Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №372/4492/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4492/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2026 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М. В., розглянувши матеріали, що надійшли від Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Запоріжжя Запорізької області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонерку, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1

по ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі серії ВАД № 966870 від 11.07.2026 року про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 зазначено, що 11 липня 2026 року об 11 годині 30 хвилин в м. Українка Обухівського району Київської області поблизу буд. 9 по вул. Сосновій, ОСОБА_1 порушила правила утримання собак, що виразилося у вигулі собак у публічному місці, не вживши заходів щодо унеможливлення руху собак без повідків, внаслідок чого собака вкусила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за сідницю, заподіявши шкоди його здоров`ю. Таким чином скоїла правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, пояснила що обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки вона під час вигулу собак, спіткнулася і випадково випустила 2 собак.

Потерпілий ОСОБА_2 на розгляд справи в суді не з`явився, подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі. В заяві надав письмові пояснення з приводу обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення від 11 липня 2026 року серії ВАД № 966870 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому відповідальність за ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачена за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення не зазначено кваліфікуючу ознаку вчиненого нею адміністративного правопорушення, а саме повторність, а також до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів вчинення нею протягом року адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому згідно ч. ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Отже, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , існують недоліки, які неможливо виправити під час судового розгляду справи та які є перешкодою для її вирішення по суті, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 постановою судді від 19.08.2026 року було повернуто для належного оформлення, оскільки при його складенні не дотримано вимог ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В межах дооформлення протоколу суду було подано лише рапорт працівника поліції про те, що у протоколі було допущено описку в частині кваліфікації, оскільки вірно слід рахувати, що ОСОБА_1 інкримінується ч.3 ст.154, а не ч.2 ст.154 КУпАП.

Суд не може грунтувати висновок про винуватість особи на подібних доводах працівника поліції, оскільки звертає увагу, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані уповноваженою особою саме за частиною другою статті 154 КУпАП.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення. Отже, зазначена у протоколі правова кваліфікація є складовою сформульованого щодо особи адміністративного обвинувачення, від якого така особа вправі захищатися у порядку, передбаченому статтею 268 КУпАП.

Частиною другою статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.

Таким чином, для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 КУпАП, обов`язковим є встановлення не лише факту вчинення одного з діянь, визначених частиною першою цієї статті, але й спеціальної кваліфікуючої ознаки — повторності такого порушення протягом року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 протягом року до події, зазначеної у протоколі, вже вчиняла порушення, передбачене частиною першою статті 154 КУпАП, та була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.

Натомість із викладеної у протоколі фабули та долучених матеріалів убачається, що фактичні обставини, які орган поліції поклав в основу притягнення особи до відповідальності, пов`язані з настанням наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 .

Після повернення судом матеріалів справи для належного оформлення працівником поліції складено рапорт, у якому зазначено, що посилання у протоколі на частину другу статті 154 КУпАП замість частини третьої цієї статті є опискою.

Суд не може погодитися з тим, що зазначений недолік має характер технічної описки.

Зміна частини другої статті 154 КУпАП на частину третю цієї статті означала б не виправлення окремої технічної неточності, а зміну правової кваліфікації діяння та кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення.

Частина друга статті 154 КУпАП пов`язує настання адміністративної відповідальності з повторністю відповідних дій протягом року, тоді як частина третя цієї статті передбачає інший кваліфікований склад, пов`язаний з настанням передбачених законом шкідливих наслідків.

Отже, йдеться про різні юридичні склади адміністративного правопорушення, доведення яких потребує встановлення різних фактичних обставин.

Крім того, кваліфікація за частиною третьою статті 154 КУпАП погіршує становище особи, оскільки передбачає більш сувору адміністративну відповідальність.

За змістом пункту 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, внесених до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, стосовно якої його складено.

Таким чином, адміністративне обвинувачення, сформульоване у складеному та підписаному протоколі, не може бути змінене шляхом подальшого складання працівником поліції рапорту.

Рапорт працівника поліції не є процесуальним документом, передбаченим статтями 254–256 КУпАП для формулювання адміністративного обвинувачення, не замінює протокол про адміністративне правопорушення та не створює для суду правових підстав розглядати справу так, ніби особі первісно було поставлено у вину правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 КУпАП.

Суд також враховує, що КУпАП не містить положення, яке б надавало суду право з власної ініціативи змінити сформульоване уповноваженим органом адміністративне обвинувачення на більш тяжке.

Здійснивши таку перекваліфікацію, суд фактично самостійно сформулював би нове адміністративне обвинувачення, визначив іншу його юридичну ознаку та після цього вирішив питання про винуватість особи у вчиненні вже такого нового правопорушення.

Це суперечило б завданню суду як неупередженого органу правосуддя та поставило б особу у становище, за якого вона притягається до відповідальності за правопорушення, яке належним процесуальним документом їй не інкримінувалося.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні. Однак зазначене положення не наділяє суд повноваженнями усувати недоліки сформульованого органом поліції обвинувачення шляхом його доповнення або заміни іншим складом адміністративного правопорушення.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і достатніми доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи усі обставини, викладені вище, слід вважати недоведеним наявність в діях особи об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Вважаю, що у цій справі винуватість ОСОБА_1 не було доведено з дотриманням критерію «поза розумним сумнівом».

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях ОСОБА_1 обов`язкової кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 КУпАП, — повторності вчинення відповідного порушення протягом року.

Фактичні обставини, які могли б за певних умов мати значення для вирішення питання про наявність іншого складу адміністративного правопорушення, не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у межах цього провадження, оскільки такий склад їй у встановленому законом порядку не інкриміновано.

Тому суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 154 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище наведене, дослідивши всі зібрані докази, що містяться при справі, керуючись ст. ст. 7, 184, 221, 245, п.1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя М.В.Кравченко