Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №209/5223/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5223/26

Провадження № 2/209/3138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

07 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі: головуючого судді – Корнєєвої І.В.

за участю секретаря – Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 25.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитний договір №8803933 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 19 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Обов`язки кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом за ним утворилась заборгованість.

Між ТОВ «АВЕНТУС Україна » та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03032026 від 03.03.2026. У відповідності до умов договору факторингу , ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором №8803933,укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8803933 від 25.02.2025 року у розмірі 21 157,35 грн.. Після отримання права вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», відповідач наявну за ним заборгованість так і не погасив.

Розмір заборгованості станом на момент подачі позовної заяви за кредитом складає 25 157,35 гривень, з яких: 5 298,79 гривень заборгованість за тілом; 6 358,56 гривень заборгованість за несплаченими відсотками, 9 500,00 грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При цьому, діючи в межах своїх прав, позивач самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог , позивач не бажає стягувати з відповідача 9 500,00 грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), та заявляє про стягнення заборгованості за кредитним договором 11 657,35 гривень, з яких: 5 298,79 гривень заборгованість за тілом; 6 358,56 гривень заборгованість за несплаченими відсотками та просить суд стягнути заборгованість за Договором в розмірі 11 657,35 гривень, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечує про ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через направлення судових документів поштою , в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Через канцелярію суду подав заяву про те, що він брав тіло кредиту 5 200 грн., деякий час він сплачував відсотки приблизно шість місяців, у нього не було можливості сплачувати відсотки та позивач почав нараховувати йому великі відсотки. Він заперечує сплачувати відсотки та пеню , але не відмовляється виплатити тільки тіло кредиту частково.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 07 жовтня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитний договір №8803933 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 19 000,00 гривень строком на 360 днів на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі базової процентної ставки 2 333,95% річних , стандартна процентна ставка 1,00 % в день.

Кредитний договір №8803933 від 25.02.2025 укладений в електронній формі, за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора- С8515.

Також 25.02.2025 відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту до Договору №8803933 від 25.02.2025, який містить інформацію, щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача . Відповідно до договору загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 87 400,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження№ 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС Україна », надав всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, та шляхом використання одноразового ідентифікатора С8515 , підписав електронний кредитний №8803933 від 25.02.2025, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання .

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір №8803933 від 25.02.2025 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, між сторонами правовідносини, що регулюються ЦК України, Законом України «Про електрону комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис» та Законом України «Про споживче кредитування»

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало 25.02.2025 року ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 19 000,00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 444111-ХХХХ-8516, номер якої зазначено при укладанні договору . Зарахування коштів на рахунок відповідача також підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк».

Згідно розрахунку позивача розмір заборгованості станом на 16.04.2025 року за кредитом складає 25 157,35 гривень, з яких: 5 298,79 гривень заборгованість за тілом; 6 358,56 гривень заборгованість за несплаченими відсотками, 9 500,00 грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні грошові кошти. Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість.

Відповідач не оспорював фактів укладання кредитного договору №8803933 від 25.02.2025отримання кредитних коштів за даним договором в сумі 19 000 гривень, а також невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту.

Між ТОВ «АВЕНТУС Україна » та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03032026 від 03.03.2026. У відповідності до умов договору факторингу , ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором №8803933,укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8803933 від 25.02.2025 року у розмірі 21 157,35 грн.. Після отримання права вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», відповідач наявну за ним заборгованість так і не погасив.

Розмір заборгованості за розрахунком позивача станом на момент подачі позовної заяви за кредитом складає 25 157,35 гривень, з яких: 5 298,79 гривень заборгованість за тілом; 6 358,56 гривень заборгованість за несплаченими відсотками, 9 500,00 грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач не бажає стягувати з відповідача 9 500,00 грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), та заявляє про стягнення заборгованості за кредитним договором 11 657,35 гривень, з яких: 5 298,79 гривень заборгованість за тілом; 6 358,56 гривень заборгованість за несплаченими відсотками.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено , що відповідач отримав кредит в сумі 19 000,00 грн.

В той же час, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Як встановлено судом, розмір тіла кредиту, який наданий позичальнику позикодавцем становить 19 000 грн. В той же час, розмір нарахованих процентів за умовами договору, складає за договором 68 400 грн., що в декілька разів перевищує розмір тіла кредиту, що відповідач вважає несправедливими умовами договору і про це заявляє суду.

Дійсно, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд встановив, що умови договору дають право на нарахування відсотків, розрахунок позивача відповідає умовам договору, але сума нарахованих відсотків у розмірі 68 400,00 грн є значною (майже в 3,6 разів більша суми тіла кредиту), що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

З огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, суд вважає за необхідне визначити суму відсотків відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 50 % суми кредиту у розмірі 9 500,00 грн. з розрахунку 19 000,00 грн.х 50 % = 9 500,00 грн.

Загальна вартість кредиту становить 19 000,00 грн. + 9 500,00 грн. =28 500,00 грн.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем за кредитним договором сплачено 24 430 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та підтверджується позивачем у позові .

З огляду на наведене позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача за кредитним договором №8803933 від 25.02.2025 року в сумі 4 069,08 грн. з розрахунку 28 500,00 грн.- 24 430,92 грн. = 4069,08 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України- визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 443,70 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді пропорційно задоволеним позовним вимогам- 34,91 % .

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 929,44 грн, які у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам- 34,91 %.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,12,76,141,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.261,509,525,526,530,551,625,1050,1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» ( 01133 м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163), заборгованість за кредитним договором №8803933 від 25.02.2025 у розмірі 4 069 (чотири тисячі шістдесят дев`ять ) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133 м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у розмірі 929,44 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 443,70 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя І.В. Корнєєва