Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №343/1789/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1789/26

Провадження №: 2/343/1253/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/1789/29 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1665-0755 від 22.02.2026 у розмірі 37303,20 грн, із яких: 13200,00 грн - заборгованість за кредитом, 14863,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 6600,00 грн - заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України, 2640,00 грн - заборгованість за комісією, а також понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9846,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.02.2026 ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1665-0755, який останній підписав за допомогою одноразового ідентифікатора А5196.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 13200,00 гривень, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту, знижена % ставка - 0,90 % в день, стандартна % ставка - 1 % в день за кожен день користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору на картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті, шляхом перерахування коштів на картку.

Натомість відповідач порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього перед кредитодавцем станом на 17.06.2026 виникла заборгованість у розмірі 37303,20 грн, із яких заборгованість за кредитом 13200,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 14863,20 грн, заборгованість за процентами річними, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, 6600,00 грн, заборгованість по комісії 2640,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання, та повістки про виклик до суду рекомендованими поштовими відправленнями за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 103), які повернулися з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 106-107, 111-112), що, з огляду на вимоги п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважаються врученими учаснику справи. Крім того суд опубліковував оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на офіційному сайті судової влади України (а.с. 110). Також дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подав.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 12 серпня 2026 року, суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та викликом їх у судове засідання.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подав, позивач через свого представника не заперечив проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про доцільність проведення заочного розгляду справи та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановив 06.10.2026 відповідну ухвалу.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд із матеріалів справи, відповідач ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту "MiniKasa", які визначають порядок і умови відкриття в ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" кредитної лінії, права та обов`язки сторін, а також містять іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору, які позичальник підписав одноразовим ідентифікатором А5196 (а.с. 26-35).

Також ОСОБА_1 22.02.2026 ознайомився з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, на що вказує підписаний ним одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 39-73).

Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 22.02.2026 уклав із ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії № 1665-0755, за умовами якого сторони погодили, що кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п. 2.2). Загальний розмір кредиту становить 13200,00 грн. Дата надання/видачі кредиту - 22.02.2026 (п. 4.1). Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.2). Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, тип процентної ставки - фіксована (п. 4.3). Базовий період складає 14 календарних днів (п. 4.4). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до фактичного повернення всієї суми кредиту, за такою ставкою: стандартна процентна ставка - 1 % за кожен день користування кредитом (п. 4.6). Знижена процентна ставка 0,90 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 10.2). Комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми виданого кредиту (п. 4.7). Строк кредитування 300 днів. Дата повернення кредиту 18.12.2026 (п. 4.10). Кредитний договір позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 . Також ОСОБА_1 указав свої паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу для обміну документами та дані номера особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_3 (а.с. 15-25).

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 ознайомився із загальною вартістю кредиту та реальної річної процентної ставки за договором № 1665-0755, про що свідчать відповідні Графіки платежів за вказаним договором, які він підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5196 (а.с. 35 звор. - 38).

На підтвердження перерахування кредитних коштів за кредитним договором за допомогою системи EASYPAY позивач надав повідомлення та довідку, в яких серед іншого вказано, що за допомогою вказаної системи на підставі договору № 1665-0755 перераховано 13200,00 грн на картку НОМЕР_3 (а.с. 74, 75).

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 1665-0755 від 22.02.2026, станом на 17.06.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 37303,20 грн, із яких основний борг - 13200,00 гривень, залишок відсотків - 14863,20 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦП України - 6600,00 грн, залишок комісій - 2640,00 грн. Із 22.02.2026 до 07.03.2026 (14 днів) процентна ставка складала 0,90 %, з 08.03.2026 до 15.06.2025 - 1 %. Будь-які сплати відсутні (а.с. 76-77).

Позивач скеровував відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 1665-0755 від 24.06.2026 (а.с. 78, 79), яка залишилась без реагування, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Під час розгляду справи суд установив, що з дотриманням описаних норм ОСОБА_1 та ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 22.02.2026 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1665-0755, який відповідач підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" надало йому кредит у розмірі 13200,00 грн строком на 300 днів. Факт перерахування 22.02.2026 кредитних коштів на рахунок НОМЕР_4 на суму 13200,00 грн за допомогою системи EASYPAY підтверджений доказами, що описані вище. У свою чергу відповідач будь-яких доказів на спростування факту укладення кредитного договору, а також отримання коштів за ним чи підтвердження повернення отриманих кредитних коштів не надавав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями частин 1 - 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як установив суд із розрахунку заборгованості, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" нарахувало проценти позичальнику за користування кредитними коштами на загальну суму 14863,20 грн (1663,20 грн+13200,00 грн). Із 22.02.2026 до 07.03.2026 (14 днів) процентна ставка складала 0,90 % (118,80 грн (13200,00 грн * 0,9%) *14 днів=1663,20 грн), з 08.03.2026 до 15.06.2026 (100 днів) - 1 % (132,00 грн (13200,00 грн * 1 %) * 100 днів=13200,00 грн), тобто проценти нараховувані у межах строку дії договору.

Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами чи розрахунку заборгованості. Факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце та останній погодився на сплату відсотків у встановленому розмірі за користування кредитними коштами.

Нарахування комісії за надання кредиту в загальному розмірі 2640,00 грн (13200,00 грн * 20 %) за надання кредиту обумовлено в кредитному договорі, з чим відповідач погодився. Тому заборгованість за комісією підставно заявлена до стягнення, оскільки, згідно з вимогами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включається серед іншого і комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови договору про відкриття кредитної лінії № 1665-0755 від 22.02.2026, не погасив заборгованість, проценти та комісію не сплатив, хоча на такі погодився, суд уважає, що з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 30703,20 грн, із яких: 13200,00 грн - заборгованість кредитом; 14863,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2640,00 грн - заборгованість по комісії.

Щодо заявлених до стягнення та нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України процентів річних на загальну суму 6600,00 грн, то суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а не п. 6 Розділу IV Закону України "Про споживче кредитування", на який посилається позивач.

Відповідно до зазначеного вище розрахунку заборгованості, кредитор проводить нарахування заборгованості за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України за період із 08.03.2026 до 01.04.2026, тобто після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від їх сплати.

Таким чином, суд, ураховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позов в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 6600,00 грн не підлягає задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково (82,30 % від заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 37303,20 грн (30703,20 грн * 100 % / 37303,20 грн)).

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

До судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 14).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2191,16 грн сплаченого судового збору (2662,40 грн * 82,30 %), що пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 9846,00 гривень надав:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2026, який укладений між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та АО "ПРАВОВИЙ БАЛАНС" в особі керуючого партнера Глуховецького О.С., в якому визначено, що розрахунок вартості послуг (винагороди) за підготовку позовних заяв здійснюється на основі фіксованої погодинної ставки, яка становить 2188 грн за 1 год роботи та включає в себе податкові зобов`язання, які сплачуються АО при отриманні такого гонорару. Розмір гонорару за надання інших видів правничої допомоги окремо узгоджується сторонами (а.с. 80-82);

- рахунок-фактуру № Р-00500594 від 03.08.2026, у якій визначено час та варість наданих послуг у сумі 9846,00 грн, із яких 3829,00 грн - надання правової допомоги згідно з п. 2.1.3 Розділу 2 Договору про надання професійної правничої допомоги, а саме аналіз документів, наданих клієнтом для підготовки позовної заяви; 6017,00 грн - підготовка позовоної заяви (а.с. 83);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Глуховецького О.С. (а.с. 84).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

З огляду на категорію спору та складність справи, об`єм виконаної адвокатом роботи, зокрема те, що підготовка позовної заяви не потребувала тривалих затрат часу, оскільки судова практика по даній категорії справ є сталою, будь-яких самостійних розрахунків чи їх аналізу, витребування доказів адвокат при підготовці позову та під час розгляду справи не здійснював, позовну заяву підписувала і подавала до суду юристконсульт позивача, виходячи з необхідності та значимості виконаних дій у справі (надання усної консультації з вивчення документів, яка поглинається складанням позовної заяви для подачі до суду), їх обгрунтованості, суд уважає, що слід зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 3000,00 гривень, що буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2469,00 грн (3000,00 грн х 82,30 %), тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 626, 628, 639, 1050, 1054, 1056-1, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1665-0755 від 22.02.2026 у розмірі 30703 (тридцять тисяч сімсот три) гривні 20 копійок, із яких: 13200,00 гривень - заборгованість кредитом; 14863,20 гривні - заборгованість за нарахованими процентами, 2640,00 гривень - заборгованість по комісії за надання кредиту, а також сплачений судовий збір у розмірі 2191 (дві тисячі сто дев`яносто одна) гривня 16 копійок та 2469,00 (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Монташевич