Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №212/12161/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12161/26

2/212/7567/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Попик С.Д., в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом малолітнього ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 (мати неповнолітньої дитини) до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року позивач малолітній ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, що спричинена кримінальним правопорушенням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 30.01.2026 року у справі №212/13827/25 відповідача визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення (ч.1 ст.357 КК України). Встановлено, що 07.09.2025 року відповідач викрала банківську картку, яка належала малолітньому ОСОБА_1 , та розрахувалася нею в магазині. Також іншим вироком суду відповідача засуджено за крадіжку майна матері дитини.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача дитині завдано глибоких душевних страждань. Злочин порушив відчуття безпеки дитини, яка має високу емоційну вразливість. Додатковим стресовим фактором стало те, що родина має статус ВПО і втрата коштів та майна поставила їх у скрутне матеріальне становище. Позивач оцінює завдану неповнолітньому сину моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, які просить стягнути з відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача – адвокат Бузинарська Д.М. надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду не з`явився, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надав. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 30 січня 2026 року у справі №212/13827/25, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винною за ч. 1 ст. 357 КК України. Відповідно до вироку, 07.09.2025 року відповідач таємно викрала банківську картку, що належала неповнолітньому ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після чого здійснила нею розрахунок.

В судовому засіданні судом встановлено, що у вироку Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 30 січня 2026 року у справі №212/13827/25, зазначено, що 07.09.2025 року в період часу з 11-25 год. до 11-50 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні магазину «Халява», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зайшла до роздягальні, де побачила залишену на гачку сумку, перевіривши її вміст виявила банківську карту № НОМЕР_1 синього кольору з номером банківського рахунку НОМЕР_2 , що належить малолітньому потерпілому ОСОБА_1 .

В цей момент в ОСОБА_3 раптово виник кримінально-протиправний умисел, направлений на викрадення вказаної банківської картки та обернення її на свою користь, з метою подальшого викрадення грошових коштів, яка згідно примітки до ст. 358 КК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», пп. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05.11.2014 року № 705, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку.

В подальшому 07.09.2025 року об 11:48 год., ОСОБА_3 , з метою реалізації раптово виниклого кримінально протиправного умислу, спрямованого на викрадення банківської картки та звернення її на свою користь, скориставшись відсутністю свідків, очевидців, впевнившись в тому, що її дії носять таємний характер та за нею ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, із вказаної сумки викрала зазначену банківську картку, що належить малолітньому потерпілому ОСОБА_1 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, обернувши викрадене майно на свою користь. Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 357 КК України, визнала повністю та покаялась у скоєному, пояснивши при цьому, що вона дійсно 7 вересня 2025 року, перебуваючи у приміщенні магазину «Халява», розташованого на мрн. 4-й Зарічний поблизу зупинки транспорту «Дивоцвіт», де вона у примірочній кімнаті приміряла одежу, де побачила на гачку сумку «бананку». Вона вирішила перевірити, що в середині такої сумки, щоб заволодіти чужим майном. З цією метою вона закрила шторку примірочної кімнати, після чого дістала з сумки мобільний телефон, пауербанк, а також банківську карту, залишивши сумку на гачку, після чого пішла з магазину з викраденим майном. В подальшому вона в магазині «АТБ» розрахувалась викраденою картою, придбавши собі продукти харчування, після чого викинула банківську карту у смітник. Просила суд не судити її суворо та не позбавляти свободи.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у вчиненні неправомірних дій щодо малолітнього є доведеною та не потребує додаткового доказування.

Сім`я позивача має статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується відповідними довідками. Згідно з характеристикою Криворізької гімназії №93, ОСОБА_1 емоційно вразливий та тяжко переносить стресові ситуації.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Оцінюючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого правопорушення, вік потерпілого, його емоційний стан, а також обставини, за яких родина опинилася в місті Кривий Ріг (статус ВПО). Суд погоджується з тим, що крадіжка особистої банківської картки у неповнолітнього викликала у нього стрес, почуття тривоги та незахищеності.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування, суд зобов`язаний виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Беручи до уваги характер і тривалість страждань дитини, незначну суму списаних коштів (25,60 грн), а також баланс інтересів сторін, суд вважає, що заявлена до стягнення сума у розмірі 20000 гривень є дещо завищеною. Справедливим, достатнім та співмірним розміром компенсації завданої моральної шкоди суд визначає суму у розмірі 10000 гривень Тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд —

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги малолітнього ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 (мати малолітньої дитини) до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 (мати неповнолітньої дитини), суму грошових коштів у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, в якості відшкодування маральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта