Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №632/1710/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 632/1710/25

провадження № 22-ц/818/5868/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Златопільський міськрайонний суд Харківської області від 29 червня 2026 року, постановлене під головуванням судді Кочнєва О.В.,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224973 від 25.04.2021 року, укладеним між відповідачкою та позивачем на суму 5000,00 грн., вимоги за яким склали 24595,00 грн., з яких 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредитом та 19595,00 грн. – заборгованість за несплаченими процентами до 20.09.2021 року.

Рішенням Златопільський міськрайонний суд Харківської області від 29 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224973 від 25.04.2021 року, укладеного між відповідачкою та позивачем, який припинив свою дію 25.04.2024 року у розмірі 24595,00 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредитом та 19595,00 грн – заборгованість за несплаченими процентами, розрахованими з період до 20.09.2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. В іншій частині у стягненні судових витрат у вигляді сплаченого судового збору відмолено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розподілити судові витрати. Зазначає, що докази отримання нею коштів в матеріалах справи відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором. Враховуючи викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.04.2021 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224973, відповідно до умов якого встановлено, що відповідачка отримала у позивача кредит на суму 5000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 1,1% від суми кредиту в межах строку з Траншем 1 та 3% в разі порушення строків повернення кредиту за траншем 1 (а.с.5-10), який підписаний відповідачкою одноразовими ідентифікаторами 013wzv8v.

Згідно п. 1.2 договору грошові кошти у позику за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії.

Згідно п. 1.3 договору грошові кошти у позику за цим договором надаються окремими траншами.

Згідно п. 1.5 договору сторони домовились, що за цим договором позикодавець надає, а позичальник отримує перший транш на наступних умовах: сума позики - 5000 грн. (п. 1.5.1), плата за користування позикою за траншем № 1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,1 % в день від початкового розміру позики за траншем № 1 відповідно до п. 1.5.1 договору (п. 1.5.2); строк повернення позики за траншем № 1: 24 травня 2021 року (п. 1.5.3).

Згідно п. 8.5 договору сторони підтверджують, що даний електронний договір та всі додаткові угоди до нього мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

У розділі реквізитів сторін в графі підпису позичальника зазначено «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором 013wzv8v» (а. с. 9).

На а. с. 11 - 13 знаходиться копія паспорту позики, в якому наведено основні умови кредитування, а в графі для підпису споживача зазначено « ОСОБА_2 , НОМЕР_1 ».

04 серпня 2017 року ТОВ «Фінансова компаніє «Елаєнс» та ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» уклали договір № 04/08-17ПК, копія витягу з якого наявна в матеріалах справи, за умовами даного договору фінансова компанія бере на себе зобов`язання надавати організації послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем Visa та Mastercard, переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС (а. с. 18).

За змістом довідки ТОВ «Фінансова компаніє «Елаєнс» від 01 серпня 2025 року № 224973, у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», отримувач коштів ОСОБА_1 , номер транзакції в системі 1403256551, номер операції 401815443, дата проведення платежу 25.04.2021 року, сума платежу 5000, валюта платежу: гривня UAH, платіжний засіб (метод): карта, банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_2 (а. с. 17).

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що 25.04.2021 року між відповідачкою та позивачем було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224973 від, на суму 5000,00 грн. Зазначає, що відповідачка, отримавши кошти у позивача, належним чином свої зобов`язання не виконувала, що є підставою для стягнення з неї отриманих кредитних коштів, що відповідає вимогам укладеного кредитного договору та є відповідним способом захисту прав кредитора. Тому просив стягнути заборгованість у розмірі

24595,00 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредитом та 19595,00 грн – заборгованість за несплаченими процентами до 20.09.2021 року. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 2423,00 грн та 5000,00 грн витрат на правову допомогу у порядку ст.137 ЦПК України, які складаються із 1000,00 грн – витрат на правовий аналіз обставин спірних правовідносин, 3000,00 грн – складання позовної заяви та 1000,00 грн – формування додатків до позовної заяви.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Гелексі» вказувало на те, що кредитний договір було укладено з ОСОБА_1 з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

На підтвердження факту укладення відповідачем 25 квітня 2021 року кредитного договору з ОСОБА_1 позивачем до матеріалів справи додано копію договору у паперовій формі. У розділі реквізитів сторін в графі підпису позичальника зазначено «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором 013wzv8v» (а. с. 9).

Разом із тим, доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, або будь-яким іншим чином, ТОВ «ФК «Гелексі» суду не надало. Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 не підтверджує намір укладення нею договору позики та його підписання.

Без доказів на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефону, який вона мала вказувати в інформаційній системі, використання даного ідентифікатора, проведення ідентифікації відповідача та доказів здійснення нею дій, спрямованих на укладення договору в електронній формі, одноразовий ідентифікатор, зазначений в договорі позики, є лише абстрактною літеро-числовою комбінацією.

Таким належним та допустимим доказом міг бути, зокрема, моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, яким зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.

Разом із тим, такі докази в матеріалах справи відсутні, що було залишено поза увагою суду першої інстанції і не спростовано відповідних заперечень ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, яка вказувала на недоведеність укладення між сторонами кредитного договору належними та допустимими доказами.

Крім того, кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Перевіряючи обставини надання відповідачу кредитних коштів, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження виконання ТОВ «ФК «Гелексі» своїх зобов`язань за кредитним договором позивач надав лист від 01 серпня 2025 року, виданий ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно з яким 25 квітня 2021 року здійснено переказ кредитних коштів у розмірі 5000 грн на катковий рахунок № НОМЕР_2 .

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до ч. 1 – 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції не звернуто увагу, що надана позивачем на підтвердження перерахування коштів відповідачу. Довідка не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, за своїм змістом ця довідка не є первинним бухгалтерським документом, створеним безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів, оскільки первинними бухгалтерськими документами можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта. Таким чином, довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» не є первинним бухгалтерським документом, не містить повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу відповідачу коштів у розмірі 5000 грн. на належний їй картковий рахунок.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності електронного платіжного засобу із неповно зазначеними реквізитами, саме ОСОБА_1 . При цьому як договір позики, так і інші докази, долучені до позову, не містять реквізитів картки позичальника взагалі.

Не заявлялось стороною позивача в суді першої інстанції у відповідному процесуальному порядку і клопотань про витребування доказів для підтвердження обставин, на які посилається ТОВ «ФК «Гелексі».

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач, не був погоджений з відповідачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання позики, користування нею, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Вказаний документ із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є доказом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація, зазначена в цьому доказі, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «ФК «Гелексі» умов договору № 224973 від 25 квітня 2021 року щодо надання позики.

Доказів належності електронного платіжного засобу - карткового рахунку, на який здійснено переказ коштів відповідачу, матеріали справи не містять.

За даних обставин та з урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність в межах цієї справи укладання ОСОБА_1 договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 224973 від 25 квітня 2021 року, та отримання нею грошових коштів на підставі цього договору.

Тягар доказування покладено на сторони, що забезпечує реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видасться вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Златопільський міськрайонний суд Харківської області від 29 червня 2026 року – скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова