Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №338/1393/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1393/26

Провадження №2-о/338/113/26

07 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю: секретаря судового засідання Смеречук Х.В.

Сторони по справі:

заявниця ОСОБА_1 ,

представник заявниці-адвокат Волчок Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву мотивувала тим, що ОСОБА_2 народився у селищі Кисил-Сир Вілюйського району Якутії Російської Федерації, однак свідоцтво про його народження у заявниці відсутнє. У зв`язку з припиненням належної міждержавної взаємодії з Російською Федерацією отримати повторний документ про народження або витребувати актовий запис за місцем його складання вона не має можливості. Водночас підтвердження родинного зв`язку необхідне їй для реалізації майнових та соціальних прав, пов`язаних зі статусом матері військовослужбовця.

На час звернення до суду ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 19 січня 2026 року вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23 липня 2026 року заявниці відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зокрема у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує її родинні відносини з ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, залучено заінтересованих осіб, викликано свідків та витребувано докази з органу державної реєстрації актів цивільного стану, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу місцевого самоврядування та інших володільців доказів.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не має статусу юридичної особи, замінено як неналежну заінтересовану особу на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року, з метою перевірки первинних джерел відомостей про матір ОСОБА_2 , витребувано із Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України заяву форми № 1, з військової частини НОМЕР_1 - належним чином засвідчену копію анкети з демографічними даними військовослужбовця, а від ІНФОРМАЦІЯ_4 - наявні військово-облікові та інші документи, в яких містяться відомості про родинний зв`язок.

У ході розгляду справи істотно змінилися фактичні обставини, пов`язані зі статусом ОСОБА_2 . Після проведення молекулярно-генетичних досліджень тіло невідомого загиблого військовослужбовця було ідентифіковано як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . До суду подано документи про його смерть та сповіщення сім`ї про загибель. За поясненнями заявниці, 01 жовтня 2026 року тіло сина було доставлено для поховання, після чого вона поховала його та подала одержані документи до суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала повністю та, будучи допитаною як свідок, підтвердила, що є рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та пояснила, що ОСОБА_3 був найстаршим із чотирьох її синів. Він народився у селищі Кисил-Сир Вілюйського району Якутії. Його батьком був ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу з ОСОБА_4 заявниця залишила своє дівоче прізвище « ОСОБА_5 », тоді як сину при народженні було надано прізвище батька - « ОСОБА_6 ». Коли ОСОБА_7 було близько восьми місяців, вона повернулася разом із ним до села Маркова Івано-Франківської області, де вони надалі проживали. Син навчався у школі, проживав разом із сім`єю, згодом проходив військову службу. Заявниця виховала чотирьох синів, батьківських прав щодо дітей не була позбавлена. Спочатку як мати отримала сповіщення про зникнення ОСОБА_7 безвісти, а після ідентифікації тіла - сповіщення про його загибель.

Представник заявниці-адвокат Волчок Т.В. заяву підтримала та просила її задовольнити. Пояснила, що судове встановлення родинного зв`язку необхідне заявниці для належного оформлення пенсійних та інших передбачених законом виплат і соціальних гарантій, а після смерті сина ОСОБА_2 - також для оформлення спадкових прав та інших правових наслідків, які закон пов`язує зі спорідненням матері та сина.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у письмових поясненнях зазначило, що питання встановлення факту родинних відносин має вирішуватися судом із дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, та просило розглядати справу без участі його представника. Доказів, які б указували на іншу особу як матір ОСОБА_2 або спростовували заявлений родинний зв`язок, не подано.

Міністерство оборони України подало письмові пояснення, в яких звернуло увагу на правила державної реєстрації актів цивільного стану, можливість внесення змін або поновлення актових записів та загальні правила доказування. Міністерство просило врахувати його пояснення і проводити розгляд справи без представника. Водночас доказів, які б спростовували факт того, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , або вказували на іншу особу як його матір, не надано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання ухвали суду повідомив, що за даними АІТС «Оберіг» ОСОБА_2 19.07.2025 був взятий на військовий облік та призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з чим первинні мобілізаційні документи формувалися цим органом. Також повідомлено, що сповіщення сім`ї № 6/154 від 11.02.2026 надійшло від військової частини в одному примірнику та було вручено родичам, а його дублікат у підрозділах ТЦК та СП не зберігся.

Свідок ОСОБА_8 , яка доводиться рідною молодшою сестрою заявниці, у судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_2 . Пояснила, що ОСОБА_3 був найстаршим із чотирьох синів заявниці, народився під час проживання сім`ї в ОСОБА_9 , а після повернення заявниці з малолітнім сином сім`я проживала у селі ОСОБА_10 . Заявниця виховувала дітей, а ОСОБА_3 проживав у сім`ї як її син.

Свідок ОСОБА_11 , яка доводиться невісткою заявниці, пояснила, що її чоловік ОСОБА_4 був рідним братом ОСОБА_2 . Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_7 , що ОСОБА_3 був найстаршим із чотирьох синів заявниці, а після повернення сім`ї з ОСОБА_9 вони проживали у селі Маркова. Відомості свідка про склад сім`ї узгоджуються з актовими документами щодо інших синів заявниці та багаторічними записами погосподарського обліку.

Суд, заслухавши заявницю, її представника, свідків, дослідивши письмові докази, одержані як разом із заявою, так і на виконання ухвал суду, та оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав чи підтвердження наявності або відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України прямо передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частина четверта цієї статті передбачає, що справа не може розглядатися в окремому провадженні у разі наявності спору про право.

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 274/2998/24 узагальнив умови, за яких юридичний факт може встановлюватися в окремому провадженні: факт повинен мати юридичне значення, його встановлення не має бути пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Заявник не повинен мати іншої реальної можливості одержати або відновити документ, що посвідчує факт, а закон не повинен передбачати іншого позасудового порядку його встановлення. Такий підхід відповідає також усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли такий факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема є необхідним для оформлення права на спадщину або пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 49 ЦК України передбачено, що народження фізичної особи та встановлення її походження є актами цивільного стану, які підлягають державній реєстрації. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому законом.

Разом з тим ці положення не виключають судового встановлення саме факту родинних відносин, коли особа не має реальної можливості одержати чи відновити документ, який цей факт посвідчує. Частина третя статті 315 ЦПК України виключає з окремого провадження, зокрема, справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка та свідоцтв, що видаються органами державної реєстрації актів цивільного стану.

У даній справі заявниця не просить установити належність їй чи ОСОБА_2 певного свідоцтва та не просить суд замінити орган ДРАЦС. Предмет заяви інший - прямо передбачений пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України факт родинних відносин «мати - син».

Судом встановлено, що відповідь Богородчанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 02.09.2026 № 637/24.2.6-18/39 має суттєве значення для оцінки можливості позасудового підтвердження заявленого факту. Орган ДРАЦС повідомив, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про народження ОСОБА_2 не виявлено, та надав повний витяг з Реєстру про відсутність такого запису. Отже, у державному реєстрі України немає актового запису про народження, до якого заявниця могла б звернутися із заявою про внесення змін, доповнень чи отримання повторного свідоцтва.

Викладені Міністерством оборони України міркування про адміністративний порядок внесення змін або поновлення актових записів не усувають установленої у цій справі доказової проблеми. Орган ДРАЦС не виявив актового запису про народження ОСОБА_2 , а первинний запис, за твердженням заявниці та наявними документами, був складений на території Російської Федерації. Матеріали справи підтверджують неможливість його належного витребування через міждержавний механізм.

Заінтересованими особами не наведено іншої реально доступної процедури, яка за цих конкретних обставин дала б заявниці змогу одержати документ, що посвідчує саме її родинний зв`язок із ОСОБА_2 . Тому звернення до суду спрямоване не на обхід компетенції ДРАЦС, а на підтвердження юридичного факту у випадку неможливості одержання первинного документа.

Надана відділом ДРАЦС копія актового запису про шлюб № 27 від 17.07.1975 підтверджує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб до народження сина ОСОБА_7 .

Із запису вбачається, що після укладення шлюбу чоловік зберіг прізвище « ОСОБА_6 », а заявниця - « ОСОБА_5 ». Таким чином, відмінність прізвищ матері та сина є закономірною і сама по собі не створює суперечності, зокрема: заявниця після шлюбу не набувала прізвища чоловіка, тоді як дитина була записана під прізвищем батька. Це повністю узгоджується з послідовними поясненнями ОСОБА_1 .

Крім того, суттєвим доказом суд визнає належним чином засвідчену копію заяви про видачу паспорта громадянина України - форми № 1, одержану із Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України, на виконання ухвали суду від 10.09.2026. Заяву було оформлено на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з видачею йому паспорта 28.11.2005. У графі про батька і матір вказано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Зазначений документ має підвищене доказове значення не лише через його офіційне походження, але і через час та мету створення. Відомості про батьків були внесені до паспортної форми у 2005 році, більш ніж за двадцять років до виникнення цієї справи, задовго до мобілізації ОСОБА_2 , його зникнення та смерті.

Отже, вони не могли бути сформовані з метою отримання заявницею будь-яких виплат у зв`язку з подіями 2026 року і є незалежним від поточного спору джерелом відомостей про походження особи.

Не менш істотним доказом є надана військовою частиною НОМЕР_1 належним чином засвідчена повна копія анкети з демографічними даними ОСОБА_2 , оригінал якої зберігається у військовій частині.

В анкеті зазначено його дату народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження - Російська Федерація, Якутія, Вілюйський район, Кисил-Сир, місце проживання - АДРЕСА_1 , а також ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

У графі «МАТИ» цієї анкети зазначено ОСОБА_1 , 1957 року народження, із тією ж адресою проживання. У розділі про братів указано інших членів сім`ї ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 зазначена особою для повідомлення.

Анкета оформлена в межах проходження військової служби до виникнення даного судового провадження і відтворює цілісну структуру сім`ї, яка узгоджується з цивільними документами щодо інших синів заявниці.

Копії актових документів щодо інших синів заявниці також відображають ту саму батьківську пару - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Ці документи підтверджують послідовність відомостей про склад сім`ї та узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що її чоловік був братом ОСОБА_7 .

Довідка № 615, видана у 2014 році органом місцевого самоврядування, містить відомості про те, що ОСОБА_1 народила та виховала до трирічного віку чотирьох дітей. Інші матеріали справи, зокрема актові документи щодо братів ОСОБА_2 , узгоджуються з поясненнями заявниці про те, що ОСОБА_3 був найстаршим із чотирьох її синів.

Особливе значення мають первинні записи погосподарського обліку, надані Марківським старостинським округом.

У листі від 24.08.2026 № 07-97/12-12 староста повідомив, що у погосподарській книзі № 6 за 1980-1982 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 зазначений сином ОСОБА_12 і входить до складу сім`ї. Аналогічний родинний зв`язок міститься у погосподарській книзі № 7 за 2011-2015 роки, а також у книзі № 7 за 2016-2023 роки. Копії відповідних сторінок долучені до матеріалів справи.

Отже, у місцевих офіційних обліках родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фіксувався не одноразово з огляду на потребу цієї судової справи, а протягом багатьох років - від часу його дитинства до дорослого віку. Така часово протяжна послідовність записів істотно підсилює їх достовірність.

Довідка Марківського ліцею від 04.06.2026 № 125 підтверджує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 01.09.1983 був прийнятий на навчання у ОСОБА_13 восьмирічну школу та навчався до 8 класу. Ця обставина узгоджується з показаннями заявниці та свідків, що після повернення з ОСОБА_14 проживав у селі Маркова та навчався там.

Військова анкета містить також запис про закінчення Солотвинської середньої школи у 1994 році. Водночас управління освіти Солотвинської селищної ради повідомило, що в архівних документах Солотвинського ліцею відомостей про навчання ОСОБА_2 не виявлено і запитані документи не передавалися до іншого відомого місця зберігання.

Суд оцінює цю обставину як відсутність архівного підтвердження конкретного етапу навчання, а не як доказ, що спростовує родинний зв`язок. Питання про конкретний заклад закінчення освіти не входить до предмета доказування у справі, а факт проживання та сімейного зв`язку підтверджується іншими незалежними джерелами.

Окремо суд враховує повідомлення Марківського старостинського округу про відсутність у його обліках відомостей щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Ця обставина сама по собі не встановлює біологічне походження дитини, однак узгоджується з показаннями заявниці про виховання чотирьох синів та має значення для оцінки правового контексту окремих соціальних гарантій, які законом можуть бути пов`язані зі статусом батьків військовослужбовця.

Важливим є й те, що офіційні військово-адміністративні документи у різні моменти часу послідовно визначали ОСОБА_1 саме як матір ОСОБА_2 .

Так, сповіщення сім`ї № 6/154 від 11.02.2026 адресовано ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . У його тексті прямо зазначено: «Ваш син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » зник безвісти 19.01.2026 під час виконання обов`язків військової служби в районі населеного пункту Новоселівка Краматорського району Донецької області після удару ворожого FPV-дрона. Надалі 1-й відділ ІНФОРМАЦІЯ_7 офіційно підтвердив, що це сповіщення було вручено ОСОБА_1 як матері військовослужбовця.

Після ідентифікації тіла ІНФОРМАЦІЯ_8 28.09.2026 видано сповіщення № 25, вих. № 6/918, знову адресоване ОСОБА_1 . У ньому також прямо зазначено «Ваш син» та повідомлено, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_9 під час виконання обов`язків військової служби в районі населеного пункту Новоселівка внаслідок удару ворожого FPV-дрона.

Таким чином, два військові сповіщення утворюють послідовний доказовий зв`язок: до ідентифікації тіла компетентні військові органи повідомляли ОСОБА_1 як матір про зникнення ОСОБА_2 безвісти, а після ідентифікації той самий родинний статус заявниці був використаний для офіційного повідомлення про загибель.

Ці документи створені у межах виконання військовими органами службових повноважень та узгоджуються з іншими незалежними джерелами сімейних відомостей.

Найбільш вагомим об`єктивним доказом біологічного споріднення суд вважає відомості, що містяться у постанові слідчого про встановлення особи трупу від 25.09.2026 у кримінальному провадженні № 12026042110000255.

З цієї постанови вбачається, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109-26/2803-БД від 25.05.2026 були встановлені генетичні ознаки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка у матеріалах дослідження зазначена як мати зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Для ідентифікації невідомого загиблого військовослужбовця з унікальним кодом НОМЕР_4 була призначена порівняльна молекулярно-генетична експертиза.

Згідно з наведеними в постанові результатами висновку експерта № 3374/3486-БД від 21.09.2026, молекулярно-генетичним порівняльним аналізом встановлено, що ОСОБА_1 може бути біологічною матір`ю загиблого військовослужбовця з вірогідністю не менше 99,99999 відсотка. На підставі цих результатів невідоме тіло було ідентифіковано як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовця Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 .

Суд бере до уваги, що відомості про ДНК-дослідження, відображені у постанові слідчого, мають подвійне доказове значення.

По-перше, вони стали підставою для ідентифікації невідомого загиблого як ОСОБА_2 .

По-друге, безпосередньо для предмета цієї справи вони об`єктивним молекулярно-генетичним методом підтверджують біологічний зв`язок між ОСОБА_1 та ідентифікованим тілом з імовірністю не менше 99,99999 %.

Суд оцінює ці відомості разом з іншими доказами, які у сукупності вони істотно підсилюють вірогідність висновку про заявлений родинний зв`язок.

Довідка про причину смерті № 320 та лікарське свідоцтво про смерть № 320 від 28.09.2026 підтверджують смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 у зв`язку з обставинами військових дій.

Конкретні обставини та район загибелі додатково відображені у сповіщенні № 25 від 28.09.2026. У сукупності з постановою про ідентифікацію тіла ці документи підтверджують, що попередній статус ОСОБА_2 як зниклого безвісти був пов`язаний із відсутністю ідентифікації тіла, а надалі його смерть була документально встановлена.

Також, суд зауважує, що зміна статусу ОСОБА_2 зі зниклого безвісти на загиблого не робить заяву ОСОБА_1 безпредметною. Навпаки, юридичне значення родинного зв`язку зберігається і поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі смертю, зокрема: пенсійне забезпечення членів сім`ї, передбачені законом соціальні гарантії та виплати, а також спадкові відносини.

При цьому суд у цій справі не визначає права заявниці на конкретний вид чи розмір виплати, не вирішує питання про склад спадщини або частки спадкоємців і не підміняє компетентні адміністративні органи чи нотаріуса.

Суд лише підтверджує юридичний факт родинних відносин, необхідний як передумова для реалізації таких прав.

З огляду на предмет заяви суд також не встановлює окремими юридичними фактами місце проживання ОСОБА_2 , факт його реєстрації за певною адресою, проходження ним військової служби чи факт попереднього зникнення безвісти.

Такі відомості досліджувалися як обставини, що пояснюють юридичну мету звернення та підтверджують послідовність і достовірність сімейних даних у різних джерелах. Вони не були заявлені як самостійні вимоги, а після офіційної ідентифікації та документування смерті, у суду відсутні правові підстави дублювати їх у резолютивній частині рішення.

Оцінюючи показання свідків, суд враховує характер їх сімейного зв`язку із заявницею, однак сам по собі такий зв`язок не робить показання недостовірними. Показання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 є послідовними, взаємно узгоджуються, описують відомі їм упродовж тривалого часу сімейні обставини і, що є визначальним, підтверджуються незалежними документами, створеними різними органами в різні роки, а також результатами молекулярно-генетичного дослідження.

За правилами статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а питання про належність, допустимість, достовірність і достатність доказів вирішується з урахуванням їх змісту та взаємного зв`язку.

За змістом статті 79 ЦПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед установленої сили. Суд оцінює кожний доказ окремо та всю їх сукупність за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

У цій справі докази є різнорідними за походженням, часом створення та метою, однак послідовно вказують на один і той самий родинний зв`язок.

Актовий запис про шлюб 1975 року пояснює різні прізвища матері та сина, погосподарські книги за 1980-1982, 2011-2015 та 2016-2023 роки називають ОСОБА_7 сином ОСОБА_12 ; паспортна форма № 1 2005 року містить дані про обох батьків, актові документи щодо братів відтворюють ту саму сімейну структуру, військова анкета, оформлена до виникнення спору, називає заявницю матір`ю та особою для повідомлення, два офіційні військові сповіщення в різні періоди адресовані їй як матері; показання свідків узгоджуються з документами, а відомості молекулярно-генетичного дослідження, відображені в постанові слідчого, підтверджують біологічне материнство з імовірністю не менше 99,99999 %.

Така сукупність є значно більш вірогідною, ніж будь-яке альтернативне припущення щодо походження ОСОБА_2 від іншої матері.

Суд не встановив жодного належного та допустимого доказу, який би суперечив цій доказовій системі або вказував на іншу жінку як матір ОСОБА_2 .

Заінтересовані особи такого доказу також не подали. Матеріали справи не свідчать про наявність спору про право між заявницею та іншою особою щодо самого родинного зв`язку.

Суд також бере до уваги, що відсутність в Державному реєстрі актового запису про народження ОСОБА_2 підтверджена органом ДРАЦС, а отримання первинного документа з Російської Федерації через доступний міждержавний механізм виявилося неможливим.

Заінтересованими особами не вказано іншого ефективного позасудового способу, за допомогою якого заявниця за цих конкретних обставин могла б одержати або відновити документ, що в належній формі посвідчує родинний зв`язок. Тому окреме провадження у цій справі не створює нового сімейного статусу, а судово підтверджує фактично існуючі родинні відносини.

Відповідно до статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає державній реєстрації, не замінює документів, що видаються відповідними органами, а є лише підставою для одержання таких документів у передбачених законом випадках.

Тому задоволення заяви не означає заміни судовим рішенням свідоцтва про народження або актового запису, а лише надає заявниці належне судове підтвердження юридичного факту для подальшого використання у правовідносинах, де такий факт має значення.

Таким чином, суд установив одночасну наявність усіх передумов для розгляду та задоволення заяви у порядку окремого провадження. Заявлений факт має безпосереднє юридичне значення. Спору про право щодо материнства не існує. Документ про народження неможливо отримати чи відновити в доступному позасудовому порядку. Інший ефективний спосіб установлення цього факту законодавством для заявниці не передбачений, а сам факт підтверджений достатньою, належною, допустимою та взаємно узгодженою сукупністю доказів.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що факт того, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , доведений, а заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом, тому понесені заявницею судові витрати слід залишити за нею.

Керуючись статтями 2, 4, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 352-355 ЦПК України, статтею 49 ЦК України, статтею 121 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Судові витрати віднести на рахунок заявника.

Роз`яснити, що відповідно до статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає державній реєстрації, не замінює документів, що видаються відповідними органами, а є підставою для одержання таких документів у передбачених законом випадках.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Решетов