-2027 навчальний рік весняний семестр (липень).

Згідно змісту позовної заяви, позивачка визнає, що дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з часу вступу до навчального закладу (з 2022 року) за однією адресою з матір`ю не проживає; дочка проживає в орендованій квартирі у м. Тбілісі в Грузії.

Під час розгляду даної цивільної справи судом додатково встановлено, що відповідач має малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується свідоцтвами про народження цих дітей, долученими до матеріалів справи в копіях (а.с. 49 на зв., 83, 84). При цьому, всі троє дітей проживають з відповідачем та перебувають на його утриманні у відповідача, що підтверджується довідкою Ради міста Алеппо (Сирія) (а.с. 47 на зв.).

При цьому, у відповідача на праві власності є нерухоме майно на території України – постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 рок за ОСОБА_2 визнано право власності на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 , а також на частку у праві власності на паркувальне місце поз. 18 загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлової будинку літ.А-9, А-1, А1-1, А2-1 в будинку АДРЕСА_4 .

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язання щодо утримання, що виникають із сімейних відносин, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

Згідно ст. 671 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частини першої статті 67 цього Закону, зобов`язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом держави суду. Якщо особа, яка має право на утримання, звернулася з вимогою про утримання до суду в державі, в якій особа, яка зобов`язана надати утримання, має місце проживання, зобов`язання щодо утримання між батьками і дітьми визначаються правом держави суду. Однак якщо одержати утримання відповідно до зазначеного права неможливо, застосовується право, передбачене частиною першою статті 67 цього Закону. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частин першої та другої цієї статті, зобов`язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом їхнього спільного особистого закону, якщо такий існує.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.

Оскільки зареєстроване місце проживання позивачки знаходиться на території України (а.с. 5), вона перебуває на території Грузії для навчання у вищому закладі освіти, вона є громадянкою України, на постійне місце проживання за межі України не виїжджала, слід дійти висновку про застосування до спірних правовідносин матеріального права України.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання, що визначено ч.3 ст.199 СК України.

Відповідно до ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За вимогами ч.1 ст. 182 СК України обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, є : 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснював Верховний Суд України у п.20 постанови Пленуму № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно ч.2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При вирішенні цього спору суд враховує, що відповідач має на праві власності в частину квартири площею 206,5 кв.м. на території України, при цьому, відомостей про свої доходи за межами України не надав. Сам по собі факт наявності на його утриманні інших дітей в Сирії не свідчить про його тяжке матеріальне становище. Крім того, суд враховує, що наявність у відповідача нерухомого майна на території України, яким він не користується через постійне проживання в Сирії дозволяє йому врегулювати аліментні відносини згідно з положеннями ст. 190 Сімейного кодексу України.

Твердження представника відповідачки про значний матеріальний рівень життя позивачки не підтверджений відповідними доказами, оскільки фотографії з соціальних мереж не можуть бути достатнім та достовірним джерелом такої доказової інформації та не дозволяють визначити вартість відповідних заходів та речей.

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утриманні позивачки на час навчання підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини доходів відповідача.

При цьому, суд зауважує, що підставою для відмови в аналогічних позовних вимогах за рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Центральний районний суд міста Дніпра) від 03 червня 2022 року у цивільній справі № 203/5089/21 стало те, що інша дитина відповідача – ОСОБА_8 має власну сім`ю та малолітню дитину, що свідчить про усвідомлений вибір дієздатної особи до власного самостійного життя та утримання себе та дитини, обов`язок утримання якої покладається на батьків з народження дитини і не залежить від обставин продовження навчання батьком та сподівань батька на матеріальне забезпечення від своїх батьків. Натомість у цій цивільній справі позивачка не має власної родини, продовжує навчання, тому стягнення з відповідача аліментів на її утримання не порушуватиме принципу правової визначеності.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року у цивільній справі № 203/597/24 також не є перешкодою у задоволенні позовних вимог, оскільки у тій справі підставою для відмови в позову стало заявлення вимог неналежним позивачем, натомість у цій справі позивачка має право на відповідний позов.

У відповідності до ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачка при подачі позову була звільнена від сплати судового збору судові витрати у вигляді судового збору у частковому розмірі – 484 грн. 48 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави, при цьому має бути застосований понижуючий коефіцієнт 0,8 через подання позовної заяви через підсистему Електронний Суд.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП – НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_6 ) аліменти на її утримання, як дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання, починаючи з 07 травня 2025 року і до закінчення ОСОБА_9 навчання, але не більше ніж до досягнення останньою двадцяти трьох років.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ) на користь держави судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 05.10.2026 року

Суддя С.В. Єдаменко