Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №638/24649/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/24649/24 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/49/26 Цвіра Д.М.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач – Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

особи, що притягається

до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Беженського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Расулова Каюма Тулкіновича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.05.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права укривання транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Не погодившись з вказаною постановою судді, захисник ОСОБА_1 – адвокат Расулов К.Т. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на необґрунтованість постанови судді, оскільки оскаржувана постанова винесена на підставі неналежних та недопустимих доказів.

Захисник вважає, що зупинка транспортного засобу була незаконною, а поліцейські не повідомили про підстави такої зупинки ОСОБА_1 , які б відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію» надавали право здійснити зупинку транспортного засобу.

Вказує, що працівники поліції провели огляд на стан алкогольного сп`яніння, не повідомивши водія ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки такого сп`яніння.

Окремо захисник звертає увагу, що згідно відеозапису ОСОБА_1 поводив себе адекватно, його мовлення було чітким, координація рухів нормальною, у зв`язку з чим, останній не мав ознак алкогольного сп`яніння як підстави для проведення відповідного огляду.

Вважає, що поліцейськими порушено порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, не запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

До того ж, звертає увагу, що ОСОБА_1 не було роз`яснено працівником поліції його право самостійно пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння протягом двох годин з моменту виявлення ознак такого сп`яніння.

Крім того, вказує на відсутність підтвердження згоди ОСОБА_1 з результатами пройденого на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу на положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Беженського А.В., які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, апеляційний суд приходить таких висновків.

Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП суддя виходив з того, що вчинене ним адміністративне правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України, що підтверджено зібраними у справі доказами.

З таким висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено, що у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 статті 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 3 вказаної статті у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Судовим розглядом встановлено, що 16.12.2024 о 08:20 в м. Харків, по пр-т. Перемоги, 46, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21103», д.н.з. НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками поліції, у зв`язку з керуванням автомобілем з порушенням вимог щодо застосування паску безпеки.

Під час спілкування поліцейських із водієм ОСОБА_1 , у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», що підтверджується тестом № 648. Результат огляду становив – 0,63 %0 (проміле) у видихаємому повітрі, з яким водій ОСОБА_1 погодився.

Проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора зафіксовано на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, відеозапис з якої долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

Внаслідок зазначених подій, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 197545 від 16.12.2024 за порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 «а» ПДР України.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, яким суддя надав належну правову оцінку.

Апеляційний суд вважає, що вимоги частини 2 статті 251, статей 256, 2652, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно водія ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею, відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо безпідставної зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , є безпідставними.

Відповідно до статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу.

Законність підстав для зупинки транспортного засобу, не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП і дії поліцейських щодо законності таких підстав, можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд звертає увагу, що підставами для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 послугувало порушення вимог пункту 2.3 «в» ПДР України, про що останнього було повідомлено та стало наслідком винесення поліцейським постанови серії ЕНА № 3670457 про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника про неповідомлення поліцейськими ознак алкогольного сп`яніння, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно відеозапису, який був предметом дослідження під час апеляційного перегляду справи, вбачається, що поліцейський повідомив водію ОСОБА_1 , що відчуває запах у салоні автомобіля.

Разом з цим, перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510».

Доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення поліцейськими процедури огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та незабезпечення проведення такого огляду в закладі охорони сп`яніння, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, та спростовуються встановленими судом обставинами.

З наявних матеріалах справи доказів, зокрема відеозаписів, які були безпосередньої досліджені в судовому засіданні за участі ОСОБА_1 та його захисника, вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу. Під час розмови, працівник поліції повідомив водія ОСОБА_1 про його право пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу. Після оголошення поліцейським результату огляду – 0,63 %0 у видихаємому повітрі, водій ОСОБА_1 з таким результатом погодився. Крім того, окремо розписався у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно, у поліцейських були відсутні підстави для направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, за умови погодження водія з результатами проведеного поліцейськими огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора.

Положеннями статті 267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Отже, у разі незгоди водія ОСОБА_1 з процедурою проведеного поліцейськими огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, він мав право оскаржити заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, однак таким правом не скористався.

З врахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації та застосування положень статті 22 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.

Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суддя врахував санкцію частини 1 статті 130 КУпАП та виніс постанову, яка відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Згідно з приміткою до статті 22 КУпАП, положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.

У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Расулова К.Т., апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 1, 7, 22, 25, 33, 130, 245, 251, 252, 256, 266-268, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Расулова Каюма Тулкіновича – залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна