Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №211/835/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 211/835/26

Номер провадження 2/211/2813/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді А.Л. Гонтар,

з участю секретаря судового засідання Д.Л. Блінової,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Є.В.Костікової

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2026 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначено, що сторони 03.06.2022 року зареєстрували шлюб. 21.10.2025 року сторони шлюб розірвали. За час перебування у шлюбі сторони придбали 14 червня 2023 року легковий автомобіль Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см; 14 листопада 2023 року - спеціалізований вантажний фургон Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова vin НОМЕР_4 , білого кольору з об`ємов двигуна 2798 куб.см.

Позивач вважає, що ринкова вартість автомобіля Gelly FE-2, 2012 року випуску 208451,64 грн.; вартість автомобіля Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, 158901,66 грн. Просить визнати спільною сумісною власністю легковий автомобіль Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см; спеціалізований вантажний фургон Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова vin НОМЕР_4 , білого кольору з об`ємов двигуна 2798 куб.см. Визнати за ним право власності на спеціалізований вантажний фургон Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова vin НОМЕР_4 , білого кольору з об`ємов двигуна 2798 куб.см. Визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 24774,99 грн, різницю між вартістю автомобілей, а також судові витрати у виді судового збору 3328 грн та витрати на правову допомогу 8000 грн.

02 лютого 2026 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче засідання за правилами загального провадження на 12 березня 2026 року.

10 березня 2026 року відповідач подала в суд відзив на позовну заяву, згідно з якого зааперечувала проти задоволення позовних вимог.

25 березня 2026 року представник позивача надав суду відповідь на відзив.

28 травня 2026 року ухвалено закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду на 15 липня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги позивача, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти того, що автомобілі є спільною власністю, оскільки їх придбано під час шлюбу, але, вважає, що вартість автомобіля Gelly FE-2 не відповідає дійсності. Вона не заперечує проти того, щоб автомобіль Iveko Daily 35S11 - залишився у позивача, однак, не згодна з вимогою про стягнення з неї 24774,99 грн. В цій частині просить відмовити.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, висновує таке.

03 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у Довгинцівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зареєстровано шлюб, про що свідчить актовий запис №361.

21 жовтня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

14 червня 2023 року подружжя придбало легковий автомобіль Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см, згідно з висновком експерта №05/26 від 14 січня 2026 року, вартість автомобіля становить станом на 08 січня 2026 року - 208451,64 грн.

Згідно з договіром купівлі-продажу транспортного засобу власником є ОСОБА_4

14 листопада 2023 року подружжя придбало спеціалізований вантажний фургон Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова vin НОМЕР_4 , білого кольору з об`ємов двигуна 2798 куб.см., згідно з висновком експерта №05/26 від 14 січня 2026 року, вартість автомобіля станом на 08 січня 2026 року становить 158901,66 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1248/2023/3829012 власником автомобіля є ОСОБА_4 .

Згідно з висновком експерта № 73/26 від 17 серпня 2026 року вартість автомобіля Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см становить станом на 21 липня 2026 року 152107,92 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У статті 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «…у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Окрім того, як зазначає п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, ч.3,ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Отже, суд вважає доведеним, що вищезазначені автомобілі, у відповідності до чинного законодавства, є спільної сумісною власністю подружжя сторін, про поділ якого сторонами не досягнуто згоди.

Але, суд не може погодитися в частині стягнення з відповідача на користь позивача різниці за автомобіль Gelly FE-2, 2012 року у розмірі 24774,99 грн.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Отже сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Виходячи із матеріалів справи вартість автомобіля Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см станом на 21 липня 2026 року становить 152107,92 грн. Цей автомобіль позивач просить залишити відповідачці, про що вона не заперечує.

Вартість автомобіля спеціалізований вантажний фургон Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова vin НОМЕР_4 , білого кольору з об`ємов двигуна 2798 куб.см. станом на 08 січня 2026 року становить 158901,66 грн.

Зазначений автомобіль позивач просить залишити йому, позивач не заперечує проти цього.

Отже, оскільки автомобіль який залишається у власності відповідачки коштує меньше чим автомобіль позивача, то і в частині стягнення різниці вартості потрібно відмовити.

Отож, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, з метою захисту цивільних прав та інтересів одного із подружжя - позивача, суд висновує , що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя потрібно задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, потрібно стягнути витрати з оплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. за вимоги немайнового характеру та 665,60 грн. за заяву про забезпечення позову, всього 1996,80 грн. Оскільки у задоволенні позовних вимог майнового характеру відмовлено, то у стягненні судового збору у сумі 1331, 20 грн. потрібно також відмовити.

Щодо вимог про стягнення витрат на проведення експертизи у розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд, вважає, що у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог потрібно стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легковий автомобіль Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см; спеціалізований вантажний фургон Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова vin НОМЕР_4 , білого кольору з об`ємов двигуна 2798 куб.см.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) право власності на спеціалізований вантажний фургон Iveko Daily 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова vin НОМЕР_4 , білого кольору з об`ємов двигуна 2798 куб.см.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ) право власності на легковий автомобіль Gelly FE-2, 2012 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору з об`ємом двигуна -1792 куб см.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1996 (тисячу дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 80 коп, витрати на проведення експертизи у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

02 лютого 2026 року на підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області накладено арешт на легковий автомобіль Gelly FE-2, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_2 з об`ємом двигуна - 1792 см3, чорного кольору, зареєстрований 14.06.2023 в ТСЦ 1243; спеціалізований вантажний фургон IVECO DAILY 35S11, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_4 , з об`ємом двигуна - 2798 см3, білого кольору, зареєстрований в 14.11.2023 в ТСЦ 1248.

Після набрання рішенням законної сили, заходи забезпечення позову скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Повне рішення 09 жовтня 2026 року.

Суддя А.Л.Гонтар