Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №638/1965/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/1965/26

провадження № 22-ц/818/4400/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2026 року, постановлене суддею Щепіхіною В.В.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2001868525 від 27.05.2013 року у розмірі 45 909,7 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позову в повному обсязі.

В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2001868525, відповідно до якого відповідач отримав два види кредиту, а саме – споживчий кредит на придбання товару в розмірі 5 396,00 зі строком повернення до 15.12.2014 року та кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку в розмірі 1000 грн, строком на три роки, що свідчить про укладення між сторонами споживчого кредиту, який підписаний відповідачем власноручно. На підтвердження виконання первісним кредитором вимог Договору щодо оплати товару на користь продавця – ФОП ОСОБА_2 позивачем надано копію рахунку-фактури №670 від 15.12.2012 року, копію товарного чеку від 15.12.2012 та копію специфікації до кредитного договору від 15.12.2012, що в сукупності підтверджує факт придбання відповідачем товару за рахунок кредитних коштів та належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за Договором. Як вказує апелянт, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 2001868525 від 27.05.2013 та випискою з розрахунку приватного клієнта № 2001868525 за період з 27.05.2013 по 15.03.2024 року вбачається, що відповідач активно користувалася кредитним коштами, здійснювала оплату товарів та послуг, знімала готівкові кошти та періодично вносила платежі на погашення заборгованості, тобто фактично виконала умови укладеного кредитного договору. Вважає ці докази належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором, а також доказами щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 45 909,70 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 31 838,20 грн., заборгованість за відсотками – 14 071,50 грн., яка виникла на підставі п.1.1. Договору, яким передбачено видачу кредитних коштів на придбання товару та послуг, і на підставі п.п.2.2.2.2..4,2.5. Договору, якими передбачено встановлення позичальнику відновлювальної кредитної лінії.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, зазначеним у позовній заяві та не доведено факт набуття права вимоги, оскільки ТОВ Діджи Фінанс» не надало суду належних доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором № 2001868525 від 15.12.2012 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачем. Між тим, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір № 2001868525 від 27.05.2013 року, проте доказів його укладення не надає. З наданої позивачем копії Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 року вбачається, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001868525 від 27.05.2013 року. Проте, як встановлено судом, між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001868525 від 15.12.2012 року, що підтверджується наданою позивачем копією кредитного договору. За таких умов, суд позбавлений можливості встановити факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001868525 від 15.12.2012 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, 15.12.2012 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2001868525, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на придбання товару у продавця 1: 5 680,00 грн, загальна сума кредиту 5 396,00 грн, строком на 24 міс, розмір процентної ставки 0,01 % річних.

Згідно з п.1.2.1 Договору для придбання товару та послуг кредитор надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов кредитного договору та Правил кредитування, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені кредитним договором та Графіком платежів, що є Додатком №1 та невід`ємною частиною договору, а також виконувати умови кредитного договору.

Положеннями розділу 2 Договору визначено, що банк та позичальник також підтверджують факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток на підставі правил користування кредитною карткою MasterCard Standart. Визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняттям банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standart, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання кредитної картки (п.2.2.1.).

При цьому, положеннями розділу 2 даного Договору визначено, що за користування кредитом, в тому числі й простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмір встановленому Тарифами банку та на дату укладення договору розмір процентів становить 2,49 % на місяць по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та 3,49 % на місяць по операціях зі зняття готівки в банкоматах, пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 відсотків за день. За користування кредитом, наданим держателю протягом розрахункового циклу, держателю встановлюється пільговий період користування кредитом, тривалість якого визначається правилами, а розмір процентів впродовж пільгового періоду становить 0,01 відсотків річних (п. 2.9).

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Договору розмір кредитного ліміту становить 1 000,00 грн. В будь-який час час строку дії цього Договору банк має право змінити розмір кредитного ліміту без зазначення причин такої зміни. Строк дії кредитної лінії становить 3 роки з моменту підписання банком і позичальником цього Договору. Банк має право змінити строк дії кредитної лінії в односторонньому порядку.

15.12.2012 року відповідач підписала Графік платежів, що є Додатком № 1 до кредитного договору, в якому зазначені дата платежу, сума платежу за розрахунковий період, проценти за користування кредитом, комісія.

В матеріалах справи міститься опитувальний лист від 15.12.2012 року, згода-дозвіл на обробку персональних даних ОСОБА_1 від 15.12.2012 року, інформаційний листок Умови кредитування по продукту «Оптимальний» від 15.12.2012 року.

Відповідно до товарного чеку від 15.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 відповідачем сплачено аванс за холодильник «Samsung RL 46SBSW» та пилосос «Samsung SC 4336» у розмірі 284,00 грн. Згідно рахунку-фактури № 670 від 15.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 відповідач придбала холодильник «Samsung RL 46SBSW» та пилосос «Samsung SC 4336» на загальну суму 5 660,00 грн.

Згідно зі специфікацією до кредитного договору (для пред`явлення Торговій організації ФОП ОСОБА_2 , Побутова техніка) банк гарантує перерахування кредиту у розмірі 5 396,00 грн на поточний рахунок підприємства, на умовах укладеного Договору про співробітництво.

15.03.2024 року між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу № 15/03/24, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк», і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 АТ «ОТП Банк» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором 2001231360 від 27.03.2013 в сумі 45 909,70 грн., з яких: 31838,2 грн. заборгованість по тілу кредиту, 14071,5 грн. заборгованості за відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до матеріалів справи надано договір про надання споживчого кредиту № 2001868525 від 15.12.2012, графік платежів до договору від 15.12.2012, опитувальний лист від 15.12.2012 року, згода-дозвіл на обробку персональних даних ОСОБА_1 від 15.12.2012 року, інформаційний листок Умови кредитування по продукту «Оптимальний» від 15.12.2012 року, в також чек від 15.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 , рахунок-фактуру № 670 від 15.12.2012 .

Надані позивачем додатки до договору 2001868525 від 15.12.2012, зокрема, графік платежів, згоду на обробку персональних даних та інформаційний листок Умови кредитування по продукту «Оптимальний» , також датовані саме 15.12.2012 року.(а.с.31-38)

Зі змісту розрахунку заборгованості, що був доданий до позову, вбачається, що заборгованість здійснена за кредитним договором № 2001868525 від 27.05.2013, станом на 15.03.2024 року у загальному розмірі становить 45 909,70 грн.(а.с.55-86)

Також позивачем надана виписка з рахунку приватного клієнта № 2001868525 щодо здійснення операцій з грошовими коштами за період з 27.05.2013 року по 15.03.2024 року.(а.с.10-26 зворот)

Позивач посилається на вказані документи, як на підтвердження позовних вимог і розміру заборгованості, зазначаючи, що відповідач за період з 27.05.2013 по 15.03.2024 року активно користувалася кредитним коштами, здійснювала оплату товарів та послуг, знімала готівкові кошти та періодично вносила платежі на погашення заборгованості, тобто фактично виконала умови укладеного кредитного договору.

Проте, з виписки по рахунку вбачаються транзакції по трьом карткам, за період з 25.08.2016 по 30.11.2018, з 26.08.2019 по 23.02.2022 та з 24.12.2015 по 10.05.2016 року. Транзакцій з 27.05.2013 року, з дати якої, як зазначає позивач, відповідачем був здійснений початок користування кредитним коштами, вказана виписка не містить.

Також до матеріалів справи надана копія договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 року, який був укладений між АТ «ОТП банк» та ТОВ «Діджі Фінанс» і витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024, відповідно до якого, АТ «ОТП Банк» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором 2001231360 від 27.03.2013 в сумі 74 254,70 грн., з яких: 31838,2 грн. заборгованість по тілу кредиту, 14071,5 грн. заборгованості за відсотками.

Відповідно до укладеного Договору факторингу № 15/03/24, первісний кредитор Акціонерне товариство «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 2001868525 від 27.05.2013 у розмірі 45 909,70 грн., що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024.(а.с.42-46, 29 )

Отже, наявні в матеріалах справи письмові докази дають підстави вважати, що за договором факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 (первісний кредитор АТ «ОТП БАНК») позивач набув право вимоги за кредитним договором № 2001868525 від 27.05.2013, загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 становить 45 909,70 грн., у той час як, виходячи із досліджених судом першої інстанції доказів, встановлено, що Договір про споживче кредитування № 2001868525 був укладений між первісним кредитором ТОВ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 в іншу дату, якою є 15.12.2012 року.(а.с.31-32)

Звертаючись до суду, позивач посилався на набуття права вимоги за кредитним договором № 2001868525 від 27.05.2013, який ним було зазначено у позові, що за його доводами був укладений між відповідачем та АТ «ОТП БАНК», згідно Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2023, що підтвердив наданням витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу.

Разом з тим, матеріли справи не містять копії кредитного договору № 2001868525 від 27.05.2013 року, що був укладений між відповідачем та АТ «ОТП БАНК», на який позивач посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, згідно витягу Реєстру боржників до Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024, заборгованість за тілом кредитного ліміту складає 31 838,2 грн, що не відповідає умовам кредитного договору № 2001868525 від 15.12.2012.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за договором про надання споживчого кредиту № 2001868525 від 15.12.2012, докази укладення якого містяться в матеріалах справи.

При цьому, позивач не довів факту укладення договору споживчого кредиту № 2001868525 від 27.05.2013, за яким позивач набув право вимоги, та наявність заборгованості .

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону та відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова