Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №278/3260/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3260/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК Профіт Капітал" звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z06.00602.004363294 від 24.09.2018 року у сумі 55957,00 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 24.09.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00602.004363294, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачу грошові кошти на поточні потреби у сумі 55957,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж, зі сплатою відсотків та платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитнї заборгованості. Кредитор свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконав та надав їй грошові кошти у сумі 55957,00 грн строком до 24.03.2020 року.

Відповідач, у свою чергу, зобов`язання не виконала та грошові кошти не повернула, у зв`язку із чим станом на 19.12.2023 року виникла заборгованість у розмірі 55341,74 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 7709,74 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 6037,60 грн, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 41594,40 грн.

19.12.2023 року між первісним кредитором та ТОВ "Оптіма Факторинг" укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Оптіма Факторинг" отримало право вимоги до відповідача.

22.12.2023 року між ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "ФК Профіт Капітал" укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Оптіма Факторинг" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № Z06.00602.004363294 від 24.09.2018 року.

Оскільки, станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно з кредитними договором, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Провадження у даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 69).

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання (а.с. 68); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу суду із відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с. 72-73). Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.09.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00602.004363294, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачу грошові кошти у сумі 7709,74 грн зі сплатою відсотків та платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитні заборгованості (а.с. 5-16).

Також встановлено, що банк свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, перекинувши кредитні кошти у сумі 55957,00 грн, згідно ордеру розпорядження №1 та №2 від 24.09.2018 року (а.с. 17).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитного договору між ПАТ" Ідея Банк" та відповідачем ОСОБА_1 .

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Встановлено, що 19.12.2023 року між первісним кредитором та ТОВ "Оптіма Факторинг" укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Оптіма Факторинг" отримало право вимоги до відповідача (а.с. 29-40).

22.12.2023 року між ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "ФК Профіт Капітал" укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Оптіма Факторинг" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №Z06.00602.004363294 від 24.09.2018 року (а.с. 41-49).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 55341,74 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 7709,74 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 6037,60 грн, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 41594,40 грн (а.с. 24).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язанні є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, у встановлений договором та законом терміни, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, заходів направлених на погашення заборгованості по кредиту не приймала.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем було порушено умови, на яких нею було взято кредитні кошти, а тому вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, первісним кредитором за кредитним договором є АТ «Ідея Банк», яке надалі відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал». Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути, зокрема, заборгованість за платою за обслуговування кредиту.

Разом із тим, судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати плату за кредитне обслуговування (обслуговування кредитної заборгованості).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, інформація про послуги, які кредитодавець надає споживачу, їх вартість та інші істотні умови договору.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку, що якщо у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». (ipLex)

У даному випадку матеріали справи не містять доказів того, що встановлена первісним кредитором АТ «Ідея Банк» плата за обслуговування кредиту є платою за конкретні додаткові чи супутні послуги, фактично надані позичальнику, а також не містять належного переліку таких послуг, їх змісту та вартості.

Саме по собі зазначення у кредитному договорі та графіку платежів обов`язку позичальника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредиту не свідчить про наявність у кредитодавця права на стягнення такої плати, якщо договором не визначено конкретні послуги, за які вона справляється, та кредитодавцем не доведено факт їх надання.

При цьому ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», набувши право грошової вимоги до відповідача, не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор. Відповідно, перехід права вимоги від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» не змінює правової природи відповідної вимоги та не усуває її нікчемності.

Аналогічний підхід застосовано судами у справах за позовами ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до позичальників за кредитними договорами, укладеними з АТ «Ідея Банк». Зокрема, у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 09 червня 2026 року у справі № 464/3034/26 суд, встановивши, що первісним кредитором був АТ «Ідея Банк», а право вимоги у подальшому перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», визнав вимоги про стягнення заборгованості за обслуговування кредиту необґрунтованими, оскільки встановлена щомісячна плата стосувалася послуг банку, які відповідно до закону мають надаватися безоплатно. (YouControl)

Крім того, у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 461/5166/20, яка стосувалася безпосередньо АТ «Ідея Банк», зазначено про відсутність підстав для стягнення заборгованості щодо нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредитної заборгованості у разі нікчемності відповідних положень кредитного договору.

Таким чином, враховуючи, що положення кредитного договору щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є нікчемними, а позивачем не доведено надання відповідачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які така плата могла б стягуватися, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача судові витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021р. по справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19.

Керуючись ст. 137 ЦПК України, з урахуванням викладеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, принципи розумності і співмірності, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтвердженні витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 514, 515, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 629, 1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,76-81, 83, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором №Z06.00602.004363294 від 24.09.2018 року у сумі 13747,36 грн, яка складається із: заборгованість за основним боргом – 7709,74 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками – 6037,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Профіт Капітал» судовий збір у сумі 752,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Профіт Капітал» витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт-Капітал", адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ: 39992082.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя О. М. Дубовік