Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №727/10674/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 727/10674/26

провадження № 22-ц/822/1871/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

скаржниця ОСОБА_1

заінтересована особа головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Душенко Володимир Васильович

боржниця ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Новіков Олександр Павлович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 13 серпня 2026 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Слободян Г. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Душенка В. В. у виконавчому провадженні № 74532640 щодо виконання виконавчого листа № 727/3611/22, виданого 11 березня 2024 року Шевченківським районним судом міста Чернівців.

Просила суд:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Душенка В. В. у виконавчому провадженні № 74532640 щодо виконання виконавчого листа № 727/3611/22, виданого 11 березня 2024 року Шевченківським районним судом міста Чернівців;

- зобов`язати головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Душенка В. В. відновити вчинення виконавчих дій та вжити вичерпних заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема статтею 67 цього Закону, заходів для фактичного та реального вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 11 листопада 2022 року у задоволенні її позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким її апеляційну скаргу задоволено. Резолютивною частиною постанови апеляційного суду постановлено: « ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 ». Постанова набрала законної сили в день її прийняття – 14 лютого 2023 року. Згодом, Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 серпня 2023 року касаційну скаргу боржниці залишено без задоволення, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року – без змін.

На виконання вищевказаного судового рішення Шевченківським районним судом міста Чернівців 11 березня 2024 року видано виконавчий лист № 727/3611/22.

19 березня 2024 року скаржницею подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Першого відділу виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

25 березня 2024 року головним державним виконавцем Душенком Володимиром Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74532640. У пункті 2 резолютивної частини даної постанови боржнику ОСОБА_2 надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду.

З метою ухилення від виконання рішення боржниця ініціювала низку безпідставних судових процесів. Зокрема, ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду міста Чернівців із заявою про визнання виконавчого листа № 727/3611/22 таким, що не підлягає виконанню. Свою заяву вона обґрунтовувала тим, що на момент відкриття виконавчого провадження квартира їй вже не належала, а отже, виконання рішення стало фактично неможливим.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 30 січня 2025 року (яка була залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року) у задоволенні цієї заяви боржниці відмовлено. Також, ухвалою від 10 грудня 2025 року суд відмовив боржниці у заміні сторони виконавчого провадження.

Незважаючи на наявність чинного виконавчого документа та вичерпної судової практики, яка підтверджує обов`язок боржниці виконати судове рішення незалежно від зміни титульного власника квартири, державний виконавець Душенко В. В. з моменту закінчення строку на добровільне виконання (з квітня 2024 року) і до теперішнього часу (станом на 28 липня 2026 року) не вчинив жодної дії примусового характеру, прямо передбаченої статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець Душенко В. В. мав, але не використав жодну з можливостей для виконання рішення: він не залучив працівників поліції, не запросив понятих та фізично не забезпечив безперешкодне входження стягувача ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 . Відсутність таких процесуальних кроків свідчить про умисне ухилення від виконання своїх службових обов`язків. Відповідно, бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Чернівці Душенка В. В. у виконавчому провадженні № 74532640 повинна бути визнана неправомірною, а виконавець має бути прямо зобов`язаний судом відновити вчинення виконавчих дій у відповідності до статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 13 серпня 2026 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 грудня 2025 року у цивільній справі № 727/3611/22 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Ухвала набрала законної сили 26 грудня 2025 року, а тому з цієї дати ОСОБА_1 знала про порушення її прав.

Оскільки зі скаргою вона звернулася 29 липня 2026 року та не заявила клопотання про поновлення строку, суд дійшов висновку про пропуск строку, встановленого статтею 449 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 13 серпня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 449 ЦПК України та не врахував триваючого характеру оскаржуваної бездіяльності.

Зазначає, що виконавче провадження не завершене, судове рішення про її вселення залишається невиконаним, а державний виконавець не розпочав дій, які б свідчили про припинення оскаржуваної бездіяльності. Повідомлення державного виконавця від 10 червня 2026 року № 45117 про необхідність звернення до суду із заявою про заміну боржника також не свідчить про виконання рішення чи припинення виконавчого провадження.

Вважає, що суд безпідставно пов`язав початок десятиденного строку з 26 грудня 2025 року, хоча ухвала про відмову у заміні сторони виконавчого провадження не є рішенням чи дією державного виконавця, які оскаржуються у цій справі.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 11 листопада 2022 року у справі № 727/3611/22 у задоволенні первинного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення у квартиру відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання припиненим права користування житлом задоволено.

Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 11 листопада 2022 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення задоволено.

Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання припиненим права користування житлом відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишено без змін.

11 березня 2024 року Шевченківським районним судом міста Чернівців видано виконавчий лист № 727/3611/22 (а. с. 9).

25 березня 2024 року державний виконавець Душенко В. В. відкрив виконавче провадження № 74532640 (а. с. 10).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 30 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 30 січня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення у квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання припинення права користування житлом відмовлено.

05 грудня 2024 року державним виконавцем Душенком В. В. складено акт, у якому зазначено, що ОСОБА_2 за адресою, вказаною у виконавчому документі, не проживає, а квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 (а. с. 22).

25 червня 2025 року державним виконавцем Душенком В. В. складено акт, згідно з яким вселення ОСОБА_1 за адресою, вказаною у виконавчому документі, не відбулося, оскільки нова власниця квартири відмовилася впускати ОСОБА_1 (а. с. 22 з.).

В акті державного виконавця Душенка В. В. від 12 вересня 2025 року також зазначено, що вселення за адресою, вказаною у виконавчому документі, не відбулося, оскільки власниця квартири відмовилася впускати ОСОБА_1 (а. с. 23).

У повідомленні головного державного виконавця Душенка В. В. від 10 червня 2026 року № 45117 про виникнення підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні про вселення та роз`яснення права на звернення до суду зазначено, що виконавче провадження № 74532640 перебуває на виконанні, а право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 роз`яснено право звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) його правонаступником - новою власницею квартири.

Також зазначено, що після розгляду заяви судом та набрання ухвалою законної сили необхідно надати її копію виконавцю для винесення відповідної постанови та проведення процедури примусового вселення за участю нового власника квартири (а. с. 23 з.-24).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала цим вимогам закону не відповідає, зважаючи на наступне.

Щодо дотримання строку на подання скарги

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20 (провадження № 61-7645св21) зазначено, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність. Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Також у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 369/14957/24 Верховний Суд зазначив, що бездіяльність як порушення має триваючий характер. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року в справі № 175/3995/17-ц (провадження № 61-36762св18) зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 березня 2025 року в справі № 910/1114/21, від 13 серпня 2025 року у справі № 947/30750/19 (провадження № 61-4865св25).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції мав встановити, чи припинилася оскаржувана бездіяльність унаслідок виконання державним виконавцем конкретного обов`язку, невиконання якого зазначала скаржниця, або припинення обставин, за яких цей обов`язок існував. Посилання суду першої інстанції на пропуск ОСОБА_1 строку на подання скарги у зв`язку із обізнаністю про невиконання рішення станом на 26 грудня 2025 року є помилковим.

У цій справі предметом скарги є не ухвала суду від 10 грудня 2025 року про відмову у заміні боржниці та не повідомлення державного виконавця від 10 червня 2026 року № 45117 як окремі акти. ОСОБА_1 оскаржує триваюче, на її думку, невжиття державним виконавцем усіх належних і достатніх заходів для виконання рішення про вселення, за умови, що виконавче провадження перебуває на виконанні, а судове рішення не виконано.

Наявність актів державного виконавця від 05 грудня 2024 року, 25 червня 2025 року та 12 вересня 2025 року спростовує твердження про повну відсутність будь-яких виконавчих дій. Однак складення цих актів не дає підстав на стадії вирішення питання про пропуск строку вважати припиненою бездіяльність у тому обсязі, у якому її визначила скаржниця у скарзі: невжиття після здійснених виїздів передбачених законом заходів, спрямованих на фактичне вселення.

Повідомлення від 10 червня 2026 року № 45117 містить роз`яснення щодо заміни боржника та підтверджує, що виконавче провадження перебувало на виконанні. Воно не є постановою про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа чи іншим документом, із яким закон пов`язує завершення примусового виконання. Тому його складення не змінило предмету скарги.

Отже, дата 26 грудня 2025 року, яку суд першої інстанції визначив початком перебігу десятиденного строку, не пов`язана з початком або припиненням бездіяльності державного виконавця, яка є предметом цієї скарги.

Оскільки на час звернення до суду оскаржувана бездіяльність, за змістом заявлених вимог, тривала, висновок суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку на подання скарги є передчасним і не відповідає обставинам справи. За такого предмета оскарження відсутність клопотання про поновлення строку не може бути підставою для залишення скарги без розгляду.

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19) зазначила, що у кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти, чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі. Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця по суті цієї скарги, направив справу для продовження розгляду, а не розглянув скаргу по суті, усунувши в межах повноважень недоліки судового рішення.

Натомість у справі, що переглядається, суд першої інстанції залишив скаргу без розгляду з процесуальних підстав і не вирішив заявлених вимог по суті. Отже, оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню, а до наслідків її перегляду застосовуються пункт 6 частини першої статті 374 та стаття 379 ЦПК України.

Залишення скарги без розгляду перешкоджає її подальшому розгляду. Тому апеляційний суд, встановивши помилковість висновку про пропуск строку, приходить до висновку про необхідність скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже доводи апеляційної скарги щодо незаконності залишення скарги без розгляду є обґрунтованими, а доводи про неправомірність бездіяльності державного виконавця мають бути перевірені судом першої інстанції під час продовження розгляду справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу від 13 серпня 2026 року з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 13 серпня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі системного аналізу статей 141, 259, 264, 270 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Розподіл, перерозподіл чи повернення судового збору має вирішувати суд у провадженні якого розглядається справа по суті.

Зазначене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18, від 22 травня 2024 року в справі № 760/30077/19.

З урахуванням вищезазначеного, зважаючи на те, що справа апеляційним судом по суті не розглядалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 13 серпня 2026 року скасувати.

Направити справу № 727/10674/26 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 09 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ПЕРЕПЕЛЮК