Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №383/1134/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1134/26

Номер провадження 1-кп/383/122/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження №12026120000000141 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта базова загальна середня, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 10.02.2021 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт;

- 07.09.2021 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 152 КК України до 3 років 6 місяців 5 днів позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.152 КК України, а саме вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно; скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 152 КК України, а саме закінчений замах, на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно; скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.153 КК України, а саме насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 152 КК України.

Злочини вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_5 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення дій сексуального характеру (зґвалтування), вчинив нові, кваліфіковані, тяжкі кримінальні правопорушення, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, відносно раніше знайомого йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У період часу з кінця лютого 2026 року по початок березня 2026 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебував за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_2 , де вони вживали алкогольні напої, де, окрім останніх, також перебував ОСОБА_7 , який неофіційно працював у ОСОБА_8 та допомагав останньому по господарству.

У вечірній час близько 18 год. 30 хв., більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи свою фізичну перевагу над ОСОБА_7 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вирішив зґвалтувати його.

З цією метою ОСОБА_5 , достеменно знаючи про те, що ОСОБА_7 перебуває десь на подвір`ї вказаного домоволодіння та те, що його подальші насильницькі дії відносно ОСОБА_7 будуть позбавленні сторонньої уваги, не повідомляючи про свої наміри присутніх, ОСОБА_5 встав із-за столу та вийшов на вулицю, де на подвір`ї в цей же час перебував ОСОБА_7 .

Побачивши ОСОБА_7 , підійшов ближче до нього та, висловлюючи слова, які принижували честь та гідність ОСОБА_7 , запропонував останньому задовольнити його статеву пристрасть оральним способом, на що ОСОБА_7 відповів відмовою.

ОСОБА_5 , будучи обурений відмовою ОСОБА_7 , діючи умисно та цілеспрямовано, з метою досягнення бажаного результату у вигляді задоволення своєї статевої пристрасті оральним шляхом, з метою подолання будь-якого можливого опору з боку потерпілого, проявляючи агресію, посилену станом алкогольного сп`яніння, наніс декілька ударів в область обличчя ОСОБА_7 , після чого наказав потерпілому взяти до рота його статевий член, для чого спустив з себе штани з спідньою білизною, тим самим оголив свій статевий орган. Підійшовши ближче до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 схопив його обома руками за голову, умисно, проти волі та бажань ОСОБА_7 , вчинив з останнім дії сексуального характеру шляхом орального проникнення в його тіло з використанням своїх геніталій.

Крім того, у вказаний проміжок часу, а саме у період часу з кінця лютого 2026 року по початок березня 2026 року, у вечірній час близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , не досягши бажаного результату у вигляді задоволення своєї статевої пристрасті шляхом орального проникнення з використанням своїх геніталій в тіло ОСОБА_7 , вирішив вчинити дії, пов`язані із анальним проникненням в тіло останнього.

З цією метою ОСОБА_5 , продовжуючи діяти умисно та цілеспрямовано, погрожуючи застосуванням фізичного насильства відносно ОСОБА_7 , наказав потерпілому зняти свої штани та спідню білизну, який в свою чергу, побоюючись за своє життя та здоров`я, виконав дану вказівку.

В подальшому ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання єдиного злочинного результату у вигляді задоволення своєї статевої пристрасті, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, реалізовуючи свої злочинні дії, будучи вже із оголеним, не ерегованим статевим членом, підійшов ззаду до ОСОБА_7 . Намагаючись вступити з останнім в статевий акт шляхом анального проникнення в тіло потерпілого, виконав всі дії, які він вважав за необхідне, однак у зв`язку із відсутністю ерекції, ОСОБА_5 з причин, які не залежали від його волі, не зміг завершити вказаний злочин.

Крім того, у вказаний проміжок часу, а саме у період часу з кінця лютого 2026 року по початок березня 2026 року, у вечірній час близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , не досягши бажаного результату у вигляді задоволення своєї статевої пристрасті шляхом орального та анального проникнення з використанням своїх геніталій в тіло ОСОБА_7 , вирішив вчинити дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло потерпілого.

З цією метою ОСОБА_5 , продовжуючи діяти умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання єдиного злочинного результату у вигляді задоволення своєї статевої пристрасті, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізовуючи свої злочинні дії, проявляючи агресію, посилену станом попередніх невдалих спроб, направлених на задоволення своєї статевої пристрасті, продовжуючи погрожувати фізичним насильством по відношенню до ОСОБА_7 , наказав останньому взяти до рук його статевий член та здійснювати мануальну стимуляцію статевих органів ОСОБА_5 , допоки він не отримає сексуального задоволення.

Внаслідок вказаних погроз ОСОБА_7 , побоюючись за своє життя та здоров`я, діючи проти своєї волі та бажань, виконав протиправну вказівку ОСОБА_5 та, взявши до рук його оголений статевий член, почав здійснювати його мануальну стимуляцію.

Через деякий час до ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_8 та сказав повертатися до столу. Після цього ОСОБА_5 завершив свої злочинні дії, одягнувся та, відштовхнувши потерпілого ОСОБА_7 вбік, залишив місце вчинення злочину та повернувся до столу, де продовжив вживати алкогольні напої.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень визнав повністю. Надав показання про те, що в день події перебував за адресою: АДРЕСА_2 , в ОСОБА_9 , де останній за вказаною адресою вів господарство, утримував корів, свиней. Вказав, що у ОСОБА_10 він працював різноробочим по господарству. Вказав, що за вказаною адресою у ОСОБА_10 також по господарству працював, а також там і проживав потерпілий ОСОБА_11 . Зазначив, що потерпілого ОСОБА_12 знає ще зі школи, оскільки навчалися в одній школі в м. Бобринець Кіровоградської області. Вказав, що в день події, точної дати не пам`ятає, він перебував за вказаною адресою у ОСОБА_10 , вживав алкогольні напої та був у сильному алкогольному сп`янінні. Зазначив, що визнає всі три скоєні ним епізоди, про які вказано в обвинувальному акті, про вчинене шкодує та розкаюється, вважає що скоїв не правильно. У потерпілого ОСОБА_12 хотів попросити вибачення та не встиг, ні матеріальну, ні моральну шкоду останньому не відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні 11.08.2026 року пояснив, що з обвинуваченим знайомий, конфліктів з обвинуваченим раніше не мав. Він є особою з інвалідністю.

Вказав, що подія відбулася в кінці лютого 2026 року, приблизно 28.02.2026 року, але точної дати не пам`ятає за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 .

Зазначив, що в вечірній час вказаного дня по закінченню робочого дня близько 18.00 години зустрів обвинуваченого ОСОБА_5 на подвір`ї ОСОБА_8 , де обвинувачений ОСОБА_5 разом з своїми батьками та ОСОБА_8 в будинку ОСОБА_8 вживали алкогольні напої. Вказав, що його до будинку не пускали за неохайний вигляд та ОСОБА_8 повідомив, що робочий день ще не закінчився, тому він перебував на подвір`ї і саме тоді до нього прийшов обвинувачений ОСОБА_5 . Обвинувачений ОСОБА_5 почав говорити йому образливі слова та необхідність задовольняти сексуальні потреби дорослих людей, після чого вдарив його у верхню частину обличчя в район повіки та почав кричати, говорити, що якщо він мужик то має зробити йому приємне сексуальне задоволення. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_5 змушував його до орального сексу, а коли він відмовився то ОСОБА_5 взяв його за волосся та примусив до орального сексу. ОСОБА_5 говорив, що якщо отримає задоволення, то за це він отримає пачку цигарок. Потім обвинувачений ОСОБА_5 через нецензурну лайку змушував його задовольняти свої потреби в тракторі, який знаходився на подвір`ї, примушував до анального сексу, але у ОСОБА_5 нічого не вийшло за відсутності ерекції, тому обвинувачений ОСОБА_5 наказав взяти до рук його статевий член та змушував зробити йому мануальну стимуляцію статевих органів, вказав, що все це продовжувалося поки ОСОБА_5 не зателефонував ОСОБА_8 , тоді ОСОБА_5 виштовхав його з трактора та пішов.

Зазначив, що всі події відбувалися приблизно протягом 2 год 30 хв.

ОСОБА_5 боявся через застосування фізичної сили.

В судове засідання 02.10.2026 року представник потерпілого подав письмове клопотання, в якому висловив позицію потерпілого ОСОБА_7 щодо призначення покарання обвинуваченому. Зокрема зазначено, що обвинувачений не вжив жодного заходу щодо моральної компенсації будь-яким способом. Враховуючи повторність та тяжкість інкримінованого правопорушення, просив призначити покарання - позбавлення волі на строк 9 років.

Окрім показань обвинуваченого, пояснень потерпілого, судом досліджені письмові докази, висновки судових експертиз, які в своїй сукупності доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів.

02.04.2026 року старшим слідчим слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) прийнято заяву ОСОБА_7 про вчинення відносно нього злочину ОСОБА_5 (том 2 а.п. 32);

Протоколом огляду місця події від 03.04.2026 року, проведеного за адресою АДРЕСА_2 , оглянуте домоволодіння, яке є місцем вчинення злочинів, зроблено фото фіксацію території домоволодіння, розташування предметів. (том 2 а.п. 96-101);

Протоколом огляду місця події від 03.04.2026 року, проведеного за адресою АДРЕСА_1 оглянуте домоволодіння, де проживає обвинувачений ОСОБА_5 . В ході огляду ОСОБА_13 як власник добровільно надала спортивні штани чорного кольору та спортивну кофту сірого кольору з рукавами чорного кольору, які належали ОСОБА_5 (том 2 а.п. 102-104). Вказані речі визнані постановою слідчого від 03.04.2026 року речовими доказами (а.п.105);

04.06.2026 року експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок за №492/26-27 за результатами проведення судової психологічної експертизи, якою досліджено відеозапис допиту потерпілого ОСОБА_7 .

Експертом зроблено висновок зокрема про те, що процес розповіді потерпілого ОСОБА_14 про обстановку та обставини досліджуваних подій характеризується достатньою збереженістю реконструктивної діяльності, логічністю та послідовністю викладу повідомлюваної інформації. Потерпілий орієнтується у часових, просторових та ситуаційних характеристиках подій, відтворює їх у причинно-наслідковому взаємозв`язку, самостійно повідомляє значну кількість основних та другорядних деталей, пов`язаних із місцем події, їх учасниками, тривалістю, власним фізичним станом та переживаннями. Повідомлення характеризуються емоційною відповідністю змісту розповіді та демонструють психологічні ознаки відтворення особистого пережитого досвіду.

За результатами психологічного аналізу відеозапису допиту потерпілого ОСОБА_7 встановлено, що його повідомлення характеризуються логічною послідовністю, змістовністю, деталізованістю та відносною стійкістю основних змістовних елементів при повторному зверненні до досліджуваних обставин. Психологічних ознак навмисного викривлення інформації, штучного конструювання розповіді, суттєвих внутрішніх суперечностей, а також психологічних ознак, які могли б вказувати на свідоме повідомлення неправдивих відомостей, під час проведеного дослідження не виявлено.

За результатами психологічного аналізу наданих відеозаписів слідчих дій ознак психологічного тиску, навіювання, примушування до надання певних відповідей, нав`язування змісту повідомлюваної інформації, а також інших форм неправомірного психологічного впливу з боку слідчого, представника потерпілого чи інших учасників слідчої дії не виявлено.

Встановлені особливості комунікативної діяльності ОСОБА_7 свідчать про самостійний характер відтворення ним повідомлюваної інформації під час проведення досліджуваних слідчих дій (том 2 а.п. 134-145);

11.06.2026 року експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок за №380/26-27 за результатами проведення судової психологічної експертизи, якою досліджено відеозапис допиту підозрюваного ОСОБА_5 та відеозапис слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 .

Експертом зроблено висновок про те, що процес розповіді про обстановку та обставини подій, вказаних підозрюваним ОСОБА_5 , за матеріалами відеозаписів слідчих дій за його участі, характеризується загалом збереженою здатністю орієнтуватися у ситуації спілкування, розуміти зміст поставлених запитань, підтримувати тематичну лінію розмови та відтворювати власну версію подій у відносно послідовній формі.

Разом із тим психологічно значущими особливостями процесу розповіді є: стійка тенденція до пояснення та обґрунтування власної поведінки, багаторазове акцентування уваги на добровільності дій потерпілого, мінімізація значення власного впливу на перебіг подій, а також орієнтація не лише на відтворення обставин, а й на підтримання власної інтерпретації досліджуваної ситуації.

Під час обговорення найбільш значущих для підозрюваного фрагментів події спостерігаються окремі невербальні прояви психологічної напруги та підвищеного контролю за змістом повідомлюваної інформації.

Виходячи з наданих відеозаписів допиту та слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_5 , можливо вказати, що психологічні ознаки відносної послідовності та самостійного відтворення інформації простежується у тих частинах розповіді, які стосуються загальної фабули події: перебування у господарстві ОСОБА_8 , попереднього вживання алкоголю, виходу до місця події, контакту з потерпілим ОСОБА_7 та загального опису послідовності взаємодії. Водночас у частинах розповіді, які стосуються характеру взаємодії з потерпілим, наявності чи відсутності примусу, розподілу ініціативи між учасниками події, добровільності поведінки потерпілого та кількості аналогічних випадків, виявлено психологічні ознаки підвищеного контролю за змістом повідомлюваної інформації, вибіркового висвітлення окремих обставин, пояснювально-виправдовувальної спрямованості та неповноти їх відтворення.

У наданих відеозаписах слідчих дій за участю підозрюваного ОСОБА_5 психологічних ознак здійснення на нього тиску, примусу, чи осіб, які брали участь у проведенні слідчих дій, не встановлено (том 2 а.п. 153-162);

03.04.2026 року проведено слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_5 , складено протокол слідчої дії, за змістом якого ОСОБА_5 на місці вчинення злочинів показав на місце події, розташування осіб, вказав про спосіб вчинення злочинів (том 3 а.п. 54-63).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і його діяння суд кваліфікує як дії сексуального характеру, пов`язанні із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно за ч. 2 ст. 152 КК України, як закінчений замах, на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене повторно за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 152 КК України та як вчинення насильницький дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 152 КК України за ч. 2 ст. 153 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65,68 КК України, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали, форму вини, характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень.

Злочини, передбачені ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України у відповідності до ст.12 КК України класифікуються як тяжкі.

Суд враховує також особу ОСОБА_5 , який за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, має не зняті та не погашені судимості, звільнений з виправної колонії по відбуттю покарання за ч.2 ст.15 ч.1 ст.152 КК України 21.05.2025 року.

Під час судового розгляду обвинувачений вказував про те, що визнає свою вину, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, готовий понести покарання.

Сторона захисту наголошувала на тому, що обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, давав правдиві показання, його процесуальна поведінка спрямована на встановлення обставин злочину та готовність нести покарання, відтак ці обставини є такими, що пом`якшуть покарання.

Оцінюючи надані обґрунтування, та характеризуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, суд вважає на необхідне вказати на наступне.

Відповідно до сталої та послідовної правової позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, викладеної у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к, від 29 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19 та від 13 листопада 2024 року у справі № 444/856/23), щире каяття є суб`єктивною категорією, яка відображає глибокий внутрішній психічний стан особи, що полягає у належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її беззастережному публічному та внутрішньому осуді, щирому жалі з приводу вчиненого та дієвому прагненні загладити чи виправити ситуацію, що склалася.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що саме по собі формальне визнання вини або констатація факту жалю під час судового засідання, які не підтверджуються об`єктивними матеріалами кримінального провадження та реальними посткримінальними діями обвинуваченого, не можуть розцінюватися як щире каяття, оскільки найчастіше є тактичним інструментом захисту, спрямованим виключно на пом`якшення кримінальної відповідальності та уникнення справедливого покарання.

У даному кримінальному провадженні суд констатує, що поведінка обвинуваченого повністю спростовує щирість та дієвість його розкаяння з огляду на такі визначальні обставини:

Так, обвинуваченому інкримінується вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 152 КК України, за кваліфікуючою ознакою "повторно". Вчинення тотожного кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканності особи свідчить про наявність у обвинуваченого стійкої антисоціальної спрямованості умислу, сформованих кримінальних установок та відсутності будь-яких внутрішніх морально-етичних стримувальних бар`єрів.

Факт повторності доводить, що попередній досвід притягнення до кримінальної відповідальності (або факт усвідомлення протиправності аналогічних дій у минулому) не призвів до зміни ціннісних орієнтирів особи, не викликав внутрішнього осуду власної поведінки та не зупинив обвинуваченого від повторного посягання на найвищі соціальні цінності - життя, здоров`я та статеву недоторканність людини. За таких умов декларативна заява про каяття суперечить об`єктивній дійсності та вказує на її суто ситуативний характер.

Окрім того, сутнісним та обов`язковим елементом щирого каяття, як вказує Верховний Суд, є намагання винного виправити наслідки вчиненого та дієво загладити вину (Постанова ККС ВС від 23 грудня 2021 року у справі № 182/1539/19). Проте, специфіка кримінальних правопорушень, передбачених статтею 152 КК України, полягає у категоріальній незворотності їхніх наслідків.

Фізичне та глибоке морально-психічне насильство, пов`язане із наругою над статевою особою, завдає потерпілій особі такої шкоди (деформація психічного здоров`я, посттравматичні стресові розлади, руйнування почуття особистої безпеки та гідності), яку об`єктивно неможливо усунути у первинному розумінні, на відміну від злочинів майнового чи господарського характеру. Жодні грошові компенсації чи вербальні вибачення не здатні анулювати факт перенесеного насильства чи повністю нівелювати завдану психологічну травму. За відсутності реальної можливості усунути таку шкоду, каяття особи за наявності кваліфікуючої ознаки повторності набуває ознак очевидної удаваності.

Досліджуючи питання наявності обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення (пункт 1 частини першої статті 66 КК України), суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до сталої судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, сформованої у постановах від 16 липня 2021 року у справі № 171/2143/18, від 12 грудня 2023 року у справі № 127/10701/20 та від 16 січня 2024 року у справі № 752/17122/22), активне сприяння розкриттю злочину означає активну, ініціативну та добровільну допомогу органам досудового розслідування або суду. Ця обставина має місце тоді, коли особа самостійно та дієво надає правоохоронним органам інформацію про невідомі їм раніше обставини справи, які мають істотне значення для повного розкриття злочину: вказує на місце знаходження знарядь злочину, повідомляє про невідомих співучасників, деталізує механізм вчинення злочину, який не вдавалося встановити іншими слідчими діями тощо.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, саме по собі визнання обвинуваченим своєї вини та надання правдивих показань під час досудового розслідування чи судового засідання не є тотожним та автоматично не підтверджує наявність такої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину. Така поведінка охоплюється лише поняттям реалізації обвинуваченим свого процесуального права на надання показань.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого у даній справі, суд приходить до висновку про відсутність ознак "активності" та "ініціативності" у його діях, зважаючи на такі об`єктивні чинники.

Обвинувачений після скоєння злочину не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне повідомлення органів правопорядку про подію. Навпаки, протягом тривалого часу (два місяці з моменту події до початку кримінального провадження) обвинувачений приховував факт вчинення правопорушення, розраховуючи на латентність злочину через специфіку його характеру та психологічний стан потерпілої особи.

Згідно з матеріалами провадження, даний злочин вчинено обвинуваченим одноособово, без участі будь-яких співучасників. Відтак, перед обвинуваченим не стояло і не могло стояти завдання щодо викриття інших осіб, визначення їхніх ролей, допомоги в їх затриманні тощо. Усі фактичні обставини події стосувалися виключно особистих дій самого обвинуваченого і потерпілої.

Окрім того, за змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження за ч.2 ст.152 КК України було розпочате через два місяці після події за заявою потерпілої особи, а за ч.2 ст.15 ст.2 ст.152, ч.2 ст.153 КК України - 17.06.2026 року у зв`язку з самостійним виявленням слідчим кримінального правопорушення, в тому числі під час досудового розслідування. На момент проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 02.04.2026 року останній розповів про оральні статеві зносини з потерпілим (що охоплено кваліфікацією за ч.2 ст.152 КК України) як одноразову, заперечивши існування ще будь-яких. Разом з тим, після цього органом досудового розслідування самостійно було встановлено існування інших епізодів, які кваліфіковано за ч.2 ст.15 ст.2 ст.152, ч.2 ст.153 КК України, та 19.06.2026 року повідомлено підозрюваному про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру. Надання обвинуваченим показань відбулося під тиском зібраних слідством беззаперечних доказів та після його викриття правоохоронними органами. У цьому випадку повідомлення фактів носило характер вимушеного підлаштування під уже встановлені слідством об`єктивні дані провадження, а не ініціативного розкриття таємниці злочину.

Таким чином, суд констатує, що розкриття кримінального правопорушення відбулося завдяки активній роботі органів розслідування та свідченням потерпілої особи, а не внаслідок випереджальних ініціативних дій обвинуваченого. Надання правдивих свідчень після викриття свідчить про обрання певної лінії захисту, але позбавлене ознак добровільного активного сприяння правосуддю.

За наведених підстав суд не вбачає наявності жодних обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом визнаються як такі, що встановлені під час досудового розслідування та доведені під час судового розгляду – рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому суд не враховує як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину повторно, оскільки ця ознака є кваліфікуючою кримінального правопорушення і за змістом ч.4 ст.67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

На підставі викладеного та беручи до уваги також думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому суворого покарання, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про існування високого рівня ризику небезпеки для суспільства, тому суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігання скоєння ним нових кримінальних правопорушень необхідно призначити покарання в межах санкцій частин статей обвинувачення та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно у виді позбавлення волі, при цьому вважає, що його виправлення можливе виключно в ізоляції від суспільства. Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування проводилися судово-психологічні експертизи, витрати на проведення яких в сумі становлять 27480,60 грн., та які відповідно до ст.122,124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, а саме спортивні штани чорного кольору та спортивна кофта сірого кольору з чорними рукавами, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області - підлягають поверненню ОСОБА_5 .

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 09.04.2026 року накладено арешт на майно, який відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.

Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 03.04.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 0210.2026 року продовжено до 30.11.2026 року та який суд залишає без змін до набирання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 370-371, 374-376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 152 КК України 8 років позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 152 КК України 6 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 153 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточно покарання 8 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання період попереднього ув`язнення з 02.04.2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в загальній сумі 27480 грн.60 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 09.04.2026 року в порядку забезпечення кримінального провадження.

Речові докази: спортивні штани чорного кольору та спортивну кофту сірого кольору з чорними рукавами – повернути ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй його копії.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_15