Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №176/2657/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2657/26

провадження №2/176/2125/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

з участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про скасування обтяження,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2026 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить припинити обтяження номер 2204929 шляхом зняття заборони відчуження майна та припинення обтяження речового права (заборони) на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 та скасувати обтяження номер: 2204929; тип обтяження: заборона (архівний запис); зареєстровано: 20.07.2005 року 17:00:14 на №2204929; підстава обтяження: не вказано, б/н КБ «Приватбанк» власник ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; архівний номер 5111857DONETSK1101 АРХІВНА ДАТА 03.07.2003, дата виникнення 03.07.2003, № РЕЄСТРА 356589-2852, ВНУТР.№ 7В01242428F42B2FB3E.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 адвокат Король Т.В. посилається на те, що згідно рішення Великоновосілківського районного суду від 10.09.2008 року №2-1018/2007 за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду зареєстровано 10.10.2008 року КП «Великоновосілківське РБТІ».

В червні 2025 року будинок знищено внаслідок ворожих обстрілів. 21.06.2026 року позивач отримала житловий сертифікат. Маючи намір припинити право власності на зруйноване майно, звернулася до нотаріуса за отриманням вказаної послуги, де їй стало відомо від нотаріуса, що на її житловий будинок накладено обтяження 03.07.2003 року реєстраційний номер обтяження: 2204929; тип обтяження: заборона (архівний запис); зареєстровано: 20.07.2005 року 17:00:14 на №2204929; підстава обтяження: не вказано, б/н КБ «Приватбанк» власник ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; архівний номер 5111857DONETSK1101 АРХІВНА ДАТА 03.07.2003, дата виникнення 03.07.2003, № РЕЄСТРА 356589-2852, ВНУТР.№ 7В01242428F42B2FB3E.

05.06.2025 року відомості про право власності на підставі заяви позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. При цьому державний реєстратор не повідомив ОСОБА_1 про наявні обтяження.

Дізнавшись про зазначену обставину позивач одразу звернулася до відповідача із заявою, в якій пояснила, яке відношення має до будинку, обставини які склалися на даний час, (враховуючи, що обтяження іде за майном) і просила за наявності претензій з боку відповідача, надати відповідні розрахунки заборгованості та документи на підтвердження зазначеного. У випадку відсутності підстав для продовження заборони на даний час, просила усунути перешкоди в реалізації нею права власності на нерухоме майно шляхом припинення обтяження на вищезазначений житловий будинок.

11.06.2026 року АТ КБ «Приватбанк» повідомив листом за №20.1.0.0.0/7- 260602/117694, що для розгляду питання зняття заборони на відчуження з нерухомості, необхідно звернення позичальника за кредитним договором, або просять звернутися до банку та надати повну та якісну копію договору іпотеки або договору застави за кредитом. Очевидно, що вказаних документів, або їх копій у позивача немає і не могло бути, оскільки вона не була стороною за договором, і навіть гадки не мала, що на житловий будинок накладене обтяження.

В липні 2008 року ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) домовилися про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання вказанної домовленності ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 кошти в рахунок купівлі будинку, після чого сторонни мали звернутися до нотаріуса за посвідченням угоди. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, тому ОСОБА_1 була вимушена звертатися до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок. Після набрання законної сили рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_1 звернулася до КП «Великоновосілківське РБТІ» за державною реєстрацією вказаного рішення. Отримавши витяг вона була впевнена, що є власником житлового будинку без будь-яких умов, обтяжень, або обмежень. В 2012 році позивач приватизувала земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку №ЯК076647 від 28.12.2012 року.

Таким чином, позивач, не будучи стороною за кредитним договором не може надати відповідачу, а відповідно і до суду копію договору, укладеного між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк». Разом з цим, позивач повідомила відповідача, що у випадку наявності підтвердженої заборгованості позивач готова розглянути питання погашення.

У зв`язку із вищезазначеним позивач вимушена була звертатися за професійною правовою допомогою.

З відповіді Донецького обласного нотаріального архіву на адвокатський запит від 23.06.2026 року №382/01-14 встановлено, що документи Великоновосілківської державної нотаріальної контори за 1954-1998 роки прийняті на зберігання в обласний архів до 2014 року, залишилися в архівосховищах нотаріального нотаріальному архіві в м.Донецьку, доступ до яких відсутній, а тому надати будь-яку інформацію щодо паперових носіїв, на підставі яких державним реєстратором Великоновосілківською держнотконторою внесені відомості до Реєстру обтяжень, неможливо.

24.02.2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російської федерації до території України, з 2022 року селище Велика Новосілка, Волноваського району Донецької області, опинилося у епіцентрі бойових дій.

З 26.06.2025 року по теперішній час селище Велика Новосілка Великоновосілківської селищної територіальної громади віднесена до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Вказані події унеможливлюють витребування з Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області інформацію щодо підстав перенесення інформації про обтяження: 2204929 - 03.07.2003 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Враховуючи вищезазначене, запис № 2204929 про обтяження на нерухоме майно, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, протиправно обмежує права позивача, як власника, щодо вільного розпорядження майном.

За таких обставин позивач вважає, що порушено її право, як власника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме право на подальше розпорядження цим майном, а тому позивач вимушена звертатися за захистом свого права в судовому порядку.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2026 року у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась. Від представника позивача адвоката Король Т.О. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача. Зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач АТ КБ «ПриватБанк», належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначає, що вважають АТ КБ «ПриватБанк» належним відповідачем по справі, оскільки, як на момент подачі позову, так і на теперішній час, обставин, які би свідчили про порушення прав позивача з боку АТ КБ «ПриватБанк» судом не встановлені.

На думку представника відповідача позивачем до матеріалів справи не додано належних і допустимих доказів порушення його прав АТ КБ «ПриватБанком», а позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту саме до банку є такими, що не відповідають способу захисту прав та інтересів відповідно до ст.16 ЦКУ.

Представник відповідача звертає увагу суду, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У даній справі предметом спору є вимога, в якій позивач ставить питання про звільнення майна з-під арешту, який був накладений державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з боржника. При цьому позов пред`явлено до АТ КБ «ПриватБанк», який не може виконати вказані вимоги у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості це зробити. Таким чином, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв`язку з пред`явленням їх до неналежного відповідача.

Крім того, представник відповідача просить суд звернути увагу, що право позивача на майно, яке вона просить звільнити з-під арешту, банком не оспорюється.

Таким чином, зняття арешту в даних правовідносинах є прерогативою державного виконавця, а у випадку бездіяльності державного виконавця сторони не позбавлені права звернутись із скаргою на дії та/або бездіяльність державного виконавця в порядку розділу X Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VII ЦПК України, або з відповідним позовом до суду.

Крім того, представник відповідача додатково повідомляє суду, що у випадку заявлення клопотання позивачем щодо розподілу судових витрат та покладення їх на АТ КБ «ПриватБанк», заперечує проти їх задоволення. Просить суд враховувати, що порушення прав позивача не було наслідком дій АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим у суду відсутні підстави визнавати дії/ бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк» неправомірною, а відтак, на думку представника відповідача, відсутні підстави для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» витрат по сплаті судового збору.

Від представника позивача адвоката Король Т.В. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що ознайомившись з доводами відповідача, вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, не відповідають обставинам даної справи виходячи з наступного.

Представник позивача звертає увагу суду, що фактично відповідач підтверджує, що він не претендує на майно, власником якого є позивач, проте вважає себе неналежним відповідачем, посилаючись на практику Верховного суду у справах про скасування обтяження. Проте, з такими доводами неможливо погодитися, оскільки у справах, на які посилається відповідач, позивачі були сторонами виконавчого провадження, і обтяження накладалося на виконання рішення суду. В даній справі позивач не є ні стороною виконавчого провадження, ні боржником.

Окремо представник позивача звертає увагу суду, що цивільні справи де ОСОБА_2 виступав відповідачем, боржником Великоновосілківським районним судом Донецької області в період накладення заборони (2003-2005 роки) не розглядалися. Відповідно обтяження накладалося не на виконання рішення суду та не в межах виконавчого провадження, що підтверджується відповідями Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10.07.2026 року, Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області 08.07.2026 року, Великоновосілківського відділу ВДВС від 09.07.2026 року.

Крім того, в інформаційній довідці зазначено, що заборона накладена Великоновосілківською державною нотаріальною конторою за заявою КБ «ПриватБанк», а не державного виконавця, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про відсутність підстав для залучення його в якості відповідача. Ймовірніше за все ОСОБА_2 отримував кредит у відповідача, у зв`язку з чим і було накладено обтяження. Проте, відзив взагалі не містить будь-яких документів та доказів на підтвердження будь-яких непогашених боргових зобов`язань ОСОБА_2 , а відповідно і права вимоги за даними зобов`язаннями на даний час.

Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не заслуговують на увагу.

Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в липні 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовилися про купіплю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання вказанної домовленності ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 кошти в рахунок купівлі будинку, після чого сторони мали звернутися до нотаріуса за посвідченням угоди.

Згідно Технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 30.07.2008 року, будинок був переоформлений на ОСОБА_1 (а.с.20-23.)

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.08.2008 року Виконкомом Великоновосілківської селищної ради Донецької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10.09.2008 року було визнано дійсним Договір купівлі-продажу домоволодіння , розташованого в АДРЕСА_1 , укладений 31 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 21.09.2008 року (а.с.14 зворот).

Після набрання законної сили рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_1 звернулася до КП «Великоновосілківське РБТІ» за державною реєстрацією вказаного рішення та отримала Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20537179 від 10.10.2008 року (а.с.15 зворот).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку №ЯК076647 від 28.12.2012 року позивач приватизувала земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

05.06.2025 року відомості про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.14).

Вищезазначений житловий будинок до укладення договору купівлі-продажу належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 06.12.1997 року, виданого на підставі розпорядження головий Великоновосілківської райдержадміністрації від 03.02.1997 року №41р (а.с.10).

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , була накладена заборона відчуження; реєстраційний номер обтяження 2204929; підстава обтяження: не вказано, б/н, КБ «ПриватБанк»; зареєстровано: 20.07.2005 17:00:14 за №2204929 реєстратором: Великоновосілківськ адержавна нотаріальна контора, 85500, Донецька область, Волноваський район, смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 32 (а.с.10).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 листом №20.1.0.0.0/7-260602//117694 від 11.06.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив позивача, що для розгляду питання зняття заборони на відчуження з нерухомості, необхідно звернення позичальника за кредитним договором, або просять звернутися до банку та надати повну та якісну копію договору іпотеки або договору застави за кредитом (а.с.12,13).

З відповіді Донецького обласного державного нотаріального архіву №382/01-14 від 23.06.2026 року на адвокатський запит представника позивача адвоката Король Т.В. було повідомлено, що документи Великоновосілківської державної нотаріальної контори за 1954-1998 роки прийняті на зберігання в обласний архів до 2014 року, залишилися в архівосховищах нотаріального нотаріальному архіві в м.Донецьку, доступ до яких відсутній, а тому надати будь-яку інформацію щодо паперових носіїв, на підставі яких державним реєстратором Великоновосілківською держнотконторою внесені відомості до Єдиного реєстру заборон відчужень, неможливо (а.с.32).

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормою ч.1 ст.321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України закріплено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 572 Цивільного кодексу України визначає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно з частиною першою статті 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Частина перша статті 591 ЦК України передбачає, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Наданими до суду доказами підтверджено, що позивач ОСОБА_1 не являється боржником у будь-якому зобов`язані перед відповідачем.

Право власності ОСОБА_2 на вищевказаний будинок було припинено, рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10.09.2008 року визнано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_1 , а тому обтяження на зазначене майно має бути скасовано.

У постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Наявність заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та ухилення відповідача від звернення до нотаріуса із заявою щодо реєстрації припинення заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна є перешкодою у володінні та користуванні позивачем вказаного об`єкту нерухомості, порушує його право власності, а тому належне позивачу право власності підлягає судовому захисту у спосіб, визначений законом.

Оцінюючи належність та ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права власності, суд виходить із того, що за змістом статей 16, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, зокрема шляхом зняття безпідставно накладеної заборони на його відчуження.

Разом з тим, аналізуючи сформульовані позивачем позовні вимоги в частині «припинення обтяження шляхом зняття заборони та припинення обтяження речового права, а також скасування обтяження», суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній редакції) внесення записів про припинення обтяжень речових прав здійснюється державним реєстратором на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19), суд не наділений повноваженнями безпосередньо здійснювати реєстраційні дії та адмініструвати державні реєстри, а ухвалює рішення, яке є підставою для вчинення таких дій уповноваженим суб`єктом державної реєстрації. Поєднання позивачем в одній вимозі одночасно припинення обтяження, зняття заборони відчуження та скасування обтяження є надмірним правовим дублюванням та свідчить про обрання частково неефективного способу захисту.

За таких обставин належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача, який повністю відновить її права як власника та створить необхідні правові наслідки відповідно до Закону № 1952-IV, є усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування (зняття) заборони відчуження нерухомого майна.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: в частині зняття заборони відчуження нерухомого майна вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в частині одночасного припинення обтяження речового права та покладення на суд функцій щодо безпосереднього скасування записів у реєстрі — задоволенню не підлягають як такі, що охоплюються та поглинаються основним способом захисту.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, з огляду на наступне.

Згідно приписів ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту його звернення до нотаріуса чи державного реєстратора із заявою про повне виконання кредиторських зобов`язань ОСОБА_2 (попереднім власником нерухомого майна), а також про здійснення державної реєстрації припинення заборони відчуження щодо об`єкту нерухомого майна, а саме щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, належного позивачу. У відзиві відповідач підтверджує, що ним не оспорюється право позивача ОСОБА_1 на майно, яке вона просить звільнити з-під арешту.

Крім того, суд вважає, що відповідач є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме бездіяльністю відповідача порушуються права позивача, оскільки порушення відповідачем приписів ЗУ «Про нотаріат», ЦК України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням прав позивача на володіння та розпорядження належним йому нерухомим майном.

Твердження відповідача про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не накладав заборону та не здійснював реєстраційні дії, заборона відчуження накладена державним виконавцем, а не АТ КБ «ПриватБанк», а тому відсутній факт порушення прав позивача з боку Банку, є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному цивільному законодавству, оскільки нотаріус це посадова особа, яка має право здійснювати нотаріальні дії та посвідчувати документи згідно з законодавством. Нотаріальні дії нотаріус вчиняє за певних умов, однією з яких є звернення до нотаріуса заінтересованої особи. Тобто без звернення відповідача до державного нотаріуса із заявою щодо реєстрації обтяження вказаного майна не було б зареєстровано обтяження майна позивача.

Також у відзиві на позов представник відповідача вказує, що Банк не може виконати рішення суду у разі задоволення позову, тому представник банку вважає, що позов заявлено до неналежного відповідача.

Стосовно вказаних доводів відповідача суд зазначає, що позивач не звертався з вимогою до відповідача про зобов`язання банку скасувати реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна, тобто щодо виконання судового рішення. Відтак, зазначені доводи відповідача не заслуговують на увагу.

Враховуючи наявність заборони відчуження на майно, неможливість його скасування в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом захистити своє порушене право власності не має можливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування (зняття) заборони відчуження нерухомого майна.

Відповідно до приписів ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 1064 грн 96 коп.

Керуючись ст.ст.12,13,81,82,89,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про скасування обтяження - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування (зняття) заборони відчуження нерухомого майна, накладеної 03 липня 2003 року за реєстраційним номером обтяження: 2204929 (номер запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 2204929; архівний номер 5111857DONETSK1101, підстава обтяження: б/н, КБ «Приватбанк», власник: ОСОБА_2 ).

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1064 грн 96 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ