Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №398/4787/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4787/26

провадження №: 3/398/887/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

20 липня 2026 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715836 від 10.07.2026 року, 10 липня 2026 року о 14 годині 40 хвилин в м. Олександрія, просп. Соборний, 88 водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Nissan, д.н.з. НОМЕР_3 , на регульованому світлофорним об`єктом перехресті, рухаючись на дозволяючий для руху зелений сигнал світлофора, при розвороті не впевнилась в безпечності свого маневру та не надала перевагу в русі автомобілю Hyundai, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. У протоколі зазначено, що ОСОБА_3 порушила п. 16.6 Правил дорожнього руху України (далі — ПДР) та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала шлюб (актовий запис про шлюб № 277 від 22.06.2013 року) і після реєстрації шлюбу має прізвище ОСОБА_5 . Протокол про адміністративне правопорушення складено за дошлюбним прізвищем на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 , виданого 06.05.2008 року. Особу, щодо якої складено протокол, встановлено достовірно.

У судовому засіданні 11.08.2026 р. ОСОБА_6 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнала та надала суду пояснення щодо обставин події. Зокрема, ОСОБА_3 пояснила, що 10 липня 2026 року близько 14 години 40 хвилин вона керувала автомобілем NISSAN, д.н.з. НОМЕР_3 , у якому також перебували її двоє дітей. Перед початком здійснення маневру розвороту вона стояла на червоний сигнал світлофора на проспекті Соборному в м. Олександрії. Дочекавшись ввімкнення зеленого сигналу світлофора, вона розпочала рух та виїхала на перехрестя з вулицею Софіївською для здійснення маневру розвороту. Безпосередньо перед виконанням розвороту, перебуваючи на перехресті, ОСОБА_3 зупинилася з метою оцінки дорожньої обстановки та перевірки наявності зустрічного транспорту. Подивившись у напрямку зустрічної смуги руху (праворуч від себе), вона помітила зустрічний автомобіль HYUNDAI під керуванням ОСОБА_4 , який у цей момент знаходився на значній та безпечній відстані — на початку проспекту Соборного, ближче до кільцевої розв`язки. Оцінивши дорожню обстановку, ОСОБА_7 дійшла висновку, що відстань до зустрічного автомобіля є більш ніж достатньою для безпечного здійснення маневру без створення будь-яких перешкод зустрічному транспорту за умови дотримання останнім встановленого у місті швидкісного режиму. При нормальній швидкості руху зустрічний автомобіль не міг так швидко доїхати до перехрестя. Переконавшись у безпечності, ОСОБА_7 розпочала маневр розвороту з нульової швидкості, виконуючи його плавно та обережно на низькій швидкості близько 5 км/год. ОСОБА_7 стверджує, що маневр розвороту нею було повністю та спокійно завершено, після чого вона вирівняла свій автомобіль NISSAN і вже безпосередньо рухалася прямо по проспекту Соборному в попутному напрямку (у бік виїзду з міста), поступово набираючи швидкість приблизно до 10 км/год. У цей момент вона раптово почула автомобільний звуковий сигнал позаду. Оскільки в салоні її автомобіля перебували двоє дітей, ОСОБА_7 , намагаючись зорієнтуватися в обстановці та з`ясувати джерело і причину подачі звукового сигналу, застосувала гальмування, внаслідок чого швидкість її автомобіля знизилася приблизно до 5 км/год. Одразу після цього відбувся удар у задню частину її автомобіля NISSAN від автомобіля HYUNDAI під керуванням ОСОБА_4 . ОСОБА_7 наголосила суду, що оскільки зіткнення відбулося безпосередньо в задню частину її транспортного засобу (а не в бічну), це об`єктивно свідчить про те, що маневр розвороту на перехресті нею було повністю завершено до моменту контакту, і зіткнення стало наслідком недотримання водієм зустрічного автомобіля HYUNDAI швидкісного режиму та безпечної дистанції. На її думку, водій ОСОБА_4 рухався із занадто високою швидкістю та не вжив своєчасних заходів для безпечного уповільнення чи об`їзду її автомобіля, хоча мав для цього достатній простір і час. Також ОСОБА_7 наголосила на тому що про перевищення водієм автомобіля HYUNDAI швидкості вказують сліди його гальмування на дорозі, що зафіксовані на відеозаписі, а також частково відображені у схемі ДТП. На момент складання схеми пішов дощ, тому частину сліду не було вилдно і гальмівний слід, зафіксований у схемі є меншим, ніж той що відображений на відеозаписі. ОСОБА_7 просила призначити судову автотехнічну експертизу та долучити до матеріалів справи оптичний диск із відеозаписом камери спостереження торговельного центру (файл «дтп плаза»).

За клопотанням ОСОБА_8 долучено до матеріалів справи оптичний диск з відеозаписом “ДТП Плаза” .

У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 – адвокат Горбунов Р.В. підтримав письмові пояснення потерпілого та наполягав на винуватості водія ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Представник пояснив суду, що матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП, складені працівниками поліції належним чином, містять достатньо доказів порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України. Письмові пояснення потерпілого є послідовними та повністю спростовують версію подій, надану ОСОБА_3 . Інших додаткових пояснень по суті дорожньо-транспортної пригоди представник потерпілого адвокат Горбунов Р.В. суду не надав. Представник заперечував проти клопотання про призначення експертизи, оскільки наявні в матеріалах справи письмові докази, є цілком достатніми для встановлення обставин події. Він вважає, що відповідно до вимог Правил дорожнього руху України обов`язок водія, який виконує розворот, надати дорогу зустрічним транспортним засобам, що рухаються прямо, є безумовним і мав виконуватися водієм Nissan ОСОБА_7 незалежно від того, з якою саме швидкістю рухався зустрічний автомобіль Hyundai під керуванням ОСОБА_4 . Відтак, будь-які посилання ОСОБА_7 на перевищення швидкості іншим учасником дорожнього руху не звільняють її від обов`язку надати дорогу зустрічному автомобілю, не спростовують факту порушення нею ПДР та її винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а отже, проведення експертизи для з`ясування швидкості руху зустрічного автомобіля є недоцільним.

Постановою суду від 11 серпня 2026 року у справі призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі — КВ КНДІСЕ).

У судовому засіданні 09 жовтня 2026 року ОСОБА_7 послалася на висновок експерта, за яким водій автомобіля Hyundai рухався зі швидкістю близько 67 км/год і при русі з допустимою швидкістю мав технічну можливість уникнути зіткнення. Вона зазначила, що згідно з п. 1.4 ПДР мала право розраховувати на те, що зустрічний водій дотримуватиметься швидкісного режиму, а при дозволеній швидкості він не доїхав би до неї, і вона завершила б маневр без перешкод йому. Просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Представник потерпілого адвокат Горбунов Р.В. у судовому засіданні 09 жовтня 2026 року зазначив, що експерт встановив невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам п. 10.1 та 16.6 ПДР і їх причинний зв`язок з ДТП. На його думку, вона бачила зустрічний автомобіль, не могла знати його швидкості і тому мала його пропустити; якби вона не здійснювала розвороту, зіткнення не сталося б. Експерт надав технічну оцінку, а правові висновки робить суд. Просив визнати ОСОБА_7 винною.

Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання 09 жовтня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, його інтереси представляв адвокат. Учасники провадження не заперечували проти розгляду справи за його відсутності.

Судом досліджено такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 7155836 від 10.07.2026 року, в якому викладені обставини вчинення і фіксації правопорушення;

- схему місця ДТП від 10.07.2026 року, підписану обома водіями без зауважень, у якій відображено напрямок руху транспортних засобів, місце зіткнення, їх розташування після ДТП та слід гальмування автомобіля Hyundai довжиною 21 м;

- письмові пояснення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до яких вона зазначила, що 10.07.2026 року близько 14 год 40 хв вона керувала т.з. NISSAN, д.н.з. НОМЕР_3 , рухалась в м. Олександрія по просп. Соборному в бік площі Соборна та на перехресті з вулицею Софіївська вона здійснила розворот, після чого відчула удар ззаду . Розворот здійснювала не заважаючи іншим транспортним засобам дорожнього руху так як автомобіль, котрий рухався в попутному напрямку був на достатній відстані від неї. На її думку автомобіль марки Hyundai д.н.з. НОМЕР_4 , котрий здійснив зіткнення з її т.з. не дотримався безпечної швидкості руху, оскільки знаходився близько 100 м до перехрестя. Внаслідок ДТП т.з. отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Травмованих немає. Вину не визнає , правил дорожнього руху не порушувала.

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до яких він пояснив, що 10.07.2026 р. близько 14 год 40 хв він керував т.з. Hyundai д.н.з. НОМЕР_4 в м. Олександрія по просп. Соборному, рухався від площі до вул. Софіївська та в цей час в попутному йому напрямку рухався т.з. марки NISSAN д.н.з. НОМЕР_3 та почав здійснювати розворот на перехресті з вул. Софіївська, при цьому не надавши йому переваги в русі. він почав гальмувати та сигналити їй, проте вона продовжила рух далі, незважаючи на те, що він їй сигналив, та, можливо, на його думку, вона здійснила повну зупинку, внаслідок чого він не встиг загальмувати та здійснив зіткнення з вищевказаним т.з. Внаслідок ДТП т.з. отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Травмовані відсутні.

- довідку Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області № 94331-2026 від 17.07.2026 року відповідно до якої повідомлено, що відповідно до Інформаційно-комунікаційної системи “ІП НПУ”, підсистеми НАІС, “Посвідчення”, відомості про отримання посвідчення водія наявні: посвідчення водія українське ПВВ 143937, термін дії з 06.05.2008, водій: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- відеозапис “ДТП Плаза” на оптичному диску, на якому зафіксовано механізм розвитку ДТП , що сталася 10.07.2026 р. за участі автомобіля NISSAN QASHQAI реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіля Hyundai SANTA FE реєстраційний номер НОМЕР_4 .

- роздруківку з додатку “Дія” Актового запису про шлюб № 277 від 22.06.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб, прізвище після шлюбу - ОСОБА_5 .

- копією Витягу з Реєстру Кропивницької міської територіальної громади № 2026/010741831 від 29.06.2026 р., відповідно до якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У висновку експерта № 985/26-27 зроблено такі висновки:

1. В умовах розглянутої події під час руху автомобіля Hyundai Santa Fe перед місцем ДТП в полі зору відеокамери його швидкість складала близько 67 км/год.

2. В дорожній обстановці, що передувала ДТП, дії водія автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 регламентувалися вимогами пп. 10.1 та 16.6 ПДР.

3. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Hyundai Santa Fe ОСОБА_4 , що мали бути спрямовані на забезпечення безпеки та на можливість запобігання ДТП, регламентувалися вимогами п. 12.3, 12.4 і 12.9 (б) ПДР.

4. В розглянутій дорожній обстановці, діючи згідно з вимогами пп. 10.1 та 16.6 ПДР, водій автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 мала технічну можливість уникнути створення умов, що привели до зіткнення.

5, 10, 11. В розглянутій дорожній обстановці при своєчасному виконанні вимог п. 12.3 ПДР (застосувавши екстрене гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху) та при русі з припустимою швидкістю (виконуючи вимоги п. 12.4 і 12.9 (б) ПДР) водій автомобіля Hyundai Santa Fe ОСОБА_4 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення і мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Nissan Qashqai.

6. В розглянутих дорожніх умовах дії водія автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 не відповідали вимогам пунктів 10.1 та 16.6 ПДР.

7. В розглянутих дорожніх умовах дії водія автомобіля Hyundai Santa Fe ОСОБА_4 не відповідали вимогам пунктів 12.4 та 12.9 (б) ПДР.

8. Невідповідні вимогам пунктів 10.1 та 16.6 ПДР дії водія автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з фактом ДТП.

9. Невідповідні вимогам пунктів 12.4 та 12.9 (б) ПДР дії водія автомобіля Hyundai Santa Fe ОСОБА_4 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з фактом ДТП.

Досліджуючи відеозапис, експерт встановив, що ознак порушення неперервності запису немає, а запис придатний для технічного аналізу механізму ДТП. На записі автомобіль Nissan, не зупиняючись, виїжджає на проїзну частину зустрічного напрямку; автомобіль Hyundai з`являється в кадрі та починає екстрене гальмування; з моменту виїзду Nissan на смугу руху Hyundai (кадр 1241) до зіткнення (кадр 1309) минає близько 3,4 секунди.

У дослідницькій частині висновку експерт встановив, що слідам гальмування автомобіля Hyundai Santa Fe довжиною 21 м відповідає швидкість руху близько 64…67 км/год, що узгоджується з розрахунком швидкості за відеозаписом (близько 67 км/год). За даними відеозапису «рух автомобіля Nissan Qashqai з моменту створення небезпеки для руху водію автомобіля Hyundai Santa Fe до моменту зіткнення тривав біля 3,4 секунди», а «в момент, коли водію автомобіля Hyundai Santa Fe була створена небезпека для подальшого руху, автомобіль Hyundai Santa Fe знаходився на відстані близько 63 м від місця, де в подальшому відбулося зіткнення». Для зупинки автомобіля Hyundai Santa Fe при його русі з припустимою швидкістю 50 км/год та застосуванні екстреного гальмування «необхідна відстань біля 31…32 м», тому водій Hyundai, «виконуючи вимоги п. 12.4 та 12.9 (б) ПДР (рухаючись з припустимою для даних дорожніх умов швидкістю) та виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР (своєчасно застосувавши гальмування з моменту виникнення небезпеки) мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення і, тим самим, мав можливість уникнути даної ДТП».

Оцінюючи дії водія автомобіля Nissan Qashqai, експерт зазначив: «Рух автомобіля Hyundai Santa Fe зі швидкістю, яка перевищувала припустиму, міг позбавити можливості інших учасників дорожнього руху правильно оцінити дорожню обстановку. При цьому, для даної дорожньої обстановки, що передувала ДТП, методами автотехнічної експертизи не можливо оцінити, чи міг водій автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 визначитись з характером (швидкістю) руху автомобіля Hyundai Santa Fe, а тому дії водія автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 оцінюються експертом в контексті технічних вимог ПДР».

Щодо причинно-наслідкового зв`язку експерт вказав: «Рішення питання про причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) водія та виникненням ДТП є прерогативою особи (органу), що призначила експертизу. Даного виду питання вирішуються всебічним аналізом як висновків експертів, так і інших матеріалів провадження. У компетенцію експерта-автотехніка входить лише встановлення технічної складової причинного зв`язку. При цьому експерт оперує поняттями необхідної умови виникнення події, а також необхідної та достатньої умови. Під необхідною умовою виникнення події розуміються ті дії учасника ДТП, які не відповідали нормам ПДР, але в той же час їх здійснення ще не гарантує настання події, тобто це ті дії, які створюють можливість виникнення ДТП (сприяють події), але для настання останньої тільки лише цих дій недостатньо. Необхідна та достатня умова виникнення події — це ті дії учасника ДТП, які не відповідали нормам ПДР, і які в сукупності з діями, кваліфікованими як необхідна умова, гарантують факт настання події. … Дії учасника події, кваліфіковані в ході експертної оцінки не тільки як необхідна, але і як достатня умова виникнення ДТП, з технічної точки зору являються безпосередньою причиною даної події».

Далі експерт зазначив: «Причиною пригоди є обставина, яка стала причиною виникнення обстановки, в якій водій автомобіля був би позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення. На підставі проведеного вище дослідження видно, що дії водія автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 по здійсненню маневру розвороту створили водію автомобіля Hyundai Santa Fe ОСОБА_4 небезпеку, яка потребувала від нього негайної відповіді — гальмування. При цьому, саме внаслідок руху з перевищеною швидкістю водій автомобіля Hyundai Santa Fe не зміг уникнути пригоди виконанням вимог пункту 12.3 ПДР. За умов же виконання вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР, тобто за умов застосування гальмування при русі з допустимою швидкістю, цей водій мав технічну можливість уникнути зіткнення».

Узагальнюючи дослідження, експерт дійшов висновку, що «невідповідні вимогам пунктів 10.1 та 16.6 ПДР дії водія автомобіля Nissan Qashqai ОСОБА_7 знаходяться в причинному зв`язку з пригодою, але не являються її причиною, бо створили лише необхідні умови виникнення небезпечної ситуації водію автомобіля; невідповідні вимогам пунктів 12.4 та 12.9 (б) ПДР дії водія автомобіля Hyundai Santa Fe ОСОБА_4 , з експертної точки зору, не тільки знаходяться в причинному зв`язку з пригодою, але й явилися її безпосередньою причиною, бо саме він хронологічно останнім у фактичних умовах її розвитку (при фактичних діях водія автомобіля) за умов руху з допустимою швидкістю мав технічну можливість уникнути зіткнення».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження, суддя дійшов таких висновків.

За змістом ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП суд зобов`язаний своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, висновок експерта, як і будь-який інший доказ (ст. 251 КУпАП), оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху охоплюється поняттям «кримінальне обвинувачення» у сенсі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому тягар доведення покладено на обвинувачення, і будь-який сумнів у доведеності вини має тлумачитися на користь особи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Склад цього правопорушення є матеріальним: його об`єктивна сторона включає (1) порушення конкретної вимоги ПДР, (2) шкідливі наслідки у вигляді пошкодження майна та (3) причинний зв`язок між ними; суб`єктивна сторона — вину у формі умислу або необережності (ст. 9–11 КУпАП). У науково-практичному коментарі до КУпАП зазначається, що шкідливі наслідки і причинний зв`язок є обов`язковими ознаками матеріальних складів проступків, а умовою відповідальності за ст. 124 КУпАП є «наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди» (Кодекс України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар / ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ін. — К.: Правова єдність, 2008; коментарі до ст. 9 та ст. 124).

Отже, для притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП недостатньо встановити, що вона була учасником ДТП і що її дії фізично передували зіткненню. Необхідно довести, що саме порушення нею конкретної вимоги ПДР спричинило пошкодження транспортних засобів і завдало майнової шкоди. Це питання є центральним у цій справі.

Теорія причинного зв`язку в деліктному праві найбільш глибоко розроблена наукою кримінального права, положення якої застосовні і до матеріальних складів адміністративних правопорушень, тим більше що порушення правил безпеки дорожнього руху саме по собі, у відриві від наслідків, є адміністративним правопорушенням, і тільки настання причинно пов`язаних з ним тяжких наслідків утворює склад кримінального правопорушення (Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — 4-те вид., перероб. і доп. — Х.: Право, 2010. — С. 171). За цим підручником, наслідки можуть бути поставлені у вину особі «лише за умови, що вони перебували в причинному зв`язку з її дією або бездіяльністю»; встановити причинний зв`язок означає констатувати, що шкідливий наслідок «викликаний діями даної особи, а не діями третіх осіб» (с. 129). Діяння перебуває у причинному зв`язку з наслідком лише тоді, коли воно передує наслідку в часі, є його необхідною умовою (без нього наслідок не настав би) і закономірно викликає його. При цьому «причинний зв`язок має місце лише у разі, коли діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання … наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови та фактори — дії інших осіб…» (с. 132). Наука також розрізняє необхідний і випадковий причинний зв`язок; наслідки, що настали за випадкового зв`язку, не ставляться особі у вину (с. 133).

У сталій практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо справ про порушення правил безпеки дорожнього руху, висновки якої щодо причинного зв`язку суд вважає застосовними за аналогією, сформульовано такі підходи:

- «причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками»; у разі ДТП за участю кількох водіїв необхідне «встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них» (постанова ВС від 16.10.2019 у справі № 163/1753/17);

- порушення ПДР умовно поділяються на такі, що самі собою не здатні викликати наслідки, і такі, що «виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали би»; суд повинен чітко зазначити, «які саме з цих порушень були причиною настання наслідків … а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли»; «при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку». У цій справі Верховний Суд визнав передчасним висновок про те, що порушення п. 10.1 ПДР водієм, який здійснював поворот ліворуч, перебуває в причинному зв`язку з наслідками, за наявності порушення ПДР іншим водієм (постанова ВС від 26.01.2021 у справі № 537/1916/18);

- суд погодився з оцінкою, за якою водій, що повертав ліворуч, «з огляду на п. 1.4 ПДР … мав розраховувати на додержання» іншим водієм встановленої заборони, і залишив без змін виправдувальний вирок (постанова ВС від 07.07.2020 у справі № 632/313/16-к);

- водночас те, що небезпеку для руху створено протиправною поведінкою іншого учасника руху (пішохода), саме по собі не звільняє водія від виконання вимог ПДР і не виключає його відповідальності, якщо наслідок був породжений власним порушенням водія (постанова ВС від 26.05.2020 у справі № 523/12810/15-к).

Застосовуючи ці положення до обставин справи, суддя виходить з таких міркувань.

На підставі схеми місця ДТП, пояснень учасників, відеозапису та висновку експерта суддя вважає встановленим, що 10.07.2026 року ОСОБА_7 на регульованому перехресті при зеленому сигналі світлофора виконала розворот і виїхала на проїзну частину зустрічного напрямку; зустрічний автомобіль Hyundai рухався в межах населеного пункту зі швидкістю близько 67 км/год, тобто з перевищенням максимально дозволеної швидкості 50 км/год (п. 12.4 ПДР); водій Hyundai застосував екстрене гальмування (слід юзу 21 м), проте сталося зіткнення передньою частиною Hyundai із задньою частиною Nissan, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Розрахунок швидкості Hyundai експерт здійснив двома незалежними методами (за відеозаписом і за слідом гальмування), результати яких узгоджуються, тому суддя не має підстав сумніватися у факті перевищення швидкості.

Суддя розмежовує технічну та правову складові питання про причинний зв`язок. Експерт за ст. 273 КУпАП залучається для роз`яснення питань, що потребують спеціальних знань: механізму ДТП, швидкостей, відстаней, технічної можливості запобігти зіткненню та технічної відповідності дій водіїв вимогам ПДР. Натомість питання про протиправність поведінки особи, наявність юридично значущого причинного зв`язку між порушенням ПДР і пошкодженням транспортних засобів, а також вини є правовими і вирішуються судом. Про це прямо зазначив і сам експерт у дослідницькій частині висновку. Тому висновки експерта № 6 і № 8 про те, що дії ОСОБА_7 «не відповідали» п. 10.1 та 16.6 ПДР і «з технічної точки зору» перебувають у причинному зв`язку з фактом ДТП, суддя оцінює саме як технічні висновки, а не як встановлення складу правопорушення. При цьому такий самий за змістом висновок № 9 експерт зробив і щодо дій водія Hyundai, тобто з технічної точки зору в причинному зв`язку з ДТП перебувають дії обох водіїв. За диспозицією ст. 124 КУпАП юридично значущим є причинний зв`язок між порушенням ПДР та пошкодженням транспортних засобів, а не з фактом ДТП, про який ідеться у висновках експерта № 8 і № 9. Оскільки пошкодження автомобілів є безпосереднім наслідком їх зіткнення, вирішальним є питання, чиє порушення було головною, визначальною умовою цього зіткнення.

Для правової оцінки вирішальне значення має зміст обов`язку, порушення якого ставиться особі у вину. Згідно з п. 16.6 ПДР, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. За визначенням п. 1.10 ПДР, «дати дорогу» — «вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість». Згідно з п. 10.1 ПДР перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Водночас за п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

З системного тлумачення цих норм випливає, що вимога «дати дорогу» не є абстрактною забороною здійснювати розворот за наявності будь-якого зустрічного транспортного засобу в полі зору. Вона порушується тоді, коли маневр за конкретної дорожньої обстановки «може примусити» водія, що має перевагу, змінити швидкість чи напрямок руху. Така оцінка здійснюється з позиції водія на момент прийняття рішення про маневр і з урахуванням його права, гарантованого п. 1.4 ПДР, розраховувати на дотримання зустрічним водієм встановленого швидкісного режиму, якщо дорожня обстановка не давала підстав для іншого висновку. Тому суддя не погоджується з доводом представника потерпілого про те, що обов`язок надати дорогу є безумовним і не залежить від швидкості зустрічного автомобіля: від цієї швидкості безпосередньо залежить, чи міг маневр примусити водія, що має перевагу, змінити швидкість. Від водія не можна вимагати передбачати будь-яке перевищення швидкості іншими учасниками руху, адже це нівелювало б право, передбачене п. 1.4 ПДР.

Доказів того, що дорожня обстановка давала ОСОБА_7 підстави усвідомити, що зустрічний автомобіль рухається з перевищенням швидкості, справа не містить. Експерт прямо зазначив, що методами автотехнічної експертизи неможливо оцінити, чи могла водій Nissan визначитися з характером (швидкістю) руху автомобіля Hyundai, а рух Hyundai зі швидкістю, що перевищувала припустиму, міг позбавити інших учасників руху можливості правильно оцінити дорожню обстановку. У зв`язку з цим експерт, діючи в межах своєї компетенції, оцінив дії ОСОБА_7 «в контексті технічних вимог ПДР». Питання ж про те, чи мала водій з огляду на п. 1.4 ПДР право розраховувати на дотримання зустрічним водієм швидкісного режиму, є правовим і вирішується судом. Тому висновок експерта № 6 суддя враховує як технічну оцінку, яка сама по собі не вирішує питання про протиправність маневру.

Аналогічно суддя оцінює і висновок експерта № 4 про те, що ОСОБА_7 «мала технічну можливість уникнути створення умов, що привели до зіткнення». З технічної точки зору ця можливість полягала в тому, щоб не починати розворот до проїзду автомобіля Hyundai. Однак відповідальність настає не за саму лише технічну можливість уникнути ДТП, а за порушення ПДР. Тому суттєвим є питання, чи був цей розворот протиправним за умови, що водій відповідно до п. 1.4 ПДР мала право розраховувати на рух зустрічного автомобіля з дозволеною швидкістю. На це питання висновок № 4 не відповідає і за своєю природою не повинен відповідати. Можливість, на яку вказав експерт щодо ОСОБА_7 , полягала у відмові від маневру, на безпечність якого вона мала право розраховувати відповідно до п. 1.4 ПДР, тоді як можливість водія Hyundai полягала у дотриманні безумовного обмеження швидкості.

Технічний аналіз експерта переконливо свідчить про те, що визначальним фактором зіткнення стала швидкість автомобіля Hyundai. Цей аналіз узгоджується зі схемою місця ДТП (слід гальмування 21 м) та відеозаписом і не спростований жодним іншим доказом. За висновками № 5, 10, 11 при русі з допустимою швидкістю та своєчасному гальмуванні водій Hyundai мав технічну можливість зупинити автомобіль до місця зіткнення: зупинний шлях при 50 км/год становив би 31–32 м, тоді як відстань до місця зіткнення в момент виникнення небезпеки була близько 63 м, тобто удвічі більша. Узагальнюючи дослідження, експерт кваліфікував дії ОСОБА_7 як такі, що «створили лише необхідні умови» виникнення небезпечної ситуації і «не являються її причиною», а дії водія Hyundai — як необхідну і достатню умову, тобто безпосередню причину ДТП. Хоча ці висновки сформульовані технічною мовою, вони є фактичною основою для застосування судом правового критерію «головної, визначальної умови» настання наслідку в ситуації, коли в причинний ряд втручаються дії іншої особи.

Довід представника потерпілого про те, що без розвороту зіткнення не сталося б, суддя оцінює критично. Він свідчить лише про те, що розворот був однією з необхідних умов події. Але так само зіткнення не сталося б і за дотримання водієм Hyundai встановленої швидкості. За таких умов сама лише констатація того, що без дій особи наслідок не настав би, не дає відповіді на питання, чиє порушення спричинило пошкодження транспортних засобів, і суд має застосувати критерій головної, визначальної умови та врахувати засаду п. 1.4 ПДР. За цим критерієм розворот, здійснений ОСОБА_7 , був лише умовою, яка сприяла зіткненню, але не його головною, визначальною умовою, яка неминуче призвела до зіткнення автомобілів.

Відеозапис не відображає, на якій відстані від перехрестя знаходився автомобіль Hyundai на момент початку маневру, адже цей автомобіль з`явився в полі зору камери лише після того, як автомобіль Nissan почав виїжджати на проїзну частину зустрічного напрямку. Інших доказів щодо відстані між автомобілями в цей момент, крім пояснень самої ОСОБА_7 (100–150 м), у справі немає; потерпілий у своїх поясненнях ні відстані, ні власної швидкості не зазначив.

Ураховуючи викладене, суддя доходить висновку, що не доведено самого порушення п. 16.6 ПДР, яке ставиться ОСОБА_7 у вину. Як зазначено вище, обов`язок «дати дорогу» порушується лише тоді, коли маневр може примусити водія, який має перевагу, змінити швидкість чи напрямок руху, а водій відповідно до п. 1.4 ПДР має право розраховувати на дотримання зустрічним водієм встановленої швидкості. Тому для доведення порушення необхідно встановити, що розворот створив би перешкоду автомобілю Hyundai і в тому разі, якби він рухався з дозволеною швидкістю. Таких доказів у справі немає. Відстань між автомобілями на момент початку маневру не встановлена ні схемою місця ДТП, ні відеозаписом, ні висновком експерта; потерпілий ні відстані, ні власної швидкості не зазначив; експерт вказав, що неможливо оцінити, чи могла ОСОБА_7 визначитися зі швидкістю автомобіля Hyundai. Єдиними відомостями про відстань є пояснення самої ОСОБА_7 , які іншими доказами не спростовані. За таких умов висновок про те, що маневр розвороту ОСОБА_7 примусив би водія Hyundai змінити швидкість і при дозволеній швидкості, був би лише припущенням. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, порушення ОСОБА_7 п. 16.6 ПДР, зазначене в протоколі, не доведене, що є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність складу правопорушення. Такий висновок не суперечить висновку експерта № 6 про невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам п. 10.1 та 16.6 ПДР. Експерт оцінював її дії за фактичної дорожньої обстановки, тобто з урахуванням фактичної (перевищеної) швидкості автомобіля Hyundai, і прямо зазначив, що оцінює їх «в контексті технічних вимог ПДР», оскільки методами автотехнічної експертизи неможливо встановити, чи могла ОСОБА_7 визначитися зі швидкістю цього автомобіля перед початком маневру розвороту. Питання ж про те, чи порушила вона п. 16.6 ПДР у правовому розумінні, тобто з урахуванням її права за п. 1.4 ПДР розраховувати на дотримання зустрічним водієм швидкісного режиму, експерт не вирішував і вирішувати не міг, оскільки воно є правовим і належить до компетенції суду.

Крім того, навіть якщо виходити з технічної оцінки експерта про невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам п. 10.1 та 16.6 ПДР, ці дії не були головною, визначальною умовою пошкодження транспортних засобів. Суддя вважає встановленим, що головною, визначальною умовою зіткнення автомобілів, а отже, і пошкодження транспортних засобів, був рух автомобіля Hyundai зі швидкістю близько 67 км/год, яка перевищувала дозволену в населеному пункті. Про це свідчить те, що при русі з дозволеною швидкістю водій Hyundai, застосувавши гальмування з моменту виникнення небезпеки, мав технічну можливість зупинитися до місця зіткнення, тобто зіткнення не сталося б. Розворот, здійснений ОСОБА_7 , лише створив умови для виникнення небезпечної ситуації і був однією з умов, що сприяли зіткненню, але не його головною, визначальною умовою. Отже, між діями ОСОБА_7 і пошкодженням транспортних засобів відсутній юридично значущий причинний зв`язок, тобто такий, за якого діяння є головною, визначальною умовою наслідку і закономірно його викликає.

Та обставина, що з технічної точки зору в причинному зв`язку з ДТП перебувають дії обох водіїв, не означає, що кожен із них підлягає відповідальності за ст. 124 КУпАП. Адміністративна відповідальність є індивідуальною, і щодо кожної особи окремо мають бути встановлені всі ознаки складу правопорушення, зокрема те, що саме її порушення ПДР було головною, визначальною умовою пошкодження транспортних засобів.

Порушення ПДР і причинний зв`язок між ним і пошкодженням транспортних засобів є обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Недоведеність самого порушення ПДР, так само як і встановлена відсутність юридично значущого причинного зв`язку, виключають наявність складу цього правопорушення в діях ОСОБА_7 .

Суддя зазначає, що предметом цього розгляду є лише обвинувачення, викладене в протоколі щодо ОСОБА_7 . Питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_4 судом не вирішується, а висновки цієї постанови щодо технічної оцінки його дій ґрунтуються на висновку експерта і викладені лише в обсязі, необхідному для встановлення причинного зв`язку між діянням ОСОБА_7 і наслідками. Ця постанова також не вирішує питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, яке вирішується у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи. За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 7, 9, 124, 245, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Суддя Орловський В.В.