Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №173/3441/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3441/26

Номер провадження1-кп/173/248/2026

В И Р О К

іменем України

09 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046430000052 від 01.08.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-ВСТАНОВИВ:

18 липня 2026 року, приблизно о 16 години 00 хвилин, ОСОБА_4 прибув до місця проживання ОСОБА_6 , а саме на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де між ним та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт.

Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи в зазначений час у вказаному місці, діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 на відстань витягнутої руки та намагався нанести останньому удари руками.

У той же час, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 схопив його за руки. Однак, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , наніс останньому один удар правою ногою в область грудної клітини, внаслідок чого ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав на коліна, вдарившись об поверхню ґрунту.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер та суспільно небезпечні наслідки своїх дій, наніс ОСОБА_6 , який перебував у положенні стоячи на колінах, ще два удари лівою ногою в праву частину тулуба, а саме в область правої пахвової ділянки, та один удар лівою ногою в область правого стегна, завдавши останньому тілесних ушкоджень.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , згідно з висновком експерта 951-Е від 11.08.2026, спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини з переломом 6-го ребра по середньо-пахвовій лінії праворуч та синцем на тулубі в цій ділянці; синця на правому стегні, синця та садна на лівій нижній кінцівці. Ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини з переломом 6-го ребра по середньо-пахвовій лінії праворуч та синцем на тулубі в цій ділянці - відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як зазвичай викликаючи тривалий розлад здоров`я більш 21 дня /строк зрощення кісткової тканини становить понад 21-ну добу (п.п.2.2.2 Наказ № 6 , МОЗ України від 17.01.1995 року). Ушкодження у вигляді синця на правому стегні, синця та садна на лівій нижній кінцівці - відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки (п.п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р). Ушкодження виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, предметів, характерологічні властивості якого (яких) не відобразились. Враховуючи характер ушкоджень, процеси їх загоєння, давність їх утворення близько 2-х діб на момент огляду. Враховуючи характер, локалізацію та кількість ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , йому було спричинено не менше ніж по одній травматичній дії в ділянки: тулуба, правої нижньої кінцівки, лівої нижньої кінцівки.

Між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 22 вересня 2026 року укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно п. 2 угоди ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України погоджено звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з іспитовим строком.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити, речовий доказ знищити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити.

Потерпілий в підготовче судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд угоди без його участі.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є не тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника, за згодою потерпілого, може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить ні чим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 22 вересня 2026 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 22 вересня 2026 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.

Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Судом враховано, що ОСОБА_4 критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, одружений, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

За таких обставин, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік з застосуванням до нього ст. 75 КК України є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачен ого обов`язки передбачені ст. 76 КК України та надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника, за згодою потерпілого відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід не обирався і на теперішній час відсутні підстави для його обрання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 22 вересня 2026 року укладену між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Нагляд за засудженим ОСОБА_4 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1