Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №212/9417/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/9417/26

2/212/6378/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання – Хімченко А.В., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила: визнати за нею право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після доньки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є позивач та її донька в рівних долях по частині. Донька позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя не залишила заповіту і єдиним спадкоємцем після її смерті – є її мати, позивач. У зв`язку з військовою агресієї рф проти України, позивач у січні 2023 року була евакуйована з місця свого проживання у місті Часів Яр до міста Лозова Харківської області. Всі правовстановлюючі документи, а також свідоцтво про право власності на житло втрачені і на теперішній час у позивача відсутні документи на її житло. У квітні 2024 року позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але нотаріусом, під час розгляду поданих позивачем документів, було вказано, що враховуючи, що спадкове майно знаходиться на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження та доступ до оригіналів документів відсутній з причин, які обумовлені окупацією та бойовими діями, позивачу необхідно звернутися до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду, витребувано у Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:відомості про наявні актові записи про народження дітей, про реєстрацію та/або розірвання шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; відомості про наявні актові записи про смерть батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення відповідно до законодавства.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_6 ) зареєстрували шлюб 14 лютого 1970 року, про що Часовоярською міською радою міста Артемівська Донецької області було складено відповідний актовий запис № 35, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с.10).

ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_8 ) зареєстрували шлюб 26 червня 1976 року, про що Часовоярською міською радою міста Артемівська Донецької області було складено відповідний актовий запис № 88. 21 жовтня 1988 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області було складено актовий запис № 475 про розірвання шлюбу, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.9).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , актовий запис № 20 від 01 лютого 1977 року, що зроблений Часовоярською міською радою міста Артемівськ, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст.126, 133, 135 СК України (а.с.8).

ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_10 ) зареєстрували шлюб 29 липня 1995 року, про що Часовоярською міською радою міста Артемівська Донецької області було складено відповідний актовий запис № 53, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.16).

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, що видане 29 грудня 2004 року Відділом з реформування управління та утримання житлового фонду Артемівської міської ради. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 29 грудня 2004 року за № 20802 (а.с.11). Вказана квартира зареєстрована Артемівським БТІ та записана у реєстрову книгу за № 13-3332 від 31 грудня 2004 року.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 16 квітня 2022 року Виконавчим комітетом Часовоярської міської ради Бахмутського району Донецької області складено відповідний актовий запис № 91, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7)

Згідно відповіді приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявської Олесі Олександрівні Вих.№ 135/01-16 від 03 травня 2024 року, позивачу роз`яснено, що вона не може оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину на частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкова справа після смерті її доньки ОСОБА_2 не заводилась і спадщину після її смерті не прийняли у встановлений строк. Також, у відповіді зазначено, що враховуючи на той факт, що майно знаходиться на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження та доступ до оригіналів документів на спадкове майно відсутній з причин, які обумовлені окупацією та бойовими діями, позивачу рекомендовано звернутися до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування на частку у праві власності на вищевказану квартиру (а.с.14).

Згідно Звіту про оцінку нерухомого майна, складеного СОД ФОП ОСОБА_12 , ринкова вартість об`єкту оцінки: трикімнатної житлової квартири, загальною площею 53,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки 01 липня 2026 року, складає 96 000 гривень (а.с.30-52).

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00060779809 від 04 вересня 2026 року, ОСОБА_2 22 червня 2002 року уклала шлюб з ОСОБА_13 , актовий запис № 31 від 22 червня 2002 року, що складений Виконавчим комітетом Часовоярської міської ради міста Артемівськ Донецької області.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00060779816 від 04 вересня 2026 року, шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розірвано, актовий запис № 122 від 20 березня 2007 року, що складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00060779830 від 04 вересня 2026 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 94 від 15 березня 2007 року, що складений виконкомом Часовоярської міської ради Донецької області.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), Часовоярська міська територіальна громада, куди входить місто Часів Яр з 07 серпня 2024 року є територією активних бойових дій.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18).

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі №686/27167/21, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 20.05.2020 року у справі № 303/6974/16-ц зазначив, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не зумовляє позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Частина четверта статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація прав проводилася відповідними бюро технічної інвентаризації та органами з питань земельних ресурсів у відповідних реєстрах.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (в яких передбачені перша, друга, третя, четверта та п`ята черги спадкування за законом). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 “Просудову практикуу справахпро спадкування:” роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст.1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено підстави для державної реєстрації прав, так, зокрема, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ін.

Відповідно до положень ст.49 Закону України “Про нотаріат” від 02.09.1993 року № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктами 4.15 та 4.18 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін`юст України “Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 22.02.2012 року № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбаченихпунктом 3глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У статтях 15 та 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, та одним із способів захисту прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із положеннями ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 на законних підставах належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачу та її доньці ОСОБА_2 , при цьому оригінал документа, що підтверджує таке право з огляду на воєнні дії, не зберігся.

Виходячи з презумпції рівності часток співвласників, донька позивача ОСОБА_2 за життя мала право на частину спірної квартири, при цьому на момент смерті у шлюбі не перебувала у шлюбі, дітей не мала, її батько ОСОБА_3 помер до відкриття спадщини, а тому єдиним спадкоємцем першої черги за законом є її мати – позивач ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що позивач не має можливості оформити належним чином підтвердити свої права на належну їй частину квартири, а також оформити свої права на спадкове майно в інший, аніж судовий спосіб у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

З огляду на встановлені судом обставини, а також на позицію відповідача, суд приходить до висновку, що є достатні підстави для визнання за позивачем права власності на частину вказаної вище квартири, яка належить позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва на право власності на житло від 29.12.2026 року № НОМЕР_3 , а також визнання за нею права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті доньки, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Оскільки, згідно позовної заяви позивач не просить стягнути на її користь судові витрати, вказане питання судом не вирішується та такі судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.319, 321, 328, 392 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності у порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , що належить їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 видане 29 грудня 2004 року Відділом з реформування управління та утримання житлового фонду Артемівської міської ради, зареєстроване Артемівським БТІ за № 13-3332 від 31 грудня 2004 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44679374, юридична адреса: Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Часів Яр, вул. Незалежності, буд. 1.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 09 жовтня 2026 року.

Суддя М.Д. Власенко