Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №643/23221/25 (4-с/643/34/26) — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 643/23221/25

провадження № 22-ц/818/5037/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

суб`єкт, дія/бездіяльність якого оскаржуються – приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В.,

стягувач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року в складі судді Пасічника О.М.

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича, в якій просив визнати протиправними дії приватного виконавця Кудряшова Д.В. щодо відкриття виконавчих проваджень (зокрема фіктивного ВП № 81071859, яке відсутнє в системі АСВП), форсованого збору, обміну та розголощення відомостей, що становлять банківську таємницю боржника ОСОБА_1 , а також йог конфіленційних персональних даних, отриманих від ПФУ, ДПС, МВС та Головного сервісного центру МВС України, за виконавчими листами (листом), виданими на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили; визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Кудряшова Д.В., яка полягає в умисному нездійсненні невідкладного внесення (реєстрації) до АСВП заяви боржника від 22.05.2026 про визначення рахунку для видаткових операцій, та в умисному ухиленні від обов`язку невідкладного розгляду вказаної заяви з метою штучного продовження тотальної фінансової блокади боржника ОСОБА_1 ; зобов`язати приватного виконавця Кудряшова Д.В. негайно винести постанову про визначення поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», як рахунку боржника для здійснення видаткових операцій у межах чинного законодавства та негайно надіслати її до банківської установи.

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення скарги шляхом зупинення виконавчих дій та стягнення в межах скарги на дії виконавця.

Клопотання мотивовано тим, приватний виконавець діє з екстремальною швидкістю, спрямованою на негайне примусове списання коштів боржника за виконавчим документом, який не набрав законної сили через триваючий апеляційний перегляд. Незаконне примусове списання коштів до розгляду скарги по суті завдасть йому непоправної майнової шкоди та унеможливить захист прав в апеляційній інстанції.

Просив забезпечити скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Кудряшова Д.В., зупинити примусове стягнення коштів та вчинення будь-яких виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 81077678 (включаючи легітимно зареєстроване ВП № 81071932 та пред`явлене виконавцем в обхід системи АСВП фіктивне ВП № 81071859) до ухвалення судом остаточного рішення за результатами розгляду скарги в порядку ст.447 ЦПК України;

Заборонити приватному виконавцю Кудряшову Д.В., а також всім банківським та фінансовим установам України, до яких виконавцем було направлено або може бути направлено процесуальні запити та постанови в межах вказаних виконавчих проваджень, вчиняти будь-які дії щодо виконання вимог виконавця, а саме: здійснювати арешт, блокування, примусове списання коштів боржника ОСОБА_1 або розголошення банківської таємниці, включаючи, але не обмежуючись наступними установами: АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УніверсалБанк», АТ «Альтбанк», ПАТ АБ «Південний», АТ «Кредобанк», АТ «Державний експортно-імпортний банк України», АТ «УкрСиббанк», АТ «Вест файненс енд кредит банк», АТ «Сенс Банк». АТ «Таскомбанк», АТ «Банк кредит Дніпро», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Банк 3/4», АТ «Скай Банк», АТ «ВСТ Банк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Акцент-Банк»;

Заборонити приватному виконавцю Кудряшову Д.В., а також МВС України, Головному сервісному центру МВС України та його територіальним підрозділам здійснювати будь-який обмін інформацією (включаючи надання відповідей на електронні та паперові запити виконавця щодо наявності транспортних засобів), а також вчиняти будь-які дії щодо накладення арешту, заборони відчуження або оголошення в розшук транспортних засобів та рухомого майна боржника ОСОБА_1 у межах вказаних виконавчих проваджень;

Заборонити приватному виконавцю Кудряшову Д.В. та територіальним органам ПФУ та ДПС здійснювати обмін інформацією, накладати стягнення або здійснювати будь-які утримання із заробітної плати, пенсії чи інших доходів боржника ОСОБА_1 за рахунок вказаних виконавчих проваджень;

Заборонити стягувачу ТОВ «ФК «Ейс» та його представникам використовувати, розголошувати, передавати третім особам або посилатися у будь-яких судових засіданнях та процесуальних документах на інформацію та документи, що становлять банківську таємницю чи персональні дані боржника ОСОБА_1 , які були отримані в межах зведеного виконавчого провадження № 81077678 (включаючи зареєстроване в АСВП ВП № 81071932 та фактично відсутнє у системі штучно здубльоване ВП № 81071859) до моменту вирішення даної скарги по суті.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення скарги шляхом зупинення виконавчих дій та стягнення – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги клопотання повністю, забезпечити скаргу боржника та зупинити примусове стягнення коштів і вчинення будь-яких виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 81077678 (включаючи ВП № 81071932 та штучно здубльоване ВП № 81071859) приватного виконавця Кудряшова Д.В. до ухвалення судом остаточного рішення за результатами розгляду скарги по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зупинення вчинення виконавчих дій судом у межах судового контролю є належним процесуальним засобом забезпечення ефективності майбутнього судового рішення за скаргою на виконавця.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії приватного виконавців при примусовому виконанні виконавчих листів відповідали вимогам закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у травні 2026 року ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, ОСОБА_1 посилаючись на вимоги 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», просив забезпечити його скаргу шляхом зупинення виконавчих дій та стягнення в межах скарги на дії виконавця.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення скарги шляхом зупинення виконавчих дій та стягнення в межах скарги на дії виконавця, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення виконавчих дій та стягнення, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Колегія суддів зазначає, що заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640сво19), від 13 червня 2022 року у справі № 298/1460/19 (провадження № 61-10070св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 752/373/18 (провадження № 61-15393св20).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення клопотання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина