Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №213/2794/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2794/26

Номер провадження 2/213/2000/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого – судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/2794/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, предметом якого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 98184702000 від 30 вересня 2021 року в розмірі 189 952,83 грн. Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач уклав кредитний договір з АТ «УКРСИББАНК» і зобов`язався виконувати умови договору, повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, але не виконав свого обов`язку з повернення кредиту, має заборгованість. 21 червня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та позивачем укладено договір факторингу № 247, тому, отримавши право вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звертається до суду для захисту своїх прав.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач подав відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнав. Як на підставу своїх заперечень проти позову посилається на те, що позивачем не надано належних доказів здійснення оплати за договором факторингу. Вважає, що надана платіжна інструкція не є таким доказом, будь-яких первинних документів щодо повної оплати відступлення права вимоги позивачем не надано. Крім того, акт приймання-передачі права вимоги за договором факторингу не містить загальної суми заборгованості, що відступається. Також позивачем не надано додаток № 1 до договору факторингу, який є його невід`ємною частиною. Доданий до позову витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є додатком № 1 до договору факторингу та, враховуючи відсутність реєстру боржників (додаток № 1), не є належним та достовірним доказом підтвердження переходу права вимоги. Також посилається на неповідомлення його про відступлення права вимоги.

Вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, а співмірним, розумним та пропорційним є розмір – 1 000,00 грн.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Письмові пояснення позивача.

У письмових поясненнях, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, представник позивача називає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими. Зазначає, що позивачем надано належні докази набуття права вимоги до відповідача, твердження відповідача про неналежність цих доказів є безпідставними. Також посилається на те, що у разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові таке виконання є належним. Чого відповідачем не було виконано.

Крім того, не погоджується з думкою відповідача про необґрунтованість та неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Письмові заперечення відповідача.

У наданих запереченнях відповідач наполягає на недоведеності набуття права вимогиза договором факторингу. Вважає розмір витрат на правничу допомогу необґрунтованим та неспівмірним.

Процесуальні дії у справі.

29 червня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

03 липня 2026 року судом отримана інформація про реєстрацію місця проживання відповідача.

06 липня 2026 року позовна заява залишена без руху.

20 липня 2026 року усунуто недоліки.

22 липня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У наданому 22 вересня 2026 року клопотанні відповідач просить витребувати докази – оригінал реєстру боржників (додаток № 1) до договору факторингу № 247 від 21 червня 2023 року та оригінал витягу з реєстру боржників до договору факторингу. Заявлення відповідачем цього клопотання викликане твердженнями, аналогічними викладеним у відзиві, щодо відсутності доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача та наявності сумнівів у достовірності копій.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Як передбачено частиною 1 статті 84 ЦПК України клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.127 ЦПК України).

У відзиві відповідач письмово не повідомив суд та не зазначив доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання цього доказу.

У клопотанні про витребування доказів відповідач не просить поновити строк для подання такого клопотання.

З огляду на викладене та відсутність обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих позивачем доказів, суд вважає заявлене відповідачем клопотання безпідставним.

Фактичні обставини, встановлені судом.

29 вересня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на надання споживчого кредиту, згідно з якою просить АТ «УКРСИББАНК» надати йому споживчий кредит у сумі 150 000,00 грн строком на 60 місяців.

30 вересня 2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98184702000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит для особистих потреб у розмірі 150 000,00 грн шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника зі строком повернення не пізніше 25 вересня 2026 року, процентна ставка – 36 % річних. Повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів.

Підписавши анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту, договір з графіком платежів, визначення сукупної вартості кредиту, відповідач зобов`язався договір виконувати.

Кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, що підтверджується наданою позивачем випискою з рахунку відповідача.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, що потягло за собою виникнення заборгованості за кредитом.

Із доданого до позовної заяви розрахунку встановлено, що заборгованість за договором № 98184702000 від 30 вересня 2021 року становить 189 952,83 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 143 887,80 грн, заборгованість за процентами – 46 065,03 грн.

21 червня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 247, за умовами якого АТ «УКРСИББАНК» відступило позивачу право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 98184702000 (запис № 520 в реєстрі боржників до договору факторингу).

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

За нормами ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з АТ «УКРСИББАНК», порушення ним взятих на себе зобов`язань.

Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі сума кредиту, строк кредитування та дата повернення грошових коштів, процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту. Підписавши договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Відповідачем не надано заперечень щодо того, що він підписував вищезазначений договір.

Факт надання кредитодавцем кредитних коштів позичальнику підтверджується випискою з рахунку відповідача.

Цією ж випискою підтверджується, що повернення відповідачем кредитних коштів відбувалося не належним чином, що свідчить про невиконання відповідачем зобов`язань за договором.

Відповідачем наявність заборгованості за кредитом не спростовано.

Водночас судом надано оцінку аргументам відповідача щодо непідтвердження набуття позивачем права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право вимоги за якими переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

До позову додано акт приймання-передачі права вимоги за договором факторингу та витяг з реєстру боржників, де боржником зазначено відповідача. Витяг містять ідентифікуючі ознаки кредитного договору, суму та складові заборгованості, що відступається.

Суд зазначає, що витяг не є повним копіюванням документа, а лише виділяє та відтворює певну частину, яка містить потрібну інформацію, зокрема рядок з боржником та підписи і печатки сторін. Оскільки така інформація міститься на різних сторінках, при їхньому відтворенні у витязі може відбуватися викривлення.

Тому твердження відповідача про те, що витяг з реєстру боржників містять викривлення печаток, що викликає сумнів у достовірності доказу, є необґрунтованими.

При цьому суд зауважує, що акт приймання-передачі прав вимоги складено на виконання умов договору факторингу і згідно з цим актом клієнт відступає, а фактор приймає права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором факторингу та реєстром боржників.

З огляду на те, що заключна частина реєстру боржників містить загальну суму заборгованості, зазначення такої суми в акті приймання-передачі прав вимоги не є обов`язковим. Тому такі доводи відповідача не заслуговують на увагу.

Щодо аргументу відзиву про недоведення оплатності за договором факторингу суд вважає його безпідставним, оскільки надана позивачем платіжна інструкція, складена 21 червня 2023 року, підтверджує факт фінансування за договором факторингу.

Відповідно до п. 46 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

Суд зазначає, що згідно з умовами договору факторингу перехід прав вимоги до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги.

Судом встановлено, що 21 червня 2023 року позивачем здійснено фінансування за договором факторингу та сторонами договору факторингу підписано акт приймання-передачі прав вимоги.

Крім того, предметом розгляду не є оспорювання договору факторингу.

Договір факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Доводи відповідача про неповідомлення про відступлення права вимоги суд відхиляє, оскільки за положеннями статей 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, заміна кредитора у зобов`язанні не припиняє самого зобов`язання та не впливає на дійсність основного правочину.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2015 року по справі №6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Доказів погашення заборгованості первісному кредитору відповідачем не надано.

Відповідачем порушувалися умови кредитного договору, кошти на повернення кредитів не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

Також суд зауважує, що на день розгляду справи в суді заборгованість повністю не погашена, розмір такої заборгованості відповідачем не спростований і відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Власний розрахунок заборгованості не надав.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано беззаперечних доказів на спростування позовних вимог, а обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Інші наведені сторонами доводи в обґрунтування своїх вимог та заперечень не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Відповідачем заявлено про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, враховуючи думку відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, матеріальний стан відповідача, суд вважає, що вартість послуг адвоката в загальній сумі 8 000,00 грн є завищеною стосовно іншої сторони спору, а тому відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 137, 141, 158 ч.7, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 98184702000 від 30 вересня 2021 року в розмірі 189 952 /сто вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві/ грн 83 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 143 887,80 грн, заборгованість за процентами – 46 065,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов