Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №173/1157/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1157/26

Провадження №2/173/1373/2026

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьова К.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", представник позивача Ванжа Надія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", представник позивача Ванжа Надія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 15.09.2014 та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

Таким чином, з моменту підписання відповідачем заяви, між Банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.

05.07.2018 Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 210000 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку - НОМЕР_1 , строк дії – 07/21, тип -MasterCard World Black Edition. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.

Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка - НОМЕР_2 , строк дії – 07/22, тип - MasterCard World Black Edition; кредитна картка - 5221191100692663, строк дії – 06/23, тип - MasterCard World Black Edition; кредитна картка - 5221191100755098, строк дії – 10/23, тип - MasterCard World Black Edition; кредитна картка - 5221191100893899, строк дії – 04/24, тип - MasterCard World Black Edition.

В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 36 % річних.

Далі, у процесі користування рахунком 12.05.2025 р. відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку - НОМЕР_3 , строк дії – 04/32, тип - Digital World Black Edition, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля. При цьому, на момент підписання зазначеної вище заяви заборгованість відповідача становила 178327,04 грн.

Починаючи з 12.05.2025 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 36%. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 40364,65 грн.

У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії РФ, Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.

Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 11.03.2026 р. має заборгованість у розмірі 198147,71 грн., яка складається з наступного: - 157783.06 грн. - заборгованість за тілом кредиту, - 40364.65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

16 червня 2026 року позивачем заявлено вимогу про зменшення позовних вимог до 143847 грн. 71 коп.

24 липня 2026 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 105397 грн. 71 коп., яка складається з: 65033 грн. 06 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 40364 грн. 65 коп. – заборгованість за простроченими відсотками.

14 вересня 2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем за договором б/н від 15 вересня 2014 року, заборгованість за яким залишається у розмірі 61397 грн.71 коп., яка складається з наступного: 21033 грн. 06 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 40364 грн. 65 коп. – заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 30 квітня 2026 року прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позивачем надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Проте судова кореспонденція повернулась на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).

В судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.

За приписами ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.10.2026 постановлено розгляд справи проводити у заочному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дослідивши позиції сторін, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву № б/н від 15.09.2014 та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується копією відповідної Анкети-заяви, що містить особисті данні відповідача та містить підписи сторін, долученої до матеріалів справи.

До матеріалів справи позивачем долучено Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , відповідно до якої кредитний ліміт останній раз зменшено 03 листопада 2025 року.

Згідно з Довідкою № 0000005342122708 від 16.03.2026 відповідачу після підписання Договору № бн від 15.09.2014 видано кредитні картки – НОМЕР_1 від 05 липня 2018 року, НОМЕР_2 від 15 липня 2019 року, 5221101100692663 від 03 липня 2020 року, 5221191100755098 від 15 жовтня 2020 року, 522110110893899 від 28 квітня 2021 року, 5221191200894862 від 12 травня 2025 року.

12 травня 2025 року Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку - НОМЕР_3 , строк дії – 04/32, тип - Digital World Black Edition з процентною ставкою 36 % річних, яку Відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.

Відповідач ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві, де є певні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Судом встановлено, що підписана відповідачем заява складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердив свою згоду на отримання послуг з надання кредиту та кредитний договір, шляхом складання зазначеного вище документу, був укладений у належній письмовій формі.

Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості та випискою за рахунком вбачається, що відповідачем було активовану видану йому картку та останній активно користувався виданою йому кредитною карткою, отримував кредитні кошти та періодично вносив грошові суми на погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, тобто відповідач фактично виконував умови укладеного договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відмова, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З розрахунку заборгованості за Договором бн від 15.09.2014 вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами та періодично сплачувала заборгованість.

Станом на 11 березня 2026 року заборгованість відповідача становила 198147 грн. 71 коп., яка складалася з наступного: 157783.06 грн. - заборгованість за тілом кредиту, - 40364.65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. За весь період відповідачем погашено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 69018 грн. 13 коп., 26861 грн.14 коп. – погашена заборгованість за нарахованими відсотками, 5999 грн. 80 коп., що також підтверджується копією виписки за договором бн від 15.09.2014 за період з 05.07.2018 р. по 16.03.2026 р.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором бн від 15.09.2014, поданої разом із заявою про зменшення позовних вимог від 16 червня 2026 року, станом на 27 травня 2026 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 143847 грн. 71 коп.

Частково погасивши заборгованість, станом на 09 липня 2026 року, заборгованість відповідача перед позивачем становила 105397 грн. 71 коп., що підтверджується копією відповідного розрахунку заборгованості.

З розрахунку заборгованості за Договором б/н від 15.09.2024 р., долученим позивачем разом із заявою про зменшення позовних вимог від 14 вересня 2026 року, вбачається, що 20 липня 2026 року у сумі 10000 грн., 31 липня 2026 року у сумі 19000 грн. та 23 серпня 2026 року у сумі 15000 грн. відповідачем на рахунок заборгованості сплачено грошові кошти, відповідно до чого станом на 02 вересня 2026 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 61397 грн. 71 коп., яка складається з: 21033 грн. 06 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 40364 грн. 65 коп. – заборгованість за простроченими відсотками.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Водночас суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України).

Разом з цим відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку, в судове засідання не з`явилася, свої пояснення по справі не надала. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач була позбавлена можливості у порядку частини 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об`єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Водночас за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надала належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надала доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, суд встановив, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе обов`язки, позовні вимоги належить задовольнити з урахуванням наведеного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2662 грн. 40 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", представник позивача Ванжа Надія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 15.09.2014 у розмірі 61397 (шістдесят одна тисяча триста дев`яносто сім) грн.71 коп., яка складається з:

- 21033 грн. 06 коп. – заборгованість за тілом кредиту,

- 40364 грн. 65 коп. – заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570) - 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Кожевник