Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №392/737/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 392/737/25

провадження № 22-ц/4809/991/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі - Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин Артем Андрійович, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року (суддя Бадердінова А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У квітня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Таліон Плюс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09.08.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір №831182563, який укладено в електронній формі, шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідно до умов договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 27000.00 грн., шляхом перерахунку 09.08.2024 на його банківську карту № НОМЕР_1 грошових коштів. Умовами договору сторони погодили умови кредитування. Вважає, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. 12.11.2024 відповідно до ст.1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за договором до ТОВ «Таліон Плюс» за Договором Факторингу №МВ-ТП/8. Через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором №831182563 від 09.08.2024 року становить 86805,00 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 27000,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 59805,00 грн. в зв`язку з чим позивач ТОВ "Таліон Плюс" звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №831182563 від 09.08.2024 у розмірі 86805,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин Артем Андрійович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Таліон Плюс».

В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт вжиття заходів досудового врегулювання, визначених ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» шляхом направлення на адресу відповідача та отримання ним повідомлення про дострокове розірвання Кредитного договору та необхідність оплати всієї суми заборгованості. В свою чергу суд протиправно та необґрунтовано визнав дану подію доведеною незважаючи на відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про додержання згаданого вище порядку

Ураховуючи, що право кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» можна прийти до висновку про те, що у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Кредитодавцем було завчасно, у встановлені Законом строки (30 днів), направлено вимогу про дострокове повернення кредитів, а відповідачем таку вимогу було отримано

Натомість, відповідна вимога позивачем на адресу відповідача надіслана не була та останнім не отримувалась. При цьому будь-яких доказів направлення вимоги саме на адресу електронної пошти відповідача матеріали справи не містять.

За таких обставин позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив наявність факту вжиття заходів досудового врегулювання, визначених ч. 4ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» шляхом направлення на адресу відповідача та отримання ним повідомлення про дострокове розірвання Кредитного договору та необхідність оплати всієї суми заборгованості, у зв`язку з чим, є усі підстави дійти до висновку про те, що у задоволенні позову в цій справі належить відмовити.

ТОВ «Таліон Плюс» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність викладених у ній доводів. А наведені в апеляційній скарзі обґрунтування не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 09.08.2024 ОСОБА_1 було залишено заявку на отримання грошових коштів у кредит на загальну суму 27000 грн., з початковим строком дисконтного періоду кредитування 30 днів та строком кредитування 1826 дні, на підставі якої 09.08.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №831182563, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у виді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту у розмірі 27000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з п. 2.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 27000 грн. 09.08.2024 року (що є датою надання договору).

За змістом п. 4.10.7 Договору, позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати».

Пунктом 7.1 та 7.2 Договору, визначено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 06.08.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п.11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7.

Згідно з п. 7.3. Договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 06.08.2029 року.

Пунктом 8.3 Договору, визначено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,5 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 року базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день користування таким траншем.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до п.14.1. Договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua (а.с.185-200).

Також до договору додано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №831182563 від 09.08.2024 року (а.с.183-184).

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ- 757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: код платіжної інструкції - 9F115BFB-C167-4BC3-BC72-39C2ABB6EDFC, відправник - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» код 38569246, номер транзакції 42322-25792-45864, дата проведення 09.08.2024 о 19:56:19, сума переказу 27000,00 грн, емітент платіжної картки PRIVAT BANK, код авторизації 175310, опис Credit transaction ІПН НОМЕР_2 ОСОБА_2 Договір (оферта) 831182563 від 09.08.2024 (а.с.200 зворотна сторона).

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору №831182563 від 09.08.2024 року, укладеним між Позичальником- ОСОБА_1 та Кредитодавцем - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Кредитодавцем ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг за наступними реквізитами: Надавач платіжних послуг Платника: АТ «ОТП Банк», Надавач платіжних послуг Отримувача: АТ КБ «ПриватБанк», Особа платника: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Особа Отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Транзитний рахунок для перерахування коштів отримувача: НОМЕР_3 , Рахунок/платіжна картка отримувача:НОМЕР_1, Термін дії 12.2027, сума платіжної операції:27000,00 грн, Ідентифікатор платіжної операції:42322-25792-45864, Дата ініціювання платіжної інструкції 09.08.2024 о 19:56:08, дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг):09.08.2024 о 19:56:21 (а.с.201).

Встановлено, що 09.08.2024 на картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), що емітовано на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано кошти на суму 27000.00 грн, що підтверджується випискою за період 09.08.2024-10.08.2024, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.240-241).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке є первісним кредитором, станом на 12.11.2024 відповідач має заборгованість на загальну суму 100305,00 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 27000,00 грн, процентів - 59805,00 грн., неустойки - 13500,00 грн. (а.с. 180-182).

При цьому, загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем становить 86805,00 грн, з яких: 27000,00 - заборгованість за кредитом, 59805,00 грн- заборгованість про процентам за користування кредитом.

12.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (далі - фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/8.

Відповідачу 12.11.2024 надіслано повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 831182563 від 09.08.2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.201 зворотна сторона).

05.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» надіслав відповідачу повідомлення, у якому повідомлено про дострокове розірвання кредитного договору № 831182563 від 09.08.2024 року та необхідність оплати всієї суми заборгованості у розмірі 100305,00 грн., яка була залишена без відповіді та задоволення (а.с. 202 ).

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 86805,00 грн, суд першої інстанції виходив з встановлених під час судового розгляду фактів і відповідних їм правовідносин, належності, допустимості і достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і їх взаємний зв`язок у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з таким висновків, виходячи з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з нормою ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 6, 12 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору.

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 09.08.2024 було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору № 831182563, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису і відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Також встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі.

Колегія суддів вважає доведеною обставину, що ТОВ «Таліон Плюс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, а відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, у порушення умов вказаного договору, не виконав своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Сторони відповідно до ст.6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Пунктом 9.1.1.1. Договору № 831182563 від 09.08.2024 укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , передбачено, що Кредитор має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, процентів за користування Кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором.

Положенням Договору, саме, п. 9.1.1.7, та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору.

Пункт 12.2 Договору передбачає, що порушенням умов Договору вважається невиконання або неналежне його виконання.

Договір між Первісним кредитором та Відповідачем укладений в електронній формі за допомогою дистанційних каналів зв`язку, зокрема, шляхом обміну даними між Кредитодавцем та позичальником шляхом направлення електронних повідомлень з використанням електронної пошти та мобільного телефону користувача, які вказані в Заяві на отримання кредиту та використовуються для входу в Особистий кабінет (п.4.10.4 - 4.11 Кредитного договору).

Сторони під час укладання Договору узгодили направляти інформаційні повідомлення, щодо виконання цього Договору Позичальнику в електронному вигляді через Особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у Заявці та/або в месенджері (п. 9.1.1.12).

На виконання умов договору 05.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» надіслав відповідачу повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору № 831182563 від 09.08.2024 року та зазначено необхідність оплати всієї суми заборгованості у розмірі 100305,00 грн.

Відповідь та на вказане повідомлення у матеріалах справи відсутня, та позивачем суду не надана.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, пункті 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, наголошено на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачу надсилались повідомлення від Первісного кредитора та Позивача в тому числі повідомлення про дострокове розірвання договору з вимогою дострокового погашення кредитної заборгованості та досудова вимога на електронну пошту, яка була вказана безпосередньо Позичальником при оформленні заявки на отримання кредиту (volodimir.bezugly@ukr.net), і за правильність і відповідність якої несе відповідальність саме Позичальник.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт вжиття заходів досудового врегулювання, визначених ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» шляхом направлення на адресу відповідача та отримання ним повідомлення про дострокове розірвання Кредитного договору, є надуманими та безпідставними.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума заборгованості за кредитним договором від 09.08.2024 № 831182563 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 86805,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27000,00 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 59805,00 грн.

Також, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, судом вірно визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуто то з відповідача на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин Артем Андрійович - залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич