Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/4251/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/4251/26

2/212/4197/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого —судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Осіпової К.Д., розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без участі сторін, які беруть участь у справі, та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого вказано, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» (далі — АТ «Криворізька теплоцентраль», позивач) здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» зобов`язано своєчасно здійснювати оплату за отримані житлово-комунальні послуги. Позивачем надавались послуги з постачання теплової енергії, за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів.

Натомість, через несплату за користування тепловою енергією утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки від 05.12.2023 №357010190, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником нежитлового приміщення № 2, що у буд. АДРЕСА_1 з 06.09.2006 року значиться — ОСОБА_5 . Вказане нежитлове приміщення вбудоване в 1 поверх 9-ти поверхового житлового будинку. Але крім останнього, згідно відповіді Другої криворізької державної нотаріальної контори від 11.01.2013 року за Вих. №50/02-14 спадкоємцями усього рухомого та нерухомого майна після померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Як вбачається із спадкової справи, наданою Другою Криворізькою державною нотаріальною конторою на майно померлої ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину після останньої не видавалося. Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прийняли фактично спадщину після померлої ОСОБА_5 , яка, зокрема, складається із нежитлового приміщення № 2, що у буд. АДРЕСА_1 .

Згідно з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 71 193,38 гривень, з яких: заборгованість за теплову енергію у розмірі 57 601,89 гривень, плата за абонентське обслуговування у розмірі 258,54 гривень, пеня у розмірі 3 057,77 гривень, інфляційні втрати у розмірі 7 763,63 гривень, 3% річних у розмірі 2 511,55 гривень, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328,00 гривень.

Ухвалою суду 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року призначено розгляд даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, проти проведення розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі, будучи повідомленими у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки до суду не повідомили, відзиву на позов не надали, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Судом, з огляду на приписи ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифів.

Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії.

На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання», до повноважень органів, які здійснюють державне регулювання у сфері теплопостачання, належать, зокрема, розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання, а також забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.

Як вбачається із розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль», заборгованість за надану теплову енергію становить 57 601,89 гривень, плата за абонентське обслуговування — 258,54 гривень.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 057,77 гривень, інфляційні втрати у розмірі 7 763,63 гривень та 3% річних у розмірі 2 511,55 гривень.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Правильність нарахувань заборгованості за надані послуги підтверджується розрахунком позивача та іншими наявними у матеріалах справи доказами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 21 липня 2021 року за № 266842310, об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , є нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3627776, загальною площею 91,3 кв.м. (а.с.10-11)

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право приватної власності на вказане нежитлове приміщення у розмірі 1/1 частки було зареєстровано за ОСОБА_5 06 вересня 2006 року.

Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу серії ВВК №191506 від 10 липня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом, а також рішення суду від 28 липня 2006 року у справі № 2-3256/06.

Таким чином, судом встановлено, що на момент виникнення спадкових прав спірне нежитлове приміщення належало ОСОБА_5 .

Згідно з наданими матеріалами, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа Другої Криворізької державної нотаріальної контори від 11 січня 2013 року, наданого у відповідь на звернення ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями є: мати — ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; батько — ОСОБА_2 , який звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк; малолітня на час відкриття спадщини дочка — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вважалася такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України; малолітній на час відкриття спадщини син — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також вважався таким, що прийняв спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

При цьому нотаріусом зазначено про відсутність у спадковій справі відомостей про інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину сама по собі не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Такий правовий висновок узгоджується і з усталеною практикою Верховного Суду.

Отже, обставина, що свідоцтво про право на спадщину на спірне нерухоме майно спадкоємцям не видавалося, сама по собі не свідчить про відсутність у них спадкових прав.

Позивач зазначає, що АТ «Криворізька теплоцентраль» на офіційному веб-сайті було оприлюднено текст типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання відповідної послуги. Постанова № 830 передбачає, що індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування його тексту співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір.

Як зазначає позивач, документів щодо обрання відповідачами іншої моделі договірних відносин або укладення іншого договору у встановлений строк не надходило.

Відповідно до наданих позивачем документів між сторонами виникли договірні відносини за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 1714/жб/2. (а.с.6-9)

Позивач зазначає, що договірні відносини за цим договором виникли з 01 листопада 2021 року.

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, а індивідуальним споживачем є, зокрема, власник або співвласник нерухомого майна, який отримує житлово-комунальну послугу та з яким або від імені якого укладено відповідний договір. Постачання теплової енергії є комунальною послугою.

Отже, законодавство прямо передбачає можливість виникнення відносин з постачання теплової енергії щодо нежитлового приміщення, а обов`язок оплати послуги пов`язаний із статусом споживача, власника або користувача відповідного об`єкта нерухомості.

Відповідно до позовної заяви та наданих до неї документів, АТ «Криворізька теплоцентраль» у період з 01 листопада 2023 року по 31 жовтня 2025 року здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору № 1714/жб/2. (а.с.90-91)

Згідно з розрахунком позивача, вартість наданої у зазначений період послуги з постачання теплової енергії становить 57 601,89 гривень. (а.с.92)

Факт надання послуги та визначення її вартості підтверджується наданими позивачем документами, зокрема актами приймання-передачі теплової енергії, розрахунком заборгованості та рахунками на оплату.

З наданих матеріалів також вбачається, що вузол комерційного обліку теплової енергії проходив відповідні перевірки, зокрема 16 липня 2021 року та 30 травня 2025 року, а його технічний стан дозволяв здійснювати облік спожитої теплової енергії.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830, плата за послугу розраховується виходячи з установленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Розрахунковим періодом є календарний місяць, а оплата здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший строк не визначено договором.

Пунктами договору, на які посилається позивач, передбачено обов`язок споживача оплачувати отриману послугу та абонентське обслуговування у встановлені строки.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та в порядку, встановлених договором.

Статтями 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів проведення відповідачами повної оплати вартості спожитої теплової енергії суду не надано.

Позивачем також заявлено до стягнення плату за абонентське обслуговування за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2025 року у розмірі 258,54 гривень.

Постановою КМУ № 830 передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором включає плату за послугу та плату за абонентське обслуговування у випадках, визначених договором.

Відповідачами доказів сплати зазначеної суми або доказів неправильності її нарахування суду не надано.

Тому вимога про стягнення 258,54 гривень плати за абонентське обслуговування також є обґрунтованою, що підтверджується актом надання послу з абонентського обслуговування. (а.с.28-89)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем надано розрахунок 3 % річних у розмірі 2 511,55 гривень та інфляційних втрат у розмірі 7 763,63 гривень. (а.с.94)

Оскільки відповідачами розрахунок не спростовано, контррозрахунок не подано, доказів відсутності прострочення виконання грошового зобов`язання суду не надано, суд бере за основу розрахунок позивача.

Пунктом 45 типового договору, на який посилається позивач, передбачено відповідальність споживача за порушення строків оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 057,77 гривень, нараховану на суму простроченої заборгованості.

Розрахунок пені наданий позивачем, відповідачами не спростований, доказів її неправильного нарахування суду не надано.

З огляду на те, що спірні правовідносини виникли щодо нежитлового приміщення, суд не встановив передбаченої постановою КМУ № 206 заборони нарахування пені саме у цих правовідносинах.

Отже, вимога про стягнення пені у розмірі 3 057,77 гривень підлягає задоволенню.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі не виконали належним чином обов`язок з оплати отриманої послуги з постачання теплової енергії та пов`язаного з нею абонентського обслуговування.

Розмір заборгованості складається із: заборгованості за постачання теплової енергії — 57 601,89 гривень; плати за абонентське обслуговування — 258,54 гривень; 3 % річних — 2 511,55 гривень; інфляційних втрат — 7 763,63 гривень; пені — 3 057,77 гривень. Разом: 71 193,38 гривень.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами доказів на спростування заявленої заборгованості, доказів її погашення, неправильності розрахунку або неналежного надання послуги до суду не подано.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо солідарного характеру відповідальності відповідачів суд виходить із того, що позивач заявляє вимогу саме про солідарне стягнення заборгованості, посилаючись, зокрема, на попереднє рішення суду між тими самими сторонами щодо цього ж об`єкта та правовідносин.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом. Статтею 543 ЦК України визначено правові наслідки солідарного обов`язку боржників.

За наявності в матеріалах справи рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 грудня 2024 року у справі № 212/5274/24, яке набрало законної сили та встановлює солідарний характер обов`язку саме цих відповідачів перед АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо цього ж об`єкта, суд вважає вимогу про солідарне стягнення обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються знову у справі між тими самими особами в установлених законом випадках.

Отже, з відповідачів підлягає солідарному стягненню на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість у загальному розмірі 71 193,38 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 541, 543, 610, 612, 625, 629, 903 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії — задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 57 601,89 гривень, плату за абонентське обслуговування у розмірі 258,54 гривень, 3 % річних у розмірі 2 511,55 гривень, інфляційні втрати у розмірі 7 763,63 гривень та пеню у розмірі 3 057,77 гривень, що разом становить 71 193,38 (сімдесят одна тисяча сто дев`яносто три) гривні 38 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» витрати з оплати судового збору у розмірі 3 328,00 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ: 00130850, місцезнаходження юридичної особи: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: невідомо;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано без його проголошення 08 жовтня 2026 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак