Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №610/5109/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 610/5109/25

провадження № 22-ц/818/4847/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 18 травня 2026 року, постановлене суддею Феленко Ю.А.

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ТОВ «Кредит - Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 5399225 у сумі 17 867,5 грн.

Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 18 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Наголошує, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за яким вона виникла. Як зазначає апелянт, ТОВ «Мілоан» не отримує повні реквізити платіжної картки, які необхідні для здійснення операцій за картою через мережу Інтернет. Для платіжних операцій за картами ТОВ «Мілоан» використовує відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто, договір укладено в відповідності до ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію». Зазначає, що ТОВ «Мілоан» надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. А тому вважає, що позивач надав доказ, який підтверджує виконання обов`язку ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором та перерахував кредитні кошти на рахунок відповідача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів видачі відповідачу кредитних коштів за кредитним договором.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 16.11.2023 між ТОВ "МІЛОАН" і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5399225, за умовами якого відповідач мала отримати кредитні кошти у сумі 5 000 грн шляхом безготівкового перерахування з використанням картки № НОМЕР_4 із загальним строком кредиту 105 днів з 16.11.2023 до 29.02.2024, що складається з пільгового та поточного періодів (а.с. 8-13).

Відповідно до пунктів 1.3.1, 1.3.2 Договору пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.12.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 29.02.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту у сумі 950 грн нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду у сумі 1 875 грн нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 Договору).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду у сумі 15 750 грн нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 Договору).

На підставі зазначених умов було складено відповідний графік платежів (а.с. 13 зворот).

Договір було підписано відповідачем 16.11.2023 о 12:25 год електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 988826, який було надіслано на її мобільний номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 8-13).

ТОВ "МІЛОАН" своєю довідкою № б/н від 10.09.2025 підтвердило, що позичальник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 5399225 від 16.11.2023, ідентифікована ТОВ "МІЛОАН". Договір підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 988826, який 16.11.2023 о 12:25:09 год був відправлений їй на номер НОМЕР_2 .

На підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу позивачем надано копію платіжного доручення № 115365475 від 16.11.2023 про перерахування ТОВ "МІЛОАН" через банк платника - ТОВ ФК "Контрактовий дім" кредитних коштів у сумі 5 000 грн на банківську картку № НОМЕР_4 , отримувачем вказаної картки зазначено ОСОБА_1 .

При цьому копія зазначеного вище платіжного доручення містить лише печатку ТОВ "МІЛОАН", печатка банка платника, через який здійснено переказ, у вказаному платіжному дорученні відсутня.

За даними відомості ТОВ "МІЛОАН" про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5399225 відповідач ОСОБА_1 16.11.2023 отримала кредит у сумі 5 000 грн. За умовами договору ТОВ "МІЛОАН" було нараховано комісію у сумі 950 грн за оформлення кредиту, здійснено нарахування процентів відповідно до п. 1.5.2 Договору у сумі 1 875 грн, протягом поточного періоду - 15 750 грн.

26.03.2024 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" був укладений Договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ та 04.02.2025 Додаткова угода № 1 до цього договору, відповідно до умов яких відбулося відступлення права вимоги від ТОВ "МІЛОАН" до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у т.ч. і за договором про споживчий кредит № 5399225, укладеним 16.11.2023 між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачем.

На підтвердження вказаного позивачем надано витяг з Реєстру боржників від 26.03.2024 до Договору відступлення права вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024, у якому під номером 2034 значиться боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості якої становить 17 867,50 грн.

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги, зокрема, копію акта приймання-передачі права вимоги, копію платіжної інструкції № 406 від 26.03.2024 про здійснення ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" оплати за договором відступлення прав вимоги № 104-МЛ.

За даними виписки ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" з особового рахунка зa Кредитним договором № 5399225 від 16.11.2023, сума заборгованості відповідача становить 17 867,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн; заборгованість за процентами - 11 917,50 грн; заборгованість за комісією - 950 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти, проте, відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, анкета заява № 5399225 від 16.11.2023 року та договір про споживчий кредит № 5399225 від 16.11.2023 містять електронний підпис позичальника у відповідності до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ТОВ «Мілоан» підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 5399225 від 16.11.2023, ідентифікована ТОВ "МІЛОАН". Договір підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 988826, який 16.11.2023 о 12:25:09 год був відправлений їй на номер +380507147306.

За умовами Кредитного договору № 5399225 від 16.11.2023, ТОВ «Мілоан» зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.п.1.2-1.4, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 16.11.2023. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.02.2023.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

За умовами п.2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Як вбачається із матеріалів справи договір про споживчий кредит № 5399225 від 16.01.2023 містить інформацію про номер картки, на яку за умовами договору мають бути перераховані кредитні кошти п.2.1 договору.

Доказів переказу коштів на вказану у договорі картки, матеріали справи не містять.

Додана до позовної заяви платіжне доручення підписане посадовою особою ТОВ «Міолан» та не містить печатки банку або відмітки платіжної системи про здійснення відповідного платежу.

Тому зазначене доручення не є належним доказом.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Водночас, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті рахунку, та чи видавалась на ім`я відповідача відповідна картка.

Згідно Відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним, наданих ТОВ «Мілоан» вбачається, що станом на 22.10.2025 після надання кредиту нараховувалися: комісія за оформлення кредиту та проценти згідно умов договору , відповідно до п. 1.5.2 та п.1.6, 2.3.1.2 договору (а.с. 64,65 зворот).

Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

Надана представником позивача виписка по особовому рахунку, фактично є розрахунком заборгованості, а не первинним документом, що підтверджує факт зарахування грошових коштів.

Однак, позивач ТОВ «ФК «Кредит Капітал» не надав доказів на підтвердження факту надання кредитних коштів за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази надання кредитних коштів, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова