Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №338/1223/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1223/26

Провадження №1-кп/338/126/26

09 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091120000099 від 15 червня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Грабовець Богородчанського району Івано-Франківської області, місце проживання АДРЕСА_1 , громадянина України, інваліда ІІІ групи, маючого статус учасника бойових дій, з повною загальною середньою освітою, одруженого, який має двох неповнолітніх дітей, працюючого працівником ПП «Дім і компанія», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

потерпіла, цивільна позивачка ОСОБА_5 ,

представник потерпілої, цивільної позивачки- адвокат ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 14.06.2026 близько 22:00 до приміщення відділення невідкладної екстреної медичної допомоги КНП «Богородчанська районна лікарня», розташованого по вул. Шевченка, 35, у селищі Богородчани Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, автомобілем швидкої медичної допомоги було доставлено ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та поводився агресивно. Лікар з медицини невідкладних станів ОСОБА_5 зробила йому зауваження з приводу неналежної поведінки, у зв`язку з чим між ними виник словесний конфлікт.

Під час цього конфлікту ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, у присутності медичних працівників умисно наніс ОСОБА_5 один удар рукою в обличчя, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми зі струсом головного мозку, перелому лівої виличної кістки та синця в ділянці верхньої і нижньої повіки лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дії ОСОБА_3 були припинені його дружиною та іншими медичними працівниками.

Грубе порушення громадського порядку в діях ОСОБА_3 виразилось в ускладненні роботи медичного закладу.

Явна неповага до суспільства в діях ОСОБА_3 виразилась у відкрито виражених діях, які були очевидні для нього та інших осіб, нехтуванні громадським порядком, елементарними правилами поведінки, моральності, добропорядності.

Особлива зухвалість в діях ОСОБА_3 виразилась у спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , що супроводжувалось явною неповагою до суспільства.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Крім того по справі заявлений цивільний позов щодо відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю. Пояснив, що 14.06.2026 близько 22:00 погано себе почував, перебував у стані алкогольного сп`яніння та автомобілем швидкої медичної допомоги був доставлений до Богородчанської районної лікарні. За його сприйняттям, у приймальному відділенні йому своєчасно не надали необхідної медичної допомоги та не виміряли артеріальний тиск, унаслідок чого він почав поводитися агресивно. В присутності інших праівників лікарні, в приймальному відділенні підійшов до потерпілої, з якою раніше знайомий не був, і правою рукою вдарив її в обличчя. Підтвердив, що усвідомлює протиправність своєї поведінки та те, що внаслідок удару потерпіла отримала перелом лівої виличної кістки, закриту черепно-мозково-лицеву травму зі струсом головного мозку та синець повіки лівого ока. У судовому засіданні попросив у потерпілої вибачення, висловив щире каяття, цивільний позов у частині майнової і моральної шкоди визнав повністю та зазначив, що завдану шкоду необхідно відшкодувати.

Показання обвинуваченого щодо істотних обставин пред`явленого обвинувачення є чіткими, послідовними та узгоджуються з його повним визнанням фактичних обставин і правової оцінки вчиненого.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням повного визнання обвинуваченим винуватості та фактичних обставин пред`явленого обвинувачення, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. До застосування такого порядку суд з`ясував правильність розуміння учасниками змісту відповідних обставин, добровільність їх позиції та роз`яснив передбачені законом наслідки, зокрема неможливість оскарження в апеляційному порядку тих фактичних обставин, які не оспорювалися та докази щодо яких за згодою учасників не досліджувалися.

За таких обставин суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин доведена поза розумним сумнівом, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 296 КК України.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також необхідність призначення покарання, достатнього для виправлення особи і запобігання новим кримінальним правопорушенням.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Санкція ч. 1 ст. 296 КК України передбачає, зокрема, покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідженими характеризуючими даними про особу обвинуваченого та його поясненнями в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий, одружений, має двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій. У судовому засіданні він повідомив, що постійно працює працівником складу у ПП «Дім і компанія», має інвалідність III групи, на амбулаторному лікуванні у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває. Пояснив також, що внаслідок поранення його визнано непридатним до військової служби. Із характеристики за місцем проживання вбачається, що він зарекомендував себе позитивно, скарг на його поведінку не надходило, а у 2025 році його син ОСОБА_7 зник безвісти під час проходження військової служби у Збройних Силах України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Щире каяття в цьому випадку виразилося не лише у формальному визнанні вини, а й у критичній оцінці власної поведінки, визнанні завданої потерпілій шкоди, вибаченні перед нею в судовому засіданні та готовності нести майнові наслідки вчиненого.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Суд бере до уваги і позицію потерпілої та її представника, які просили призначити обвинуваченому м`якше покарання в межах закону та суворо його не карати.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що цілі покарання можуть бути досягнуті без призначення пробаційного нагляду чи обмеження волі. Покарання у виді штрафу в мінімальному передбаченому санкцією ч. 1 ст. 296 КК України розмірі - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з урахуванням позитивних даних про особу, наявності двох неповнолітніх дітей, стану здоров`я, бойового минулого, щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позиції потерпілої, а також наявної обтяжуючої обставини, є необхідним, достатнім і пропорційним.

Щодо заявлено потерпілою цивільного позову, суд зазначає наступне.

Потерпіла ОСОБА_5 заявила цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення 4 681,60 грн майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням та обстеженням після заподіяння тілесних ушкоджень, і 80 000 грн моральної шкоди. У судовому засіданні потерпіла та її представник адвокат ОСОБА_6 позов підтримали повністю. Обвинувачений цивільний позов у частині майнової та моральної шкоди визнав у повному обсязі.

Відповідно до статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, у повному обсязі, а моральна шкода, завдана неправомірними діями, підлягає грошовому відшкодуванню з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, інших істотних обставин та вимог розумності і справедливості.

До позовної заяви долучено документи щодо лікування, обстежень та понесених витрат, а заявлена до відшкодування сума майнової шкоди становить 4 681,60 грн. Причинний зв`язок цих витрат із наслідками вчиненого щодо потерпілої кримінального правопорушення обвинуваченим не оспорюється. Позов у цій частині він визнав повністю. Підстав вважати таке визнання таким, що суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд не встановив, тому майнова шкода підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, спричинених протиправною поведінкою щодо неї.

Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини заподіювача шкоди та інших обставин, які мають істотне значення, з обов`язковим дотриманням вимог розумності й справедливості. За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц наголосила на необхідності застосування принципів розумності, справедливості та співмірності при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Аналогічний підхід застосовано Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26 серпня 2025 року у справі № 131/33/22 та від 29 жовтня 2025 року у справі № 698/705/22, у яких підкреслено необхідність співвіднесення розміру грошової компенсації з характером протиправних дій, обсягом, глибиною та тривалістю фізичних і душевних страждань потерпілого. При цьому визначення розміру моральної шкоди в кожному кримінальному провадженні має індивідуальний характер і не може здійснюватися шляхом механічного застосування сум, присуджених в інших справах.

Судом установлено, що внаслідок умисних хуліганських дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 завдано тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми зі струсом головного мозку, перелому лівої виличної кістки та синця в ділянці верхньої й нижньої повік лівого ока, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Спричинення зазначених ушкоджень супроводжувалося фізичним болем, необхідністю лікування, тимчасовими обмеженнями звичного способу життя та душевними переживаннями потерпілої. Суд ураховує зазначені в цивільному позові обставини проходження потерпілою стаціонарного лікування з 15 до 26 червня 2026 року та подальшого амбулаторного лікування до 13 липня 2026 року.

Особливого значення суд надає тому, що фізичне насильство застосовано до потерпілої під час виконання нею професійних обов`язків лікаря з медицини невідкладних станів безпосередньо у приміщенні медичного закладу, у присутності інших медичних працівників.

Такі обставини об`єктивно посилили характер завданих їй душевних страждань, оскільки посягання супроводжувалося приниженням особистої гідності, порушенням почуття особистої безпеки та звичних умов виконання професійної діяльності.

Суд також ураховує умисний характер протиправних дій обвинуваченого, спрямування удару безпосередньо в обличчя потерпілої та характер спричинених їй ушкоджень. Віднесення цих ушкоджень до категорії легких саме по собі не применшує фізичного болю та моральних переживань потерпілої і не може бути єдиною підставою для визначення розміру відшкодування.

Разом із тим, визначаючи справедливий грошовий еквівалент установлених немайнових втрат, суд ураховує, що протиправний фізичний вплив полягав в одному ударі та не мав характеру тривалого чи багаторазового побиття. Спричинені тілесні ушкодження за встановленими наслідками викликали короткочасний розлад здоров`я.

У межах установлених у цьому кримінальному провадженні обставин не підтверджено спричинення потерпілій стійкої втрати загальної чи професійної працездатності, непоправного знівечення обличчя, незворотного порушення його функцій або інших стійких наслідків для здоров`я, які вимагали б тривалого відновлення чи істотно обмежували можливість потерпілої продовжувати професійну діяльність. Зазначене не спростовує факту заподіяння моральної шкоди, проте має значення для визначення обсягу та тривалості немайнових втрат і відповідного розміру їх грошової компенсації.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав заявлений потерпілою цивільний позов та не заперечував свого обов`язку її відшкодувати.

Така процесуальна позиція підтверджує відсутність спору між учасниками щодо факту заподіяння шкоди, її причинного зв`язку з протиправними діями обвинуваченого та його обов`язку компенсувати потерпілій спричинені страждання.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України та частини першої статті 129 КПК України визначення належного розміру грошової компенсації моральної шкоди потребує самостійної правової оцінки судом установлених обставин, оскільки відшкодування повинно відповідати характеру та обсягу фактичних немайнових втрат і засадам розумності та справедливості.

Оцінивши в сукупності умисний характер посягання, обстановку його вчинення, професійний статус потерпілої, локалізацію та характер тілесних ушкоджень, спричинений фізичний біль, душевні переживання, тривалість лікування, тимчасове порушення звичного способу життя, а також установлені наслідки ушкодження здоров`я, суд приходить до висновку про заподіяння ОСОБА_5 істотної моральної шкоди, яка підлягає грошовому відшкодуванню.

Разом із тим, заявлений розмір відшкодування у сумі 80 000 грн, на переконання суду, не повною мірою відповідає співвідношенню між установленим обсягом немайнових втрат, їх тривалістю та наслідками для здоров`я і подальшого життя потерпілої. За відсутності встановлених довготривалих незворотних наслідків, ураховуючи короткочасний характер спричиненого розладу здоров`я, але водночас не применшуючи тяжкості пережитих потерпілою фізичних і душевних страждань, суд вважає, що справедливою, необхідною та достатньою компенсацією моральної шкоди є сума в розмірі 60 000 грн.

Саме такий розмір відшкодування, на переконання суду, враховує всі істотні обставини заподіяння моральної шкоди, відповідає характеру умисного посягання на здоров`я та гідність потерпілої, забезпечує належну грошову сатисфакцію за спричинені їй страждання та узгоджується із засадами розумності, виваженості, співмірності і справедливості. Визначений розмір компенсації має відновлювальний, а не каральний характер та не залежить від виду і розміру кримінального покарання, призначеного обвинуваченому.

За таких обставин цивільний позов ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_3 на її користь 60 000 грн.

Щодо витрат на правову допомогу представника потерпілої, суд зазначає наступне.

Представником потерпілої адвокатом ОСОБА_6 подано клопотання про стягнення 9 200 грн витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень п. 3 ч. 1 ст. 91, п. 1 ч. 1 ст. 118, статей 120, 124 КПК України та враховує правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 202/8301/21, відповідно до якої при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, необхідно виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат, ураховуючи складність кримінального провадження, характер та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений на їх виконання час і значення справи для потерпілої.

Згідно з поданим представником потерпілої актом наданих послуг від 20 серпня 2026 року вартість консультації становить 500 грн, ознайомлення з матеріалами провадження - 1 200 грн, складання позовної заяви - 3 500 грн, участі в судових засіданнях - 4 000 грн, загалом 9 200 грн.

Оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд ураховує, що розгляд кримінального провадження здійснювався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обвинувачений повністю визнав пред`явлене обвинувачення та цивільний позов, а дослідження доказів щодо неоспорюваних обставин судом визнано недоцільним.

За такого порядку розгляду необхідний обсяг правничої допомоги в судовому провадженні був об`єктивно меншим порівняно з провадженням, у якому здійснюється повне дослідження доказів та вирішуються спірні питання фактичних обставин. Урахувавши фактично виконані адвокатом роботи, складність підготовленої позовної заяви, обсяг процесуальної участі представника, тривалість судового розгляду та значення справи для потерпілої, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума 9 200 грн не повною мірою відповідає критерію розумної необхідності витрат, які підлягають покладенню на обвинуваченого, а тому визначає співмірний розмір їх відшкодування в сумі 4000 грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не встановив.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речового доказу суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, зокрема оптичний диск CD-R із відеозаписом з камер відеоспостереження приймального відділення КНП «Богородчанська районна лікарня», визнаний речовим доказом постановою від 16.06.2026, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65, 66, 67, ч. 1 ст. 296 КК України, статтями 100, 118, 120, 124, 128, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4 681 (чотири тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 60 000 (шістдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Клопотання представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 - про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 9 200 грн витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4 000 (чотири тисячі) гривень витрати на правову допомогу.

Речовий доказ - оптичний диск CD-R із відеозаписом з камер відеоспостереження приймального відділення КНП «Богородчанська районна лікарня» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення тих обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1