Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №278/3772/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3772/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Рекшу О.І. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 6500,00 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дітей.

В обґрунтування позову представник позивача вказав, що позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 . Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року шлюб було розірвано.

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають з позивачкою.

Відповідач є працездатною особою, інших перешкод, які б не дозволяли йому надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, - не має, а відтак, на думку позивача, останній у змозі щомісячно сплачувати аліменти у сумі по 6500,00 грн на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Ухвалою від 04.08.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення (викликом) сторін (а.с. 23).

Ухвалою від 28.09.2026 року судом здійснено перехід із розгляду без повідомлення сторін до розгляду з викликом сторін.

Позивачка ОСОБА_1 будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, проте її представник адвокат Рекша О.І. подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити (а.с. 33-35).

Відповідач ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання повідомлявся належним чином (а.с. 22), про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із зворотньою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відзиву відповідач до суду не подав та про причини своєї неявки суд не повідомив (а.с. 26, 31, 32).

Враховуючи норми п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Враховуючи наявність достатніх даних для вирішення спору, а також наявність правових підстав відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.08.2024 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даним свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 30.10.2020 року (актовий запис № 15) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даним свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 20.10.2020 року (актовий запис № 24) (а.с. 9-10).

Неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають спільно із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 492 від 28.07.2026 року, наданих Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (а.с. 18)

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Згідно ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У ч. 2 ст. 182 цього ж Кодексу вказано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 183 того ж Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу на те, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує потреби дитини щодо належного утримання, відсутність даних про розмір доходів сторін та стан здоров`я дитини та відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідач ОСОБА_2 є працездатним, докази того, що він не може працювати за станом здоров`я чи з інших причин, у справі відсутні, як і відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб.

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що в поданій до суду позовній заяві, позивачем відповідно до статті 81 ЦПК України не в повній мірі обґрунтовано розмір матеріальної допомоги, яку вона потребує щомісячно від відповідача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також не наведено доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей саме у розмірі 6500 грн на кожну дитину щомісячно та до досягнення ними повноліття. На підтвердження того, що відповідач працює, позивачка не надала суду будь-яких належних доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн на кожну дитину.

При цьому, суд керується виключно інтересами дітей та вважає, що саме такі розміри аліментів є необхідними і достатніми для нормального розвитку і утримання дітей.

Тому, виходячи із засад цивільного законодавства, зокрема справедливості та розумності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у сумі 8000 гривень щомісячно, по 4000 грн на кожну дитину, починаючи з 31.07.2026 року, тобто з дня пред`явлення позову, і до досягнення сторшою дитиною повноліття.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується: договором про надання правової допомоги № 65 від 17 червня 2026 року (а.с. 11-13); додатковою угодою № 2 до договору про надання правничої допомоги №65 від 17.06.2026 року (а.с. 14); квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с. 15).

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021р. по справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Керуючись ст. 137 ЦПК України, з урахуванням викладеного, враховуючи задоволення позовних вимог позивача, принципи розумності і співмірності, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтвердженні витрати на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору у 819,20 сумі грн пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 81, 200, 229, 247, 263, 274, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 31.07.2026 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 819,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя О. М. Дубовік