Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №278/3278/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3278/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вище вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання грошових коштів у позику № 5518200924 від 24.09.2024 у сумі 5000,00 грн та судові витрати, оскільки відповідач у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази (а.с. 53).

На виконання вимог ухвали суду надано витребувані докази (а.с. 70-71).

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності (а.с. 5).

Відповідачу було скеровано копію ухвали про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем її проживання (а.с. 52). Поштове відправлення повернулось на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 58-59).

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач частково визнає позовні вимоги у частині основного боргу за споживчим кредитом, отриманим 24.09.2024 року, зазначаючи, що загальна сума заборгованості за позовом складає 19550,00 грн ( з них 5000,00 грн - тіло кредиту, 12050,00 грн - проценти, 2500,00 - пеня). Зазначив, що категорично не погоджується зі стягненням пені у сумі 2500,00 грн. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року "2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ " Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем. Крім того, посилаючись на статтю 3 ЦК України та практику Верховного Суду відповідач зазначає, що надмірно високі проценти спотворюють їхнє правове призначення та перетворюються на несправедливий тягар. Зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та пропорційності, розмір заборгованості по процентах просять зменшити до розміру тіла кредиту - тобто до 5000,00 грн. Відповідач просить суд взяти ці заперечення до уваги під час ухвалення остаточного рішення у справі (а.с. 77-86).

03.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору № 5518200924 від 24.09.2024 та отримання коштів. Позивач вказує на пропуск відповідачем 15-денного строку на подання відзиву, встановленого ухвалою суду від 02.07.2026 (ст. 178 ЦПК України). Твердження відповідача про необізнаність щодо справи позивач вважає введенням суду в оману, оскільки ще 28.07.2025 у справі було зареєстровано ордер її адвоката. Оскільки клопотання про поновлення строку не подавалося, позивач просить застосувати процесуальні наслідки та залишити відзив без розгляду (ст. 121, 126 ЦПК України). Щодо вимог позову зазначається, що процентна ставка відповідає ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» (не більше 1% на день), а умови договору були узгоджені сторонами добровільно (ст. 627 ЦК України). Також позивач зауважує, що зміна його найменування з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» на ТОВ «ІННОВА-НОВА» 08.09.2025 не припиняє дію договорів та повноважень представників. У підсумку позивач просить долучити відповідь на відзив, застосувати наслідки пропуску строку відповідачем та задовольнити позов повністю, стягнувши з ОСОБА_1 19 550,00 грн заборгованості та 2 422,40 грн судового збору (а.с. 87-98).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 24.09.2024 укладено між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 договір надання грошових коштів у кредит №5518200924, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 18-30).

Згідно умов вказаного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосується у межах перших 180 календарних дні з дня укладення кредитного договору, та 0,87% в день та у межах строку кредитування з 181 календарного дня від дня укладення кредитного договору.

Умови договору також були викладені у паспорті споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем (а.с. 34-37), як і графік платежів до даного договору (зворот а.с. 29-30). Крім того, відповідач ознайомлена з правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Іннова Фінанс» (а.с. 39-46).

Відповідно до вказаного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Зазначені реквізити банківської карти вказані у анкеті клієнта ОСОБА_1 (а.с.11) та співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у договорі № 5518200924 від 24.09.2024.

Таким чином, позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» доведено факт укладення 24.09.2024 між ним та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у кредит № 5518200924 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6041.

24.09.2024 відповідачу надано кредит в безготівковій формі у сумі 5000 грн на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції (а.с. 12), а також випискою по рахунку відповідача від АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 70-71).

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» за вищевказаним договором станом на 23.05.2025 становить 19550,00 грн, а саме: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом, 12050,00 грн - заборгованість за процентами, 2500,00 грн заборгованість по пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору (а.с. 47-49).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником, зокрема за частиною 2: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору в частині нарахування відсотків (п.2.4 Договору). Зазначені умови договору недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів, сплати процентів в межах строку користування кредитом, та комісії за отримання кредитних коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 19550,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 5000,00 грн, суми нарахованих відсотків 12050,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2500,00 грн

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс " заборгованість за договору надання грошових коштів у кредит №5518200924 від 24.09.2024 року у сумі 19550,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5000,00 грн, суми нарахованих відсотків - 12050,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Іннова Фінанс " судовий збір у сумі 1879,71 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ: 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О. М. Дубовік