Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №331/2896/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/2896/26

Провадження № 3-в/331/53/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про розстрочку виконання постанови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебувала справа №331/2896/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП.

03.09.2026 ОСОБА_1 в особі свого захисника звернувся до суду із заявою, в якій просив розстрочити виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51000,00 гривень на 12 місяців рівними частинами, посилаючись на те, що ОСОБА_1 як чинний військовослужбовець отримує грошове забезпечення на рівні 20000,00 гривень, що з урахуванням його фактичного майнового стану не дозволяє сплатити суму штрафу без істотного погіршення матеріального становища його та його сім`ї, при цьому він має регулярні та необхідні витрати на утримання сім`ї, забезпечення побутових потреб, придбання продуктів харчування. Крім того, суттєву частину його доходу становлять витрати, безпосередньо пов`язані зі станом здоров`я та необхідністю подальшого лікування і реабілітації, так як він має тяжкі наслідки вогнепального осколкового поранення правої нижньої кінцівки, у тому числі, наслідки ушкодження м`яких тканин правої гомілки, післятравматичну нейропатію малогомілкового нерва справа, порушення функції ходи та інші залишкові явища отриманого поранення. У зв`язку із зазначеними наслідками поранення він проходив тривале стаціонарне та оперативне лікування, у тому числі, неодноразові хірургічні втручання, та продовжує потребувати медичного спостереження, медикаментозної терапії, реабілітаційних заходів, фізіотерапевтичного лікування, лікувальної фізкультури та періодичних медичних обстежень. Також, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни. Зазначені обставини в сукупності характеризують його реальний майновий стан та свідчать про те, що покладання на нього обов`язку одноразово сплатити штраф становить для нього надмірний фінансовий тягар, зокрема, змусить спрямувати кошти, необхідні для лікування, реабілітації та забезпечення базових потреб сім`ї. Також захисник заявив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особи з інвалідністю ІІ групи.

У призначене судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Халупко С.Я. не з`явилися, але захисником скеровано до суду заяву про розгляд справи без їх часті.

Дослідивши заяву про розстрочку виконання постанови та надані документи, суддя приходить до наступних висновків.

Постановою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 у справі №331/2896/26, провадження № 3/331/992/2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок. Постановою Запорізького апеляційного суду від 07.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.16, ч.3 ст.130 КУпАП залишено без змін.

Згідно зі ст.298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ч. 1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з вимогами ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

При цьому, як відстрочка, так і розстрочка виконання штрафу мають на меті дотримання розумної пропорційності між накладеним стягненням і конкретним становищем особи, щоб таке стягнення не було завідомо надмірним тягарем і було можливим до виконання.

Тому, враховуючи тяжкі життєві обставини, внаслідок яких ОСОБА_1 потребує постійного лікування, реабілітації, скрутний матеріальний стан, враховуючи, що ОСОБА_1 не має іншого доходу, окрім як грошового забезпечення як військовослужбовець, що, у свою чергу, ускладнює оплату штрафу у розмірі 51000,00 грн. одноразовим платежем, суддя приходить до висновку, що заява про розстрочку виконання постанови в частині стягнення штрафу підлягає задоволенню, оскільки підтверджена належними доказами.

Вирішуючи клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особи з інвалідністю ІІ групи, суддя звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

У той же час, згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Крім того, суддя бере до уваги, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: «Салов проти України», п.93, «Проценко проти України», п.26, «Кравченко проти Росії», п.45).

У даному випадку суддя враховує, що постановою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 у справі № 331/2896/26, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 07.08.2026 і на даний час є такою, що набрала законної сили, із ОСОБА_1 , зокрема, було стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн.

При цьому, ні під час судового розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи ні сам ОСОБА_1 , ні його захисник не зазначали про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору і не надавали до суду доказів на підтвердження існування цих підстав. Крім того, захисник у своєму клопотанні не наводить жодних причин, які б завадили йому звернутися з цим клопотанням до суду першої або апеляційної інстанції раніше, тобто, до того моменту, поки у даній справі не буде ухвалено остаточне судове рішення.

Тому, оскільки постанова Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 у справі № 331/2896/26 на даний час вже набрала законної сили і є обов`язковою для виконання, а чинний КУпАП не надає повноважень судді першої інстанції змінювати ухвалену нею постанову, тим більше після перегляду її судом апеляційної інстанції, суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 298, 304, 307 КУпАП, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника Халупка С.В. про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 23 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплату штрафу в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок на строк 12 (дванадцять) місяців рівними частинами щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2026 року до 01 жовтня 2027 року, а саме: по 4250,00 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляти Олександрівський районний суд міста Запоріжжя про сплату кожної чергової частини штрафу шляхом подання відповідного платіжного документа.

Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати чергового платежу постанова про накладення адміністративного стягнення буде направлена до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна для примусового виконання та стягнення несплаченої суми штрафу.

Строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу – три місяці після закінчення строку встановленої розстрочки.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Юлія КАРЕТНИК