Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №331/5402/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 331/5402/26 2/335/4441/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання - Добрянського Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (далі - ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», позивач) звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 24 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (торговельна марка «MYCREDIT», код ЄДРПОУ: 39861924) як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72987945.

Правочин укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця відповідно до норм Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про споживче кредитування». Для отримання позики відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в особистому кабінеті, ознайомився з істотними умовами договору і Паспортом споживчого кредиту та підтвердив волевиявлення на укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором OyK1k3kpPe, направленим на його фінансовий номер телефону ( НОМЕР_1 ).

На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу позику в розмірі 8 500,00 грн безготівковим шляхом на його банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав: у встановлений договором строк суму позики не повернув та проценти за користування коштами не сплатив, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

03 квітня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 033-030423. На підставі цього договору та Витягу з Реєстру прав вимог № 11/04/23 від 11.04.2023 (порядковий номер боржника № 2188) право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».

17 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № 17/12/25-01. На підставі цього договору, Реєстру боржників (порядковий номер боржника № 3647), акта приймання-передачі прав вимоги та платіжної інструкції № 14 від 17.12.2025 про оплату фінансування право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».

У червні 2026 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог. У заяві позивач роз`яснив, що під час формування первісного тексту позовної заяви було допущено технічну помилку у найменуванні складової боргу: частина процентів за користування позикою була помилково відображена під назвою «комісія». Оскільки кредитним договором, розрахунком заборгованості та реєстрами відступлення прав вимоги окремої комісії не передбачено, а нарахована сума за своєю правовою природою є процентами за користування позикою, позивач уточнив структуру заборгованості без зміни її загального розміру.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 34 000,00 грн, з яких 8 500,00 грн - основна сума боргу (неповернутий залишок тіла позики), 25 500,00 грн - проценти за користування позикою, нараховані відповідно до умов договору. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 матеріали вказаної цивільної справи передано за територіальною підсудністю до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглядати за відсутності представника товариства, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

На підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України суд ухвалив здійснювати заочний розгляд справи за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

24 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72987945. Договір було укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором OyK1k3kpPe, направленим на його фінансовий номер телефону ( НОМЕР_1 ).

За змістом пунктів 1, 2 Договору позики № 72987945 первісний кредитор зобов`язався передати у власність позичальника грошові кошти в розмірі 8 500,00 грн на строк 30 днів. Датою надання позики визначено 24.11.2022, а кінцевою датою повернення - 24.12.2022. Договором передбачено схему кредитування з поверненням суми позики та сплатою нарахованих процентів одноразовим платежем у кінці строку позики (не пізніше 24.12.2022). Базова процентна ставка визначена сторонами в розмірі 2,5 % на день (фіксована). Знижена (акційна) процентна ставка за програмою лояльності становить 1 % на день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою визначена в розмірі 2,70 % на день. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно на залишок основної суми позики за кожен день фактичного користування коштами, починаючи з дати видачі позики та включаючи дату її повернення. Видача позики здійснюється безготівковим шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . Орієнтовна реальна річна процентна ставка на момент укладення договору складала 2333,95 %, а орієнтовна загальна вартість позики - 11 050,00 грн.

Первісний кредитор зобов`язання з надання позики виконав, перерахувавши суму позики в розмірі 8 500,00 грн на зазначену відповідачем банківську картку.

03 квітня 2023 року між первісним кредитором - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 033-030423, за умовами якого первісний кредитор відступив ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права грошової вимоги за Договором позики № 72987945 від 24.11.2022 в загальному розмірі 34 000,00 грн, з яких 8 500,00 грн - заборгованість за основною сумою (тілом позики), 25 500,00 грн - заборгованість за процентами за користування.

У подальшому, 17 грудня 2025 року, між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено Договір факторингу № 17/12/25-01. Відповідно до Реєстру боржників (Додаток № 1) до Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором позики № 72987945 від 24.11.2022 в загальному розмірі 34 000,00 грн, з яких 8 500,00 грн - заборгованість за основною сумою (тілом позики), 25 500,00 грн - заборгованість за процентами за користування.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між кредитодавцем та відповідачем укладено в електронному вигляді з погодженням усіх його істотних умов.

За цим договором відповідач на зазначену у кредитному договорі банківську картку отримав визначену в договорі суму кредиту.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету, без введення одноразових ідентифікаторів кредитний договір та додаткові угоди до нього між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Відповідачем не спростовано факт підписання ним вищезазначеного договору позики.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором (надання грошових коштів), а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

Факт отримання відповідачем позики в сумі 8 500,00 грн підтверджується довідкою надавача платіжних послуг та випискою з обліку розрахунків за позикою. З моменту перерахування коштів договір позики набрав чинності, а у відповідача виникло зустрічне грошове зобов`язання повернути позику та сплатити проценти.

Розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідач не спростував, не надав власного розрахунку, а також доказів, що підтверджують виконання зобов`язання з повернення позики, сплати процентів за користування нею у розмірі та на умовах, визначених договором позики, відповідач суду не надав.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» у частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченою до повернення сумою позики в розмірі 8 500,00 грн, прострочених процентів за користування нею в межах погодженого строку позики в розмірі 2 550,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зроблено висновок, що «компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».

У п. 2.3 договору позики сторони узгодили процентну ставку за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі 2,7 % на день.

Користування позикою - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (позику) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами в договорі.

Суд зауважує, що пункт 2.3 договору позики розміщений у розділі 2 «Параметри та умови позики» вищезазначеного договору, який регулює саме правомірну поведінку сторін, а не наслідки її порушення.

Умовами укладеного сторонами договору позики не передбачено розмір процентів річних від простроченої суми як міри відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що нараховані позивачем проценти за понадстрокове користування позикою в розмірі 22 950,00 грн не є процентами як мірою відповідальності, передбаченими ст. 625 ЦК України.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

За своєю правовою природою визначені сторонами проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 2,7 % на день є пенею - неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Указаний стан неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» і триває донині.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтями 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як установлено судом, за подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 605 від 06.04.2026) із застосуванням коефіцієнта 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» підлягають задоволенню частково у розмірі 11 050,00 грн, що становить 32,5 % від загальної ціни позову (34 000,00 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування сплаченого судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 865,28 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладений із адвокатом Богомоловим В.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ЗП001256); додаток № 1 (Прайс-лист); заявку № 165 від 01.04.2026; витяг з Акта № 165 від 01.04.2026; платіжну інструкцію № 432 від 30.03.2026 про оплату послуг адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, співмірність заявленої суми зі значенням справи та критерій розумності. Оскільки відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавав, а факт надання послуг підтверджено належними доказами, суд доходить висновку про обґрунтованість вказаних витрат.

Застосовуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат (32,5 % задоволених вимог), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 875,00 грн (що становить 32,5 % від 15 000,00 грн).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 381,74 грн витрат, пов`язаних з підготовкою, комплектуванням та направленням матеріалів позову відповідачу поштовим зв`язком. На підтвердження цих витрат надано договір з ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» від 30.10.2025, акт виконаних робіт та опис вкладення у цінний лист. Зазначені витрати є витратами, пов`язаними із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). З урахуванням пропорційного розподілу (32,5 %) з відповідача підлягає стягненню 124,07 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», становить 5 864,35 грн (865,28 грн - судовий збір + 4 875,00 грн - правнича допомога + 124,07 грн - поштові витрати).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72987945 від 24 листопада 2022 року у загальному розмірі 11 050 (одинадцять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742) судові витрати у загальному розмірі 5 864 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 35 копійок, із яких: 865,28 грн - судовий збір; 4 875,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; 124,07 грн - поштові витрати.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду безпосередньо або через підсистему «Електронний суд» шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко