Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №632/1890/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ України

08 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 632/1890/25

провадження № 22-ц/818/2486/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

Суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Библіва С.В., -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі за текстом АТ «Універсал Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.07.2024 року у розмірі 60132,47 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 3028 гривень.

Рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.07.2024 року у розмірі 60 132,47 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 27 909,50 грн. та ухвалити в нове рішення, яким визнати нікчемним частину Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 27.07.2024 та скасувати неправомірно нараховану пеню в розмірі 10 375,83 грн.

Посилається на порушення судом норм процесуального права та неповного з`ясування обставин справи. Вважає, що суд безпідставно стягнув пеню, стягнення якої не передбачено законом. Зазначає, що дійсно підписала Анкету-заяву до Договору від 27.07.2024 про надання банківських послуг «Monobank» , відповідно до якої, банком було відкрито поточний рахунок на її ім`я у гривні, проте, не погоджується з тим, що ця Анкета-заява, разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг. Вважає, що кредитний договір є обов`язковим і повинен укладатися в письмовій формі, а недотримання цього договору, відповідно до ст.1055 ЦК України, є нікчемним. Крім того, не згодна з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з неї заборгованості за пенею у розмірі 10 375, 83 грн, оскільки відповідно до п.п.18 та 19 розділу «Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану, кредитодавець не повинен стягувати пеню. Крім того, враховуючи територію, на якій вона проживає, яка перебуває в зоні підвищеного ризику, само по собі є форс-мажорними обставинами, а також вона є інвалідом ІІІ групи з 12.01.2021 року та отримувала лише пенсію по інвалідності, яка мала незначний розмір і кредит брався саме на відновлення здоров`я. Незважаючи на це, вона сумлінно сплачувала відсотки в межах своїх фінансових можливостей, проте наразі у зв`язку з військовим станом, дитячі садочки, в тому числі і той, в якому вона працює, простоюють.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Анкета-заява від 27.07.2024 року разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг, а підписавши її, відповідач прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору, згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній заяві та засвідчила свою згоду і взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. Враховуючи, що відповідачка умови договору не виконує, в зв`язку з чим станом на 06.08.2025 року утворилась заборгованість, в тому числі: загальний залишок заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) у розмірі 49756,64 грн., заборгованість за пенею у розмірі 10375,83 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення з відповідачки в повному обсязі.

При цьому суд вважав безпідставними заперечення відповідачки щодо стягнення з неї пені в сумі 10375,83 грн., оскільки вважав, що проценти за користування кредитом – це плата, яку позичальник сплачує кредитору за користування позиченими коштами. Це винагорода кредитора за надання позики та ризик неповернення коштів, Відсотки нараховуються на суму кредиту (тіло кредиту) протягом терміну кредитування і визначаються у вигляді процентної ставки, встановленої у кредитному договорі (це зобов`язання, а не штрафні санкції за невиконання зобов`язання які перелічені додатково ст. 625 ЦК України). Зазначені нарахування мають характер відповідальності за порушення зобов`язання, а не є частиною самого грошового зобов`язання (тобто не є платою за користування кредитом). Таким чином, санкції, передбачені статтею 625 ЦК України, не є і не прирівнюються до процентів за користування кредитом. Водночас, проценти за користування кредитом – це складова самого зобов`язання за договором, а не сама санкція. Тому, звільнення від нарахування процентів по кредиту не передбачено п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції чинній в умовах воєнного стану). У цьому Банк діє добросовісно та розсудливо: нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України (інфляційні витрати та 3% річних), не здійснювалося та не заявлялося до стягнення. Однак, нарахування відсотків за користування кредитом, як частини основного зобов`язання, є правомірним та не скасовуються положеннями п.18, оскільки вони не є санкцією, а суттю самого зобов`язання.

Суд вважав, що сторонами в договорі було погоджено спеціальний вид пені, яка не є штрафною санкцією за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання, а є формою забезпечення виконання зобов`язань, прямо передбаченою умовами договору. Таким чином, нарахування та стягнення зазначеної пені (по суті процентів за користування кредитними коштами відповідно до ст1048 ЦК України) є правомірним, оскільки воно ґрунтується на умовах договору; вказана пеня не відноситься до штрафних санкцій, заборонених до нарахування та стягнення у період дії воєнного стану; сама по собі наявність воєнного стану не звільняє боржника від виконання договірних зобов`язань та не позбавляє кредитора права на реалізацію договірних заходів забезпечення.

Такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.07.2024 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, в якій ОСОБА_1 просила встановити кредитний ліміт до 500 000 грн. (в залежності від суми, погодженої Банком та відображеної у мобільному застосунку). У разі виходи з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Згідно з Тарифами банку, пільговий період за карткою Monobank встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001%; розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100 гривень, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,1% на місяць на залишок заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).

Звертаючись до суду з позовом, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.07.2024 року у розмірі 60 132,47 копійок., яка складається з загального залишку заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) у розмірі 49756,64 грн. та заборгованості за пенею у розмірі 10375,83 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність Банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються також на встановлені законом, проте вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених законодавством, зокрема, ст.ст.625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з наданих позивачем доказів та не заперечується відповідачем, 27.07.2024 ОСОБА_1 була власноруч підписана Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг «Monobank», яка містить підпис відповідача, відповідно до змісту якої, відповідач просила Банк відкрити поточний рахунок у гривні на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. В Анкеті-заяві сторони погодили, що у разі встановлення кредитного ліміту та виходу з пільгового періоду, що складає 62 дні на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

Тобто, зі змісту даної Анкети - заяви вбачається, що сторонами досягнуто згоди про розмір процентної ставки (а.с.14).

Також в Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

На підтвердження відкриття в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» рахунку, позивачем надано довідку від 08.08.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 має у банку рахунок НОМЕР_1 у гривні, кредитна картка НОМЕР_2 , тип Картка чорна, активна до 08/28. (а.с.21)

Також позивачем надано довідку про розмір встановленого ліміту за карткою № НОМЕР_3 (клієнт ОСОБА_1 ) від 08.08.2025, з якої вбачається, що Банком неодноразово змінювалась сума кредитного ліміту. (а.с.22)

На підтвердження наявності невиконаних кредитних зобов`язань, Банком надано виписку про рух коштів по картці за період з 27.07.2024 по 08.08.2025, з якої вбачається, що відповідач отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення.(а.с.12-13)

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.07.2024 вбачається, що станом на 06.08.2025 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 60 132,47 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) у розмірі 49756,64 грн., заборгованість за відсотками – 0,00 ; заборгованість за пенею - 10375,83 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 (а.с.6-11).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, які передбачені умовами договору. Рішення суду в цій частині відповідачкою не оскаржується. В той же час, задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув з відповідача у складі загальної заборгованості пеню в сумі 10375,83 грн., однак не врахував спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника у період дії воєнного стану.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За змістом цього ж пункту неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні введений з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та діє на час апеляційного перегляду справи.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на зобов`язання, які виникли з кредитного договору. У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 Верховний Суд уточнив, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит, та звільняє від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, і від неустойки за прострочення таких зобов`язань у встановлений цим пунктом період.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за пенею станом на 06.08.2025 становить 10375,83 грн. Оскільки ця пеня нарахована у період дії воєнного стану за прострочення виконання кредитного зобов`язання, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вона не може бути стягнута з відповідача.

Крім того, колегія судів зазначає, що умовами договору не передбачено нарахування пені.

За таких обставин, з ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.07.2024 підлягає стягненню заборгованість, що становить 49756,64 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, у задоволенні вимог позивача про стягнення пені в розмірі 10375,83 грн. слід відмовити.

Згідно з вимогами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задоволено частково на 82,7% , тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2504,15 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 100%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн підлягає стягненню з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 .

Згідно ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1 129,45 грн. (3633,60 грн – 2504,15 грн).

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити.

Рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09 грудня 2025 року – змінити.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.07.2024 року – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.07.2024 року в сумі – 49756 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 64 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 1 129 ( одна тисяча сто двадцять дев`ять) грн. 45 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова