Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №626/1159/25 (6/626/87/2026) — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 626/1159/25 (6/626/87/2026)

провадження № 22-ц/818/4964/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Берестинського районного суду Харківської області від 02 червня 2026 року в складі судді Дудченка В.О.

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що він ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.07.2007, для обох шлюб перший. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мали.

Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі №2021/1127/2012 розірвано шлюб між ним та ОСОБА_5 .

Зазначив, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжений після спливу десяти місяців після припинення шлюбу, тобто не походить від подружжя. Із заявою, до органів ДРАЦС, про внесення до актового запису про народження дитини відомостей про батька, він не звертався.

Згідно відповіді начальника Третього відділу ДРАЦС у місті Харкові №23.17/139/26/СЛВ від 12.05.2026, перевіркою відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актових записів про народження дитини, батьком якої значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено. Актовий запис №248 від 17.12.2013, складений Берестинським відділом ДРАЦС у Берестинському районі Харківської області Харківського МУ Міністерства юстиції України на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька вказані на підставі заяви матері від 17.12.2013.

Вказав, що судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Берестинському ВДВС у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. З відповіді виконавчої служби № 27490 від 18.05.2026 вбачається, що по виконавчому провадженню ВП №77913664 з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 стягнуто аліменти у сумі 68705,85 та витрати виконавчого провадження в сумі 450,00 грн.

Вважав, що оскільки у суду під час винесення судового наказу від 16 квітня 2025 року у справі № 626/1159/25, були відсутні відомості про те, що запис про батька дитини вносився на підставі заяви матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, судовий наказ не підлягає виконанню.

Просив визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі № 626/1159/25 від 16 квітня 2025 року про стягнення щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 68705,85 грн.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 02 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовлено.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково вказав, що він має звертатися з позовом про звільнення від аліментів за ст. 273 СК України. Однак вказана стаття застосовується, коли обов`язок був, але змінилися обставини. В даному випадку обов`язок ніколи не виникав, оскільки він не є батьком. Ст. 432 ЦПК України чітко передбачає, що суд визнає документ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або документ було видано помилково. Обидві ці підстави наявні у справі. Процесуальне законодавство не обмежує боржника у часі для подання заяви про визнання документа таким, що не підлягає виконанню, якщо обов`язок фактично відсутній. Сплата коштів за примусовим наказом не може вважатися добровільним визнанням батьківства, якщо юридично воно не оформлене. Суд, фактично визнавши відсутність його батьківства, відмовив у захисті його прав, прирікаючи його на подальше незаконне фінансове обтяження.

21.07.2026 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

30.07.2026 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав відповідь на відзив, в якому виклав доводи апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду – скасувати.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 14.07.2007 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 17.12.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції у Харківській області, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані: батько: ОСОБА_1 ; мати ОСОБА_5 , актовий запис № 248 (а.с.6).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом із матір`ю ОСОБА_2 з 17.12.2013 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4,8).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу 19.08.2023 ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.10).

16 квітня 2025 року Красноградським районним судом Харківської області видано судовий наказ, за яким визначено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).

З повідомлення Берестинського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 27490 від 18.05.2026 вбачається, що по виконавчому провадженню № 77913665 з ОСОБА_1 були стягнуті витрати виконавчого провадження в сумі 450,00 грн та аліменти в сумі 68705,85 грн на користь ОСОБА_2 (а.с.25).

Відповідно до повідомлення Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 23.17/139/26/СЛВ від 12.05.2026, проведеною перевіркою розширеного пошуку відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про народження дитини, батьком якої значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено. Актовий запис про народження № 248 від 17.12.2013, складений Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі ч.1 ст.135 СК України, відомості про батька вказані на підставі заяви матері від 17.12.2013 (а.с.26).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Відповідно до статті 160 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є особливою формою судового рішення та одночасно виконавчим документом.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частин 7,8 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

У частинах першій і другій статті 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц (провадження № 61-16585св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18), від 13 березня 2019 року у справі № 755/388/15-ц (провадження № 61-15980св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, провадження № 61-45337св18.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23), від 09 лютого 2023 року у справі № 824/85/21 (провадження № 61-12579ав22), від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Згідно пункту п`ятого частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 посилався як на підставу для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, на відсутність у нього матеріально-правового обов`язку зі сплати аліментів у зв`язку з тим, що запис про батька дитини вносився на підставі заяви матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Наслідком встановлення обставин відсутності кровної спорідненості апелянта як батька дитини є, зокрема, відсутність у нього від самого початку існування обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Матеріали справи свідчать про те, що актовий запис про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений на підставі ч.1 ст.135 СК України, відомості про батька вказані на підставі заяви матері від 17.12.2013.

Доказів того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність у ОСОБА_1 взагалі обов`язку утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, вказане є підставою для визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі № 626/1159/25 від 16 квітня 2025 року.

Частиною 4 статті 432 ЦПК України передбачено, що про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Оскільки стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відбулося через повідомлення неправдивих відомостей самою ОСОБА_2 , тому перешкод у поверненні стягнутої суми ОСОБА_1 не вбачається.

Оскільки судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в сумі 68705,85 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

За таких обставин, ОСОБА_2 зобов`язана повернути ОСОБА_1 отримані вказані грошові кошти.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , – задовольнити.

Ухвалу Берестинського районного суду Харківської області від 02 червня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Красноградського районного суду Харківської області від 16 квітня 2025 року у справі № 626/1159/25 про стягнення щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 68705,85 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина