Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №338/1366/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1366/26

Провадження №2/338/1216/26

09 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1553-3988 від 16.05.2025 у розмірі 9638 грн, яка складається з 2000 грн заборгованості за кредитом, 6338 грн заборгованості за процентами, 1000 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України та 300 грн комісії. Також позивач просить стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1553-3988 від 16.05.2025, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 2000 грн строком на 365 календарних днів. Договором передбачено сплату процентів за користування кредитом за ставкою 1% на день протягом перших 180 календарних днів та 0,74% на день протягом наступних 185 календарних днів, а також одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 15% від його суми. Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти на платіжну картку, вказану відповідачкою, однак вона кредит не повернула та передбачених договором платежів не сплатила, унаслідок чого станом на 18.05.2026 утворилася заявлена заборгованість.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

За наявності умов, передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Щодо укладення кредитного договору та надання коштів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих її учасниками. За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронних документах, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають можливість укладення електронного договору шляхом направлення пропозиції та її прийняття, у тому числі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

У постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного договору. Оцінюючи укладення такого договору, суд повинен дослідити докази прийняття його умов конкретною особою, а не лише загальний опис порядку оформлення кредиту на вебсайті.

Із наданої роздруківки договору про відкриття кредитної лінії №1553-3988 вбачається, що його укладено між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 о 00 год. 32 хв. 16.05.2025. Договір містить відомості про відповідачку, її паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну адресу та реквізити платіжної картки.

У розділі реквізитів сторін зафіксовано підписання договору відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6247. Від кредитодавця зазначено підписання договору кваліфікованим електронним підписом директора із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Договір визначає суму кредиту, строк кредитування, порядок надання та повернення коштів, ставки процентів, періодичність їх сплати й інші умови виконання зобов`язань. Позивач також надав правила відкриття кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту, які узгоджуються з індивідуальними умовами договору щодо суми кредиту і строку кредитування.

Факт виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту підтверджується документом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.05.2026 №478388-1607421778-18052026. За його змістом платіжну операцію №1607421778 на суму 2000 грн виконано о 00 год. 32 хв. 16.05.2025 на платіжну картку, реквізити якої відповідають зазначеним у договорі. Призначення платежу містить номер договору №1553-3988, дату його укладення, ім`я відповідачки та її реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Відомості платіжної установи узгоджуються з довідкою позивача про перерахування суми кредиту, в якій зазначено ту саму дату, номер операції, суму та реквізити картки.

Таким чином, суд оцінює докази не окремо, а в сукупності: індивідуальні умови договору, відмітка про його електронне підписання та документ платіжної установи про виконаний переказ підтверджують укладення сторонами кредитного договору й надання відповідачці 2000 грн.

Неподання відповідачкою відзиву саме по собі не означає визнання позову та не звільняє позивача від доказування. Водночас надані позивачем докази укладення договору і надання кредиту є взаємно узгодженими, а доказів, які спростовують ці обставини, у матеріалах справи немає.

Щодо строку повернення кредиту та розміру заборгованості.

За статтею 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк.

За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 2000 грн строком на 365 календарних днів. Базовий період у 11 календарних днів визначає періодичність сплати процентів та не є строком повернення всієї суми кредиту.

На час звернення позивача в суд у серпні 2026 року погоджений сторонами строк кредитування закінчився. Тому вимога про повернення основного боргу не є достроковою, а її задоволення не залежить від направлення відповідачці вимоги про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором.

Пунктом 4.10 договору передбачено нарахування процентів на залишок неповерненої суми кредиту за ставкою 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74% за кожен день протягом наступних 185 календарних днів.

Суд перевірив наданий розрахунок заборгованості станом на 18.05.2026. За період 16.05.2025-11.11.2025 нараховано 3600 грн процентів, що відповідає розрахунку: 2000 грн ? 1% ? 180 днів. За період 12.11.2025-15.05.2026 нараховано 2738 грн процентів, що відповідає розрахунку: 2000 грн ? 0,74% ? 185 днів. Загальна сума процентів становить 6338 грн.

Починаючи з 16.05.2026 проценти за користування кредитом у наданому розрахунку не нараховувалися. Отже, заявлена сума 6338 грн охоплює лише погоджений сторонами строк кредитування.

У всіх рядках розрахунку відсутні платежі на погашення заборгованості, додаткове кредитування та коригування основного боргу. Матеріали справи не містять документів про сплату відповідачкою коштів на виконання договору. Тому підстав для зменшення основного боргу чи процентів у зв`язку з проведеними оплатами суд не встановив.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%. При цьому денна процентна ставка обчислюється з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом та погодженого строку кредитування.

Заявлені проценти в сумі 6338 грн, навіть із включенням комісії 300 грн до загальних витрат, дають показник 0,9093% на день за 365-денний строк кредитування: (6338 грн + 300 грн) ? 2000 грн ? 365 днів ? 100%. Таким чином, перевищення законодавчого обмеження за заявленим розрахунком не встановлено.

За наведених обставин вимоги про стягнення 2000 грн основного боргу та 6338 грн процентів є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Щодо нарахувань за статтею 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути 1000 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України. Із розрахунку вбачається, що ці нарахування здійснювалися окремо від договірних процентів за користування кредитом, починаючи з 27.05.2025, по 40 грн за день до досягнення суми 1000 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та проценти річних, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Водночас Законом України №2120-IX ЦК України доповнено пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Це звільнення встановлене законом і не залежить від наявності відповідної умови в договорі чи окремого звернення позичальника до кредитодавця.

У постанові від 11.07.2024 у справі №727/1033/21 Верховний Суд розмежував проценти як плату за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України та нарахування як відповідальність за прострочення за статтею 625 ЦК України, до яких застосовується пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Усі заявлені в цій справі нарахування за статтею 625 ЦК України здійснено за період дії воєнного стану. Отже, вимога про стягнення 1000 грн задоволенню не підлягає.

Щодо комісії за видачу кредиту.

Пунктом 4.11 договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15% від його суми, що становить 300 грн. У визначенні термінів та пункті 4.7 договору її зазначено як складову оплати за надання й користування кредитом.

Саме по собі включення комісії до договору не означає її незаконності. Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Однак положення про склад загальних витрат не усувають обов`язку суду перевірити зміст конкретної умови на відповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів.

За статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Суд враховує, що у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду розмежувала допустиму плату за послуги кредитодавця та плату за дії, які за законом мають бути безоплатними. Наведений висновок не встановлює загальної заборони всіх комісій у споживчих кредитних договорах, тому оцінці підлягає зміст конкретного платежу.

Суд також бере до уваги практику щодо допустимості разової комісії за надання кредиту, зокрема постанову Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №910/2578/24. Проте одноразовий характер платежу сам по собі не звільняє суд від перевірки його змісту та обґрунтованості в конкретних правовідносинах.

У цій справі договір не визначає окремих додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено комісію 300 грн. У паспорті споживчого кредиту в графі платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця зазначено «не застосовується». Позивач не надав документів, які підтверджували б надання відповідачці окремої послуги, відмінної від виконання основного обов`язку кредитодавця з перерахування кредитних коштів.

Документ платіжної установи підтверджує видачу кредиту, але не засвідчує надання відповідачці додаткової послуги вартістю 300 грн. Комісійна винагорода на користь третьої особи за платіжні послуги врегульована окремо пунктом 4.12 договору та не є предметом заявленої вимоги.

Таким чином, за змістом досліджених документів відповідачка зобов`язана, крім процентів за користування кредитом, сплатити кредитодавцю додатково 15% від суми кредиту за сам факт виконання ним обов`язку з його надання, без визначення іншої послуги або окремого зустрічного надання споживачеві.

Оцінюючи цю умову в сукупності з відсутністю конкретизації послуг та зазначенням у паспорті кредиту, що платежі за додаткові й супутні послуги не застосовуються, суд дійшов висновку, що покладення такого додаткового обов`язку створює дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Підписання договору не усуває необхідності перевірки його умов на справедливість.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про стягнення 300 грн комісії.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджено платіжною інструкцією №62919 від 06.08.2026.

Із заявлених 9638 грн підлягають стягненню 8338 грн. Тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 2303,29 грн судового збору, що визначено пропорційно задоволеним вимогам: 2662,40 грн ? 8338 грн ? 9638 грн.

Інших витрат, щодо яких заявлено вимогу про відшкодування та подано відповідні докази, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1553-3988 від 16.05.2025 у розмірі 8338 грн, з яких 2000 грн заборгованості за кредитом та 6338 грн заборгованості за процентами.

У задоволенні вимог про стягнення 1000 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України та 300 грн комісії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2303,29 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений і в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо справу розглянуто без повідомлення учасників або в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених законом строків не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий О. А. Шишко