Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №727/15623/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа №727/15623/25

Провадження №22-ц/822/1850/26

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.,

за участю секретаря судового засідання: Бортніка А. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Копитіна Яна Сергіївна, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Терещенко О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на повнолітню дитину.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано рішенням суду м. Чернівці від 14.07.2023.

Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала на те, що після досягнення донькою повноліття відповідач сплачує аліменти на утримання повнолітньої доньки в сумі 1/8 частки від його доходу згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2025 по справі №727/ 13984/24.

Після ухвалення рішення від 12.02.2025 змінились суттєві обставини, зокрема, донька сторін поступила на навчання до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на 2 курс за спеціальністю маркетинг, денної форми навчання зі строком навчання до 01.07.2027, де навчається на платній основі.

Зазначала, що її середньомісячний дохід складає 16 848,38 грн на місяць після сплати податків і зборів, що є недостатнім для утримання доньки, яка навчається. Відповідач є здоровою, працездатною особою, має можливість сплачувати аліменти на повнолітню доньку у більшому розмірі, ніж він на даний час сплачує, оскільки його щомісячне грошове утримання в сумі від 40 000 грн до 79 400 грн.

Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича – до липня 2027 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2026 року позов задоволено.

Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 лютого 2025 року у справі №727/13984/24.

Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки доходу відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею 23-х років за умови продовження навчання, або до моменту закінчення навчання.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання цим рішенням законної сили, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 лютого 2025 року у справі №727/13984 /24.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що поточний розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 лютого 2025 року, не може задовольнити необхідні потреби повнолітньої дитини сторін, яка продовжує навчання, зважаючи на законодавчо визначений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а також збільшення витрат, пов`язаних з оплатою навчання у зв`язку з укладенням договору про навчання у закладі вищої освіти.

На дане рішення представник відповідача ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається на те, що позивачкою, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не доведено потребу у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням у розмірі 1/4 розміру заробітку відповідача (що у грошовому виразі в середньому складатиме не менш як 16 000 грн), оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про витрати позивача на навчання, підручники, проїзд до навчального закладу, та враховуючи те, що донька проживає в квартирі, належній сторонам на праві спільної часткової власності.

Сплата аліментів у розмірі 1/4 частки доходу відповідача як військовослужбовця призведе до непропорційного розподілу його фактичного доходу між особами, яких він зобов`язаний утримувати, та з огляду на стан його здоров`я не відповідає критерію співмірності між потребами повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, і його матеріальними можливостями як платника аліментів.

Такий розмір не відображає принцип рівності батьків у виконанні обов`язку щодо утримання дитини та створює надмірний фінансовий тягар для відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом 2023-2026 років неодноразово проходив лікування, зокрема і у зв`язку з отриманими травмами під час військової служби, що підтверджується медичними виписками стаціонарного хворого. Також підтверджено, що у відповідача наявні хвороби, які потребують постійного обстеження та лікування.

За вказаних обставин, визначення аліментів у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача, який є військовослужбовцем, відповідатиме засадам розумності та справедливості, забезпечить співмірний розподіл фінансового забезпечення між членами сім`ї відповідача та не призведе до порушення права доньки на належне утримання у зв`язку з продовженням навчання, оскільки, за умови надання позивачкою як матір`ю грошового утримання в такому ж розмірі, кошти в сумі близько 16 000 грн є достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та відповідатимуть реаліям сьогодення.

У відзиві позивачка ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зазначає, що відповідач має стабільне грошове забезпечення військовослужбовця, а його побутові, транспортні, комунальні, телекомунікаційні та інші витрати не усувають обов`язку брати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка навчається.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.07.2023.

Від шлюбу у сторін народилась донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2025 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на період її навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, починаючи стягнення з 16 грудня 2024 року.

Згідно з договором про навчання у закладі вищої освіти №10-570 від 12.08.2025 ОСОБА_3 зарахована на навчання на ІІ курс денної форми навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр за спеціальністю «маркетинг». Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 138 600 грн.

З довідки про доходи ОСОБА_1 від 15 жовтня 2025 року вбачається, що середньомісячний дохід позивачки (після відрахувань) становить 16 848,38 грн. (133 013,53 – 31923,23 / 6 місяців).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначене також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Указане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення з батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Аналіз наведених норм права Сімейного кодексу України у поєднанні з основними правилами доказування (ст.ст. 76-81 ЦПК України) дає підстави зробити висновок про те, що обов`язок батька (матері) надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання, презюмується.

Батько (мати) можуть бути звільнені від такого обов`язку у разі доведеності факту неможливості надавати допомогу дитині, при цьому, зважаючи на специфіку спірних правовідносин, обов`язок доведення такого факту покладається саме на батька (матір), до яких пред`явлений позов.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Згідно з частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про збільшення розміру аліментів, встановленого рішенням суду, зокрема, зазначила, що, зокрема, у зв`язку з навчанням дочки у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича збільшилися витрати на навчання, харчування, проїзд, навчальні матеріали, одяг, засоби гігієни та інші повсякденні потреби, тому через збільшення витрат позивачки на утримання доньки, її майновий стан погіршився. Вказувала про збільшення розміру доходу відповідача, а тому вважала за справедливе змінити розмір аліментів до 1/4 частки доходу щомісячно.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що повнолітня дочка сторін продовжує навчання та у зв`язку з цим має об`єктивні витрати на харчування, проїзд, навчальні матеріали, засоби зв`язку, одяг та інші поточні потреби. Сам по собі факт досягнення повноліття не припиняє обов`язку батьків за умов, передбачених статтею 199 СК України.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 753/5643/23 зазначив наступне: «у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника;

конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків;

застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність».

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див.: постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував наявний в матеріалах справи договір про навчання у закладі вищої освіти №10-570 від 12.08.2025, згідно з яким ОСОБА_3 зарахована на навчання на ІІ курс денної форми навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр за спеціальністю «маркетинг». Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 138 600 грн.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість збільшення розміру стягуваних аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 лютого 2025 року, однак недостатньо врахував обставини у даній справі, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів.

Зважаючи на те, що повнолітня дочка сторін проживає з матір`ю, навчається у вищому навчальному закладі на денній формі, на час звернення до суду – на платній основі, враховуючи матеріальний стан сторін, стан здоров`я відповідача, умови проходження служби, що у нього інших утриманців немає, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру аліментів, стягуваних на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, з 1/4 до1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що аліменти у розмірі 1/6 частки доходу відповідача є тим розміром, який у найбільшій мірі відповідає встановленим обставинам справи, співвідношенню між можливостями відповідача надавати матеріальну допомогу та розміру самих аліментів, який необхідний для задоволення потреб повнолітньої доньки. Стягнення аліментів в розмірі, що перевищує 1/6 частку від заробітку відповідача, на думку апеляційного суду, порушить відповідний баланс інтересів сторін, та буде мати надмірний тягар для відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що сплата аліментів у розмірі 1/4 частки доходу відповідача не відповідає критерію співмірності між потребами повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, і його матеріальними можливостями як платника аліментів.

У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови; резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/6 частки доходу відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною 23-річного віку, за умови продовження навчання або до моменту припинення навчання.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору у цій справі.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 1453,44 грн.

Враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (33%) та з урахуванням взаємозаліку судового збору за подачу апеляційної скарги в частині задоволених вимог, відповідачу слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 552,31 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Копитіна Яна Сергіївна, задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2026 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Змінити резолютивну частину заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 лютого 2026 року, виклавши її в такій редакції.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/6 частки доходу відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною 23-річного віку, за умови продовження навчання або до моменту припинення навчання.

Змінити розподіл судових витрат.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі 552 гривні 31 копійку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 08 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

О. О. Одинак