Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №199/15196/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/15196/26

(1-кп/199/1564/26)

ВИРОК

іменем України

09.10.2026 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження № 12026042220000853 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2026, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Горлівка Донецької області, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйонно-тактичної групи військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 та фактично проживаючого у квартирі АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-28.01.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра за ч.1,4 ст.358 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 3 місяці.

-14.05.2025 Індустріальним районним судом м. Дніпра за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.3 ст.413 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Епізод 1

Судом визнано доведеним, що солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби, який перебуває на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйонно-тактичної групи військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 30 травня 2026 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка розташована у населеному пункті АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 29 червня 2026 року.

29 червня 2026 року під час відпрацювання території обслуговування Амур-Нижньодніпровського району, за адресою: місто Дніпро, вулиця Решетилівська, 20, співробітниками поліції ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, був зупинений солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого було доставлено до ВП № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра), у зв`язку з чим злочин було припинено.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Епізод 2.

Далі, солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйонно-тактичної групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», у порушення вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 13, 14, 15 «Положення про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225, п.3.1.9. наказу МОУ № 300 від 16.07.1997 року, порушуючи порядок та умови зберігання військового майна, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 , 30 травня 2026 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка розташована у населеному пункті АДРЕСА_3 , маючи при собі ввірене йому військове майно, діючи із кримінальною протиправною недбалістю не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи в умовах воєнного стану, не вжив належних заходів щодо контролю за ввіреним йому військовим майном, а саме:1). костюм вітровологозахисний у кількості одного к-ту вартістю 536 гривень 25 копійок;2). чоботи гумові у кількості однієї пари вартістю 286 гривень 39 копійок; 3). сумка транспортна індивідуальна у кількості однієї одиниці вартістю 1 062 гривень 00 копійок; 4). мішок спальний у кількості одного к-ту вартістю 2 646 гривень 64 копійкок; 5). чохол для шолома бойового балістичний у кількості однієї одиниці вартістю 238 гривень 12 копійок; 6). шолом бойовий балістичний у кількості однієї одиниці вартістю 5 001 гривень 83 копійки; 7). бронежилет модульний у кількості одного к-ту вартістю 18 676 гривень 00 копійок; 8). балаклава у кількості однієї одиниці вартістю 200 гривень 00 копійок;9). костюм спеціальний зимовий у кількості одного к-ту вартістю 855 гривень 00 копійок;10). рукавички захисні у кількості однієї пари вартістю 195 гривень 00 копійок; 11). ремінь розвантажувальний тактичний захисний у кількості однієї одиниці вартістю 669 гривень 86 копійок; 12). рюкзак бойовий індивідуальний у кількості однієї одиниці вартістю 894 гривень 67 копійок; 13). сумка-підсумок бойова-Г у кількості однієї одиниці вартістю 283 гривень 35 копійок; 14). сумка-підсумок бойова-А у кількості однієї одиниці вартістю 292 гривень 17 копійок, що призвело до їх втрати та спричинило матеріального збитку військовій частині НОМЕР_1 , на загальну суму 31 837 гривень 28 копійок.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у втраті ввірених для службового користування предметів технічного постачання, іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання, вчинене в умовах воєнного стану кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 у суді.

Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно залишив місце розташування підрозділу із ввіреним йому майном, яке в подальшому втратив. Був затриманий працівниками поліції 29.06.2026

В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою всіх учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження, кожен окремо, правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за:

- ч. 5 ст. 407 КК України, як такі, що виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 3 ст. 413 КК України, як такі, що виразились у втраті ввірених для службового користування предметів технічного постачання, іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд відносить щире каяття, визнання вини, обвинуваченим до обставин, що пом`якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження кримінальних правопорушень. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 , кримінальних правопорушень, які скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого та нетяжкого кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, раніше судимий, за вироком Індустріального районного суду м. Дніпра від 14.05.2025 за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185, 75 КК України.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

Вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст.70, ст.71 КК України, задовольнити цивільний позов в повному обсязі, позицію обвинуваченого який просив суворо його не карати, також суд враховує наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, дані про особу, суд вважає за необхідне призначити покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.5 ст. 407, ч.3 ст.413 КК України із застосуванням вимог ст. ст. 70, 71 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 виключно в умовах ізоляції від суспільства із реальним відбуванням покарання, враховуючи схильність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки кримінальне правопорушення за даним вироком він вчинив в період невідбутого покарання за вироком Індустріального районного суду міста Дніпра, наведене вказує на систематичність злочинних дій ОСОБА_3 та небажання точно і неухильно додержуватися законів України.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Так, у межах даного кримінального провадження прокурор Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 в інтересах Військової частини НОМЕР_1 подав цивільний позов до ОСОБА_3 , у якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Військової частини НОМЕР_1 на відшкодування понесеної матеріальної шкоди у розмірі 31 837,28 гривень. В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив, що солдат ОСОБА_3 вчиненим кримінальним правопорушенням завдав збитків військовій частині НОМЕР_1 .

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав у повному обсязі.

Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням … завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого …, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальним правилом ст.ст. 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зважаючи на викладене, цивільний позов прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 в інтересах Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 31 837,28 грн. підлягає задоволенню повністю.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.407, ч.3 ст.413 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.5 ст.407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч.3 ст.413 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два ) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_3 , за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду міста Дніпра від 14.05.2025, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.357, ч.4 ст. 185 КК України, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, тобто з 29.06.2026

Цивільний позов прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 в інтересах Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 31 837,28 гривень – задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) завдану матеріальну шкоду в сумі 31 837,28 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять сім гривень 28 копійок) гривень.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_5