Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №947/20281/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20281/26

Провадження № 2/947/4935/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09.10.2026 м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (далі також – позивач) до ОСОБА_1 (далі також – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 94215428 від 24.01.2025 в розмірі 15 145,20 грн, з яких: 3 000 грн за тілом кредиту, 10 195,20 грн за процентами, 450 грн комісії, 1 500 грн штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу перераховано на його платіжну картку кредитні кошти. Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач заборгованість у виді тіла кредиту, процентів за користування останнім та інших платежів не повернув, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.05.2026 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач, належним чином повідомлений, відзив до суду не направив. Відтак суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами та винести заочне рішення по суті спору. Будь-яких заперечень від позивача/відповідача про ухвалення заочного рішення у справі не надходило.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що 24.01.2025 між ТОВ «ФК ««Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 94215428 в електронній формі, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту – 360 днів, процентна ставка диференційована – 0,8 %, 0,96 % в день.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов`язання не виконав, суму кредиту та нараховані проценти не повернув.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 145,20 грн, з яких: 3 000 грн за тілом кредиту, 10 195,20 грн за процентами, 450 грн комісії, 1 500 грн штрафу.

Мотиви прийнятого рішення

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону)

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з приписами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору чи вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за цим договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та матеріали справи, суд доходить висновку, що зібрані у справі докази у поєднанні з означеними приписами норм права вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме стягнення з відповідача боргу за кредитним договором у виді тіла кредиту та процентів за користування ним.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, розпочав діяти воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та дії наразі.

Отже підстав для стягнення штрафних санкцій з відповідача та додатково коштів, як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, не має.

Нарахування комісій та зарахування сплачених коштів на їх погашення суд уважає незаконним, позаяк кредитний договір не містить детального переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати додатково комісію є нікчемними відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 (постанова від 06.11.2023).

Відтак підстав для стягнення комісійних платежів також не вбачається.

Судові витрати

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 13 195,20 грн, що становить 87,12 % від ціни позову, відтак судові витрати, які належить стягнути з відповідача становлять 2 319,61 грн (2 662,40 х 87,12 % / 100 %).

Між ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» та Адвокатом об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги № 0207 від 02.07.2025. Обсяг наданих послуг адвоката та їх вартість відображено у акті приймання-передачі наданих послуг № 1778 від 09.03.2026 в розмірі 8 000 грн. Даних про оплату наданих послуг не надано.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що стягнення з відповідача суми в розмірі 1 500 грн буде пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ № 43561909, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за кредитним договором № 94215428 від 24.01.2025 в розмірі 13 195,20 грн, з яких: 3 000 грн за тілом кредиту, 10 195,20 грн за процентами, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 319,61 грн та правничої допомоги розмірі 1 500 грн.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: К. А. Цирфа