Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №398/876/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/876/26

провадження №: 2/398/2050/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" жовтня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участю секретаря судового засідання Воронцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Руссу Надія Олексіївна, до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, Сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка», від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Гулий Андрій Васильович, про встановлення факту та визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Руссу Н.О., звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка», в якій просить суд встановити, що ОСОБА_1 з 19 листопада 1990 року по 30 листопада 2012 року була членом колгоспу «Фрунзе» Олександрійського району Кіровоградської області, що реорганізований в Асоціацію сільськогосподарських кооперативів «Вікторія», розташований у селі Червона Кам`янка Олександрійського району Кіровоградської області, та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 7,37 умовних кадастрових гектарів на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області із земель Асоціації сільськогосподарських кооперативів «Вікторія», переданих на праві колективної власності на землю згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії КР №008 від 11 грудня 1995 року В обґрунтування позову зазначила, що з 19 листопада 1990 року по 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 була членом колгоспу вказаного колгоспу та 30 листопада 2012 року була звільнена з СВК «Фрунзе», що підтверджується трудовою книжкою позивача. Згідно з рішенням Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 14 травня 1995 року Асоціацією «Вікторія» Червонокам`янської сільської ради 11 грудня 1995 року був отриманий державний акт на право колективної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно запис у № 2 колгосп «Фрунзе» був введений у склад Асоціації сільськогосподарських кооперативів «Вікторія». На період приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення позивач працювала в колгоспі «Фрунзе», була у декретній відпустці, проживала на території Червона Кам`янка та мала право отримати земельну ділянку. У тій кількості, що існувала під час розпаювання між жителями села. Позивач в досудовому порядку зверталась до відповідачів щодо надання їй права на земельну частку, на що їй було відмовлено.

Ухвалою судді від 03 березня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

17 травня 2026 року представник відповідача Сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка» – адвокат Гулий А.В. подав до суду відзив на позовну заяву, зазначив, що факт перебування в трудових відносинах з відповідачем, не може бути безумовним доказом того, що позивач являлася членом асоціації сільськогосподарського кооперативу «Вікторія» і має право на земельну частку (пай). Наполягав, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. З посиланням на судову практику Верховного Суду просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити судове засідання в цій справі провести без участі відповідача та його представника.

22 травня 2026 року представник позивача – адвокат Руссу Н.О., подала до суду заперечення на відзив відповідача.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання призначене на 30 вересня 2026 року сторони та їх представники не з`явились, представник позивача та представник відповідача Сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка» подали заяви про проведення судового засідання без їх участі, представник відповідача Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 19 листопада 1990 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була прийнята в члени колгоспу ім. Фрунзе; Колгосп ім. Фрунзе був реорганізований згідно з розпорядженням представника Президента України від 01 жовтня 1992 року №176 в асоціацію «Вікторія»; Асоціація «Вікторія» на підставі рішення загальних зборів від 02 квітня 1997 року реорганізовано в КСП ім. Фрунзе; КСП ім. Фрунзе згідно з протоколом загальних зборів від 04 лютого 2000 року реорганізовано СВК ім. Фрунзе; 01 лютого 2005 року ОСОБА_1 переведена пекарем пекарні СВК ім. Фрунзе; 04 лютого 2008 року – різноробочою до виробничого підрозділу «Нива», 01 квітня 2010 року – кухарем на період декретної відпустки, 03 травня 2012 року – кухарем до виробничого підрозділу «Нива»; 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 звільнена за згодою сторін, 08 квітня 2013 року прийнята кухарем у виробничий підрозділ «Нива».

Згідно матеріалів долучених до позовної заяви позивач з метою отримання інформації зверталась до Державного архіву Кіровоградської області, Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської області та Сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка».

Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії КР № 008 Асоціації сільськогосподарських кооперативів «Вікторія» Червонокам`янської сільської ради передано Червонокам`янською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області у колективну власність 8819,4 гектарів землі в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Червонокам`янської сільської ради народних депутатів від 14 травня 1995 року № 26 (додаток № 1 – список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу або товариства до матеріалів справи не долучено).

Згідно відомостей Державного архіву Кіровоградської області та Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської області, Сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка» вбачається, що у вказаних суб`єктів документи «Колгоспу ім. Фрунзе», протоколи засідання колгоспу за 1990 рік, списки щодо приватизації земельних ділянок, розташованих на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, копії протоколу № 8 засідання управління Асоціації сільськогосподарських кооперативів селянських і фермерських господарств «Вікторія» від 24 жовтня 1995 року відсутні.

Відповідно до наявних у Відділі № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської області списків осіб-членів Асоціації сільськогосподарських кооперативів селянських і фермерських господарств «Вікторія» та КСП «ім. Фрунзе» (СВК ім.. Фрунзе) ім`я ОСОБА_1 відсутнє, що підтверджується інформацією наданою Федченко В. листом Відділу № 4 від 30 травня 2025року.

Відповідно до листа сільського голови Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09 вересня 2024 року № 1177 на ім`я позивача видано рішення: Червонокам`янською сільською радою № 572 від 03 березня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту – землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та Попельнастівською сільською радою № 216 від 30 квітня 2021 року « Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства».

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Частина 2 статті 14 Конституції України, визначає, що право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно з ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За положеннями статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом визнання за ним права на земельну частку (пай) в судовому порядку.

Частиною 9 статті 5 ЗК України, (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті шостої цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Згідно з п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року за №720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно з п.4,5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95, розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу,товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно із ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2,3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і вразі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі останній відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою підчас передач землі у колективну власність.

З досліджених в ході судового розгляду письмових доказів, судом встановлено, що на момент отримання Асоціації сільськогосподарських кооперативів «Вікторія» Червонокам`янської сільської ради державного акта на право колективної власності на землю (11 грудня 1995 року) позивач була його членом, тому мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку з невідомих причин. Вказаний факт також не заперечується відповідачами по справі.

Таким чином вимога позивача про визнання за нею права на земельну частку (пай) є обґрунтованою.

Разом з тим, як роз`яснено судам у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зі змінами й доповненнями, член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

У пункті 6 прикінцевих і перехідних положень ЦК України, вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність ), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР).

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК УРСР).

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 статті 267 ЦК України, встановлено, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено під час судового розгляду, право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, тобто після видачі Державного акта на право колективної власності на землю.

З позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивач звернувся лише 26 лютого 2026 року, обґрунтовуючи своє звернення тим, що вона має право на земельну частку (пай), оскільки була членом колгоспу. Обґрунтування з приводу звернення з позовом більше, ніж через тридцять років з моменту виникнення права на пай, ОСОБА_1 суду не надала.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» і «міг довідатись», застосованих у ст. 261 чинного ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ч.1 ст.81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ОСОБА_1 була членом колгоспу, отже, могла і повинна була знати про своє право на земельну частку (пай), в тому числі і від інших працівників.

Звернувшись до суду у лютому 2026 року, позивач пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав дізналася з часу отримання Асоціації сільськогосподарських кооперативів «Вікторія» Червонокам`янської сільської ради державного акта на право колективної власності на землю (11 грудня 1995 року) та проведення розпаювання земель, однак у цей строк позивач до суду не звернулася.

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного суду від 04 серпня у справі № 617/537/19, від 07 листопада 2025 року у справі № 597/856/20.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч.1 ст.122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Звертаючись до суду, позивач не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.

Будь яких доказів і обґрунтувань неможливості звернутись до суду для захистом свого порушеного права до набрання чинності ЦК України 2003 року, позивач не навела і доказів не надала.

Згідно правових висновків Верховного суду, викладених у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 530/656/24 позов про визнання права на земельну частку (пай) особи, яка не включена до списку членів КСП, є позовом про захист прав та інтересів у разі їх порушення, на який поширюється позовна давність; позовна давність за такою вимогою починає свій перебіг з моменту, коли така особа дізналася про невключення її до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, або могла дізнатися.

Відповідно до ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення прав ОСОБА_1 минуло більше трьох років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності суду не наведено.

Керуючись ст.14, 55, 129 Конституції України, п.п.2, 4, 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Руссу Надія Олексіївна, до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, Сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка», від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Гулий Андрій Васильович, про встановлення факту та визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ),

представник позивача – адвокат Руссу Надія Олексіївна (адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 12),

відповідач - Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попельнасте, вул. Соборна, 3),

відповідач - Сільськогосподарський кооператив «Агрокам`янка» (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Червона Кам`янка, вул. Сухінова, 1),

представник відповідача – адвокат Гулий Андрій Васильович (адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Софіївська, 27).

Суддя І.П. Шинкаренко