Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №398/8298/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/8298/25

провадження №: 3/398/156/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" жовтня 2026 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Орловський В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, посвідчення водія НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (за даними єДокумента у застосунку «Дія» та довідки військової частини НОМЕР_3 ); відомі також адреси: АДРЕСА_2 (зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення); АДРЕСА_3 (фактичне місце проживання зі слів у судовому засіданні 26.06.2026); АДРЕСА_4 (місце проживання, зазначене у письмовому клопотанні від 01.10.2026),

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

20 грудня 2025 року о 23 год 52 хв у м. Олександрія, площа Соборна, 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_4 , з ознаками алкогольного сп`яніння — різким запахом алкоголю з порожнини рота, млявою мовою та почервонінням шкіри обличчя — і на законну вимогу поліцейського відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Пояснив, що у стані алкогольного сп`яніння не перебував, ознак такого стану у нього не було: почервоніння обличчя пов`язане з гіпертонічною хворобою, наслідками отриманої 27 липня 2025 року вибухової травми, запах з порожнини рота може бути зумовлений станом зубів і захворюваннями шлунково-кишкового тракту, порушень мови він не має. Зазначив, що з 24 лютого 2022 року перебуває на військовій службі, є офіцером, учасником бойових дій, а 20 грудня 2025 року був призначений до складу добового наряду ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наполягав, що поліцейські, яким він повідомив про свій статус і пред`явив посвідчення, не з`ясували, чи виконує він обов`язки військової служби, не викликали представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не мали права складати стосовно нього протокол; вважає, що огляд і оформлення матеріалів мали здійснюватися в порядку ст. 266-1 КУпАП, а вчинене ним, якщо таке мало місце, охоплюється ст. 172-20 КУпАП. Стверджував також, що в момент зупинки виконував обов`язки військової служби, оскільки з дозволу безпосереднього начальника тимчасово залишив місце несення служби для службових потреб. Вважає, що поліцейські не роз`яснили йому право на правову допомогу та права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, не залучили свідків і не відібрали пояснення, хоча, на його думку, огляд і складення протоколу мали відбуватися у присутності двох свідків. Не заперечував ані факту зупинки транспортного засобу поліцейськими, ані послідовності їхніх дій, зафіксованої на відеозаписі, пояснивши, що роз`яснення поліцейського він не слухав і відповів, що всі пояснення надаватиме в суді. Свою позицію ОСОБА_1 виклав також письмово; письмові пояснення долучено до матеріалів справи.

Захисник — адвокат Холоденко Р.В. просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що на момент зупинки ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби і був спеціальним суб`єктом, тому за приписами ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд мав проводитися органами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, згідно з ч. 9 ст. 266-1 КУпАП вважається недійсним; протокол складено неуповноваженою особою. Крім того, перебування військовослужбовця у стані сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду охоплюється ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яка щодо ч. 1 ст. 130 КУпАП є спеціальною нормою, а за правилами кваліфікації при конкуренції норм діяння не може кваліфікуватися за загальною нормою. Окремо зазначив, що в протоколі не конкретизовано, від якого саме огляду відмовився ОСОБА_1 — на місці зупинки транспортного засобу чи у закладі охорони здоров`я, тоді як у матеріалах справи наявне направлення до медичного закладу.

Свідок — інспектор СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Литвиненко Є.В., викликаний за клопотанням сторони захисту, у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення разом з протоколом суду надані такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 546468, складений 21 грудня 2025 року о 00 год 05 хв інспектором СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Литвиненком Є.В., у якому викладені обставини вчинення і фіксації правопорушення, зазначено про застосування відеофіксації нагрудною бодікамерою № 2023000089 та про те, що свідки не залучалися; протокол містить підписи ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, про отримання копії протоколу і тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, а також власноручний запис про те, що пояснення він надасть у суді;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради від 20 грудня 2025 року, у якому зазначено виявлені у водія ознаки сп`яніння — різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова та почервоніння шкіри обличчя, а також про відмову водія від проходження огляду;

- рапорт інспектора СРПП Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Литвиненка Є.В., відповідно до якого під час несення служби у складі добового наряду СРПП спільно з інспектором СРПП ОСОБА_2 20 грудня 2025 року приблизно о 23 год 52 хв у комендантську годину було зупинено транспортний засіб марки Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , під час перевірки документів в останнього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження медичного освідування у встановленому законодавством порядку водій відмовився, відносно нього складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від подальшого керування транспортним засобом він відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки;

- копія посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- диск із відеозаписом, здійсненим технічним засобом № 2023000089, на якому зафіксовано рух поліцейського автомобіля слідом за автомобілем з д.н.з. НОМЕР_4 , увімкнення проблискових світлових сигналів, зупинку автомобіля на узбіччі дороги. Поліцейський наблизився до водія, відрекомендувався, повідомив причину звернення — порушення комендантської години, попросив надати посвідчення водія. Після перевірки документів поліцейський повідомив водієві, що відчуває різкий запах алкоголю, вказав на наявні у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння — різкий запах алкоголю з порожнини рота, мляву мову та почервоніння шкіри обличчя, запропонував пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також роз`яснив право пройти такий огляд у найближчому медичному закладі, послався на обов`язок водія, передбачений п. 2.5 Правил дорожнього руху, і неодноразово просив надати чітку відповідь щодо проходження огляду на місці чи в лікарні. ОСОБА_1 чіткої згоди на проходження огляду ані на місці зупинки, ані в медичному закладі не надав; на заяви ОСОБА_1 про те, що він є офіцером, поліцейський відповів, що це не звільняє його від обов`язків водія. Зафіксовано також повідомлення про складення протоколу за ст. 130 КУпАП і про розгляд справи Олександрійським міськрайонним судом, роз`яснення ст. 268 КУпАП, вилучення посвідчення водія до прийняття рішення судом, відсторонення від керування транспортним засобом, повідомлення про надходження судової повістки у формі СМС на наданий водієм номер телефону, процес складення матеріалів про адміністративне правопорушення та відсторонення від керування транспортним засобом;

Стороною захисту надані такі докази:

- довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 вересня 2026 року (форма 5) про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у першому відділі цього центру, призваний на військову службу під час мобілізації 24 лютого 2022 року;

- витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 353-НР від 19 грудня 2025 року, згідно з п. 2.1 якого до складу добового наряду на 20 грудня 2025 року у першому відділі центру черговим відділу призначено старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

- копія службового посвідчення № 489 особи, уповноваженої вручати повістки громадянам на території Кропивницького району Кіровоградської області, дійсного до 31 жовтня 2026 року;

- копія посвідчення офіцера НОМЕР_5 ;

- копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 ;

- довідка військової частини НОМЕР_3 від 31 липня 2025 року про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- довідка військової частини НОМЕР_3 від 31 липня 2025 року про обставини травми, отриманої 27 липня 2025 року під час виконання бойового завдання;

- клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_3 від 30 вересня 2026 року, у якому зазначено, що 22.12.2025 відповідно до наказу коменданта м. Кропивницький від 21.12.2025 ОСОБА_1 був відповідальною особою першого відділу; близько 21:00 він доповів про відсутність особистого носія інформації (флеш-накопичувача з грифом «ДСК»), після чого начальник відділу надав йому дозвіл відлучитися до місця проживання у м. Олександрію за носієм і службовими документами з тимчасовою передачею обов`язків помічнику; після повернення ОСОБА_1 доповів також про подію з працівниками патрульної поліції. Начальник відділу просить закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 перебував на військовій службі та виконував службові обов`язки;

- довідка військово-лікарської комісії від 31 серпня 2026 року № 2026-0831-1434-4426-0, у якій, зокрема, зазначено діагноз «гіпертонічна хвороба II стадії» та наслідки вибухової травми від 27.07.2025;

- службова характеристика на капітана юстиції ОСОБА_1 від 01 жовтня 2026 року, яка характеризує його позитивно;

- копія посвідчення про нагородження медаллю «За службу державі», подяки та грамоти командування військових частин, ІНФОРМАЦІЯ_4 , Кіровоградської обласної військової адміністрації.

За клопотанням сторони захисту судом допитано свідків.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що є військовослужбовцем; побачивши на місці події поліцейські автомобілі, підійшов з цікавості вже після зупинки транспортного засобу, перебував на відстані приблизно три метри, з поліцейськими не спілкувався. Зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не помітив: той не хитався, не падав. Чув, як ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, що він військовослужбовець.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що перебувала в автомобілі ОСОБА_1 як пасажир. Через погіршення стану здоров`я матері вона не змогла викликати таксі, тому вийшла у двір і попросила про допомогу ОСОБА_1 , якого знає як сусіда; у родинних чи особистих стосунках із ним не перебуває. Бачила, як ОСОБА_1 передавав документи поліцейським, проте змісту їхньої розмови не чула, оскільки залишалася в салоні автомобіля. Запаху алкоголю від ОСОБА_1 не відчувала і зазначила, що інакше не погодилася б їхати з ним.

Інспектор ОСОБА_6 неодноразово викликався в судові засідання, однак не з`явився. КУпАП не передбачає приводу свідка чи інших заходів забезпечення його явки: привід, передбачений ч. 2 ст. 268 КУпАП, може застосовуватися лише до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Подальше відкладення розгляду справи з цієї причини суперечило б завданню своєчасного з`ясування обставин справи (ст. 245 КУпАП), зважаючи на строк накладення адміністративного стягнення, встановлений ч. 6 ст. 38 КУпАП. Крім того, сторона захисту просила допитати цього свідка, щоб з`ясувати, які саме види огляду і в якій послідовності пропонувалися ОСОБА_1 . Ці обставини безпосередньо встановлено з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, дослідженого в судовому засіданні; сторона захисту мала можливість висловити свою позицію щодо його змісту. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість завершити розгляд справи за відсутності цього свідка на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Оцінюючи досліджені докази, суд виходить з таких норм закону.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Аналогічний обов`язок передбачено ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

Частиною 1 ст. 130 КУпАП відповідальність встановлено, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. За ч. 2 цієї статті огляд особи, яка керувала транспортним засобом, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування — у присутності двох свідків; матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи на проведення огляду поліцейським або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно з ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок визначено Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Згідно з п. 2 Порядку № 1103 оглядові підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. За п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1103 водій, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Згідно з п. 8 Порядку № 1103 у разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів — у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису, а також іншими документами. Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені на початку цієї постанови обставини вчинення правопорушення є доведеними, з огляду на таке.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені час і місці та зупинки його поліцейськими він не заперечував; цей факт підтверджується також відеозаписом з нагрудної камери, протоколом, рапортом і показаннями свідків.

Під час перевірки документів поліцейський виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння — різкий запах алкоголю з порожнини рота, мляву мову та почервоніння шкіри обличчя, про що зазначено у протоколі, направленні на огляд і рапорті та зафіксовано на відеозаписі. Наявність цих ознак була достатньою підставою вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, і, відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП та п. 2 Порядку № 1103, підставою для проведення огляду.

Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, роз`яснив право пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров`я і неодноразово просив надати чітку відповідь. ОСОБА_1 згоди на проходження огляду ані на місці зупинки, ані в закладі охорони здоров`я не надав, ухилившись від однозначної відповіді на законну вимогу поліцейського, що за своїм змістом є відмовою від проходження огляду. Цю обставину підтвердив і сам ОСОБА_1 , пояснивши в судовому засіданні, що роз`яснення поліцейського не слухав і відповів, що все пояснюватиме в суді. Відмова водія від огляду відображена також у направленні від 20 грудня 2025 року та у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту суд відхиляє з таких підстав.

Щодо повноважень поліцейського та застосування ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, проте за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах; до них не може бути застосовано лише громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт, які санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачені.

Стаття 266 КУпАП регулює відсторонення від керування та огляд саме осіб, які керують транспортними засобами, і не містить винятків для військовослужбовців. Натомість ст. 266-1 КУпАП урегульовує інші ситуації: за ч. 2 цієї статті огляд проводиться щодо військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а за ч. 3 — щодо військовослужбовців, які перебувають у стані сп`яніння на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, в усіх видах громадського транспорту та в заборонених законом інших місцях. Керування транспортним засобом у ст. 266-1 КУпАП не згадується. Це підтверджується і Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32: огляд проводиться уповноваженою посадовою особою на місці вчинення (виявлення) правопорушення або безпосередньо у військовій частині (пункти 3–5), до закладу охорони здоров`я військовослужбовця направляє відповідний командир (начальник) (пункт 8), а протокол у разі відмови складає та сама уповноважена посадова особа (пункт 11). Ця процедура не розрахована на зупинку водія транспортного засобу на дорозі.

Не ґрунтується на законі й твердження про обов`язкове залучення органів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Жодна норма закону не покладає на поліцейського обов`язку викликати представника цієї служби у разі зупинки транспортного засобу під керуванням військовослужбовця. Відповідно до п. 4 ст. 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» ця служба здійснює провадження лише у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до її компетенції Кодексом України про адміністративні правопорушення, а згідно з п. 13 ст. 8 цього Закону здійснює нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів. За п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, складають уповноважені посадові особи органів Національної поліції; до компетенції органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України складення протоколів за ст. 130 КУпАП не віднесено. Крім того, за ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вимоги посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України стосуються водіїв військових транспортних засобів, тоді як ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що не є військовим. Не містить відповідних положень і Дисциплінарний статут Збройних Сил України, на який посилався ОСОБА_1 . Тлумачення, на якому наполягає сторона захисту, не узгоджується із системним змістом закону. Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за загальним правилом несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, однак за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Це означає, що до військовослужбовця, який керує транспортним засобом, застосовуються ті самі норми про відповідальність, той самий порядок огляду на стан сп`яніння та оформлення матеріалів, що й до інших водіїв. Особливості, встановлені ст. 15 КУпАП для таких випадків, стосуються лише видів стягнень: до військовослужбовців не можуть бути застосовані громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт (ч. 1 ст. 15 КУпАП). Жодних винятків щодо органу, уповноваженого виявляти такі правопорушення і складати протоколи, ст. 15 КУпАП не містить. Якби поліцейські, як стверджує сторона захисту, не мали права складати протокол щодо водія-військовослужбовця, а Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, як зазначено вище, не уповноважена складати протоколи за ст. 130 КУпАП, жоден орган не міг би оформити матеріали про таке правопорушення, вчинене військовослужбовцем. Отже, військовослужбовець, який керує транспортним засобом у стані сп`яніння або відмовляється від огляду, взагалі не міг би бути притягнутий до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Такий наслідок прямо суперечить ч. 1 ст. 15 КУпАП, яка за порушення у сфері безпеки дорожнього руху визначає саме адміністративну відповідальність військовослужбовців на загальних підставах, а не дисциплінарну. Тлумачення, яке позбавляє цей припис практичного змісту, фактично звільняє військовослужбовців від відповідальності і ставить їх у привілейоване становище порівняно з іншими водіями, не може бути прийняте.

Оскільки огляд ОСОБА_1 як водія транспортного засобу підлягав проведенню за правилами ст. 266 КУпАП, а не ст. 266-1 КУпАП, посилання сторони захисту на ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є безпідставним. Порушень вимог ст. 266 КУпАП, які згідно з ч. 5 цієї статті тягли б недійсність огляду, судом не встановлено: ознаки сп`яніння, що є підставою для огляду, виявлено і зафіксовано, обидва передбачені законом види огляду водієві пропонувалися, застосовано технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису долучено до протоколу.

З наведених мотивів не має значення для вирішення справи й питання про те, чи виконував ОСОБА_1 у момент зупинки обов`язки військової служби у розумінні ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на яку посилалася сторона захисту. Ця норма визначає, коли військовослужбовець вважається таким, що виконує обов`язки військової служби, однак не змінює порядку огляду водія транспортного засобу, встановленого ст. 266 КУпАП, підвідомчості складення протоколу за ст. 130 КУпАП (ст. 255 КУпАП - повноваження поліції) і правила ст. 15 КУпАП про відповідальність військовослужбовців за порушення у сфері безпеки дорожнього руху на загальних підставах. Тому навіть за умови, що ОСОБА_1 перебував у поїздці з дозволу командира, правова оцінка його дій не змінюється.

Із цих же підстав клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 вересня 2026 року не спростовує висновків суду. Обговорення події керівниками територіального центру комплектування та органу поліції, про що зазначено у цьому клопотанні, правового значення для вирішення справи не має.

Щодо співвідношення ч. 1 ст. 130 і ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Частиною 1 ст. 172-20 КУпАП, поряд із розпиванням алкогольних напоїв чи вживанням наркотичних засобів на території військових частин, військових об`єктів, появою на території військової частини та виконанням обов`язків військової служби в нетверезому стані, передбачено також відповідальність за відмову військовослужбовців від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а ч. 3 цієї статті — за ті самі дії, зокрема вчинені в умовах особливого періоду. Водночас ст. 172-20 КУпАП розміщена в главі 13-Б «Військові адміністративні правопорушення» і спрямована на охорону встановленого порядку несення військової служби, тоді як ст. 130 КУпАП — на забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно, відмова, передбачена ст. 172-20 КУпАП, — це відмова від огляду, який проводиться щодо військовослужбовця в порядку ст. 266-1 КУпАП та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, уповноваженими на те посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військової частини. Натомість ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від огляду, який проводиться поліцейським у порядку ст. 266 КУпАП та Порядку № 1103. ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд саме як водієві транспортного засобу, зупиненого поліцейськими, і від проходження саме цього огляду він відмовився. Отже, вчинене ним охоплюється ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою військовослужбовці відповідають на загальних підставах (ч. 1 ст. 15 КУпАП), і підстав для його кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП немає.

Щодо доводу про те, що в протоколі не зазначено, від якого саме огляду відмовився ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103, п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд водія на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі незгоди водія на проведення такого огляду або з його результатами — у закладі охорони здоров`я. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду відповідно до встановленого порядку, тобто за відмову від проходження цієї процедури. За п. 8 Порядку № 1103 у разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, — саме такий зміст має протокол серії ЕПР1 № 546468. Матеріалами справи і відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 пропонувалися обидва види огляду і він не погодився на жоден із них, а направлення від 20 грудня 2025 року, оформлене поліцейським на виконання п. 6 Порядку № 1103, фіксує як ознаки сп`яніння, так і відмову водія. За таких обставин зміст протоколу дозволяє однозначно встановити, у чому саме полягало правопорушення.

Щодо доводів про відсутність ознак сп`яніння, присутності свідків.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у формі відмови від проходження огляду є закінченим з моменту такої відмови і не потребує встановлення факту перебування особи у стані сп`яніння. Доказуванню підлягають керування транспортним засобом, наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, законність вимоги пройти огляд та відмова від його проходження. Закон не вимагає, щоб ознаки сп`яніння сприймалися сторонніми особами або підтверджувалися ними.

Наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, суд оцінює відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Порядку № 1103 та п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735, тобто перевіряє, чи виявив поліцейський у водія хоча б одну з ознак сп`яніння, визначених Інструкцією, та чи підтверджується їх виявлення належними і допустимими доказами. Такі підстави оцінюються станом на момент пред`явлення вимоги про проходження огляду і не залежать від того, чи підтвердився б стан сп`яніння за результатами огляду: саме огляд є передбаченим законом способом перевірити наявність такого стану. У цій справі поліцейський виявив у ОСОБА_1 три ознаки, передбачені п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735, і безпосередньо під час спілкування з ним повідомив про них водієві, що зафіксовано на відеозаписі; ті самі ознаки зазначено в протоколі, направленні на огляд і рапорті. Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували наявність цих ознак на момент зупинки; показання свідків і пояснення ОСОБА_1 про можливі медичні причини цих ознак такого висновку не спростовують з мотивів, наведених нижче.

Не ґрунтуються на законі й доводи про обов`язковість залучення свідків. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 4 і п. 8 Порядку № 1103 огляд на місці зупинки та складення протоколу у разі відмови від огляду здійснюються із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування — у присутності двох свідків. Отже, присутність свідків є альтернативою відеофіксації, а не додатковою вимогою. У цій справі відеозапис здійснено і долучено до протоколу. Роз`яснення абзацу другого п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», на яке посилався ОСОБА_1 , про фіксацію ухилення від огляду в протоколі, складеному у присутності двох свідків, надано з урахуванням нормативного регулювання того часу: в абзаці першому цього ж пункту йдеться про огляд згідно з Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18, а останні зміни до постанови внесено 19 грудня 2008 року. Чинні ж ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку № 1103 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 57) прямо передбачають застосування технічних засобів відеозапису, а присутність двох свідків — лише у разі неможливості їх застосування. Тому зазначене роз`яснення не може застосовуватися всупереч чинним приписам закону та Порядку № 1103.

Показання свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 наведених вище обставин не спростовують. ОСОБА_4 підійшов до місця події вже після зупинки транспортного засобу, перебував на відстані близько трьох метрів і в спілкуванні поліцейських з водієм участі не брав; ОСОБА_5 перебувала в салоні автомобіля і змісту розмови не чула. Відсутність у цих осіб суб`єктивного сприйняття окремих ознак не спростовує їх виявлення поліцейським, зафіксованого у протоколі, направленні, рапорті та на відеозаписі.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що почервоніння обличчя зумовлене гіпертонічною хворобою та наслідками отриманої травми, а запах з порожнини рота — станом зубів та захворюваннями, не впливають на законність вимоги поліцейського. Довідка військово-лікарської комісії від 31.08.2026 підтверджує наявність у ОСОБА_1 гіпертонічної хвороби, проте не свідчить про його стан у момент зупинки і не спростовує виявлення поліцейським запаху алкоголю з порожнини рота. Крім того, саме огляд на стан сп`яніння і був передбаченим законом способом перевірити наявність або відсутність такого стану, і від його проходження ОСОБА_1 відмовився.

Суд враховує, що у протоколі ознаки сп`яніння описані як «млява мова» та «почервоніння шкіри обличчя», тоді як п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735 називає відповідні ознаки «порушення мови» та «різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя». Зазначені формулювання за своїм змістом відповідають ознакам, передбаченим Інструкцією, а ознаку «запах алкоголю з порожнини рота» наведено дослівно. Наявності щонайменше однієї з передбачених Інструкцією ознак достатньо для висновку про існування у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, і для законної вимоги пройти огляд.

Щодо доводів про нероз`яснення права на правову допомогу. Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, відповідно до п. 2 розділу ІІ якої під час складання протоколу особі роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, на яку посилався ОСОБА_1 , згідно з п. 1 розділу І не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Права, передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 роз`яснено, про що свідчить його підпис у п. 13 протоколу; роз`яснення ст. 268 КУпАП зафіксовано на відеозаписі. Закон не передбачає обов`язкової участі захисника під час виявлення правопорушення і проведення огляду. Право на захист ОСОБА_1 реалізоване в повному обсязі: він особисто брав участь у судових засіданнях, користувався правовою допомогою захисників за власним вибором, знайомився з матеріалами справи, заявляв клопотання, подавав докази, ставив запитання свідкам і надавав пояснення.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає для водіїв єдиний вид і розмір стягнення — штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Суд вислухав і враховує доводи ОСОБА_1 про те, що з 24 лютого 2022 року він проходить військову службу, є учасником бойових дій, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, під час виконання бойового завдання зазнав поранення, за місцем служби характеризується позитивно, нагороджений державною нагородою, відзначений подяками та грамотами. Ці обставини суд не ставить під сумнів і визнає значення служби ОСОБА_1 для захисту України. Водночас обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння однаково поширюється на всіх водіїв, а закон не передбачає ні звільнення військовослужбовців від відповідальності за ст. 130 КУпАП (ч. 1 ст. 15 КУпАП), ні можливості пом`якшити стягнення з урахуванням особи правопорушника, у тому числі його заслуг перед державою (ч. 2 ст. 33 КУпАП). Суд зобов`язаний діяти в межах цих приписів, тому, незважаючи на заслуги ОСОБА_1 , не може накласти інше стягнення, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 15, 33, 40-1, 130, 221, 251, 252, 255, 266, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: назва платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; номер рахунку UA658999980313000149000011001; отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./21081300, код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу *; 121; код платника; ПІБ адмінштраф.

Реквізити для сплати судового збору: Назва платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави; № рахунку: UA908999980313111256000026001; Назва одержувача коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців.

Суддя Орловський В.В.